ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 лютого 2007 р.

№ 4/47

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Водне господарство”

на постанову

від 14.11.2006 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 4/47

господарського суду

Кіровоградської області

за позовом

ТОВ “Водне господарство”

до	Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу

про	стягнення 16 217,40 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

Черевичний Р.П. (довіреність від 30.01.2007р. № 01)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області (суддя Хилько Ю.І.) від 09.06.2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Кузнецова І.Л., судді –Чимбар Л.О., Швець В.В.) від 14.11.2006 року, у справі № 4/47 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ “Водне господарство” просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.58 Конституції України, ст.43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до п.1.8 “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України” приймання стічних вод від промислових підприємств до комунальної каналізації здійснюється згідно з вимогами “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України”, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року № 403/6691. Між Комунальним підприємством “Кіровоградводоканал” та Державним Кіровоградським сокоекстрактовим заводом 18.01.2002 року укладено договір № 4/101 на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію м. Кіровограда. Водоканал і Абонент зобов’язуються керуватися діючими “Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, “Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України”, “Правилами приймання стічних вод підприємством у комунальну систему каналізації”, рішеннями міськвиконкому та іншими нормативними документами.

Відповідно до умов договору позивач повинен забезпечити відповідача питною водою та приймати стоки до системи каналізації.

Згідно підпунктів 3.1, 4.1 договору та “Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, відповідач зобов’язаний сплачувати за використану воду та стоки плату згідно діючих тарифів та норм використання. Якість стічної води, яка скидається абонентом у міську мережу каналізації, повинна відповідати додатку № 2 до цього договору, який надсилається абоненту індивідуально окремим листом на кожен рік.

05.11.2003 року позивачем було зроблено контрольний відбір проб стоків та виявлено перевищення від встановлених вимог кількості забруднюючих речовин в стічних водах підприємства відповідача, що підтверджується актами відбору проб стічних вод, повідомленням про це керівництва відповідача та направленнями рахунків на оплату (а.с.9-16).

17.02.2006 року КП “Кіровоградводоканал” м. Кіровограда звернулось до Господарського суду Кіровоградської області про стягнення з Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу 16217 грн. 40 коп. плати за скид стоків в комунальну систему каналізації міста з перевищенням допустимих норм забруднюючих речовин, передбачених в додатку № 2 до договору від 18.01.2002 року № 4/101.

Згідно додатку № 2 від 16.01.2003 року, який направлений відповідачеві 17.01.2003 року, до договору від 18.01.2002 року, підприємству відповідача доведені показники якості води у відповідності з Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м Кіровограда (далі - Правила приймання). Станом на 17.01.2003 року зазначені Правила приймання були введенні в дію рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №245 від 14.04.1993 року. Матеріалами справи встановлено і сторонами не заперечується, що рішення виконкому № 245 від 14.04.1993 року “Про введення в дію Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м. Кіровограда” не були приведені у відповідність до Правил та Інструкції, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 01.02.2002 року у визначений пунктом 3 цього наказу строк, а тому з 01.07.2002 року не відповідали вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що додаток № 2 від 16.01.2003 року до договору від 18.01.2002 року, направлений відповідачеві 17.01.2003 року, укладений на підставі Правил приймання, на момент укладення цього додатку не відповідав вимогам закону.

Таким чином, вірним є і те, що підстави для розрахунку плати за понаднормативний скид стічних вод в каналізацію згідно рішення Кіровоградського міськвиконкому від 02.04.2003 року № 327 “Про затвердження та введення в дію Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м. Кіровограда” відсутні.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду апеляційний суд дійшов висновку, що розрахунок плати за понаднормативний скид стічних вод в каналізацію м. Кіровограда здійснено на підставі додатку до “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м. Кіровограда”, затверджених рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25.08.2004 року № 1293, та у відповідності з Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду 19 лютого 2002 року
№ 37, необґрунтований, оскільки зазначене рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25.08.2004 року № 1293 набрало законної сили з моменту його прийняття і тому не може встановлювати гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин за попередні періоди, в тому числі і на час відбору проби стічних вод 05.11.2003 року. Посилання в касаційній скарзі на порушення судом ст.58 Конституції України колегія суддів вважає помилковим, оскільки правила частини першої наведеної норми основного закону про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно пп.2.2 “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691, передбачено обов’язок водоканалу установлювати кожному підприємству кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації та доводити підприємствам протягом місячного терміну після внесення змін до місцевих Правил приймання зміни у вимогах до якісних показників стічних вод підприємств, пов’язані із змінами лімітів на скид забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Підпунктом 7.1 вищезазначених Правил передбачено, що перелік забруднень, на наявність яких провадиться аналіз, встановлюється водоканалом. Судами встановлено, що КП “Кіровоградводоканал” не було здійснено встановлення та своєчасного доведення до відповідача такого переліку забруднень на момент складання зазначених актів.

Наведене доводить обов’язок КП “Кіровоградводоканал” щодо повідомлення відповідача про гранично допустимі концентрації, яких відповідач повинен дотримуватись. Оскільки в даному випадку такого повідомлення своєчасно здійснено не було, касаційна інстанція погоджується з тим, що відповідач не міг відслідковувати дотримання нормативів щодо якості стічної води.

Правомірним є те, що відповідальність не може наставати в разі неповідомлення відповідача про встановлені норми гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Виходячи з викладеного, правова підстава для нарахування плати за підвищений вміст гранично допустимих концентрацій, зазначена в позові, відсутня. Наведене не дає право КП “Кіровоградводоканал” на нарахування зазначеної плати, виставлення рахунків, стягнення заборгованості.

В силу положень ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. В ході оцінки доказів, суди дійшли висновку, що акт відбору проби стічної води від 05.11.2003 року та акт результатів аналізів стічних вод, відібраних на скиді у міську мережу водовідведення від 05.11.2003 року мають суттєві вади, через які ці документи не можуть мати доказової сили в підтвердження вмісту забруднюючих речовин у стоках з перевищенням гранично допустимих норм: відповідно до акту відбору проби стічної води від 05.11.2003 року доставку проби здійснено у відділ аналітичного контролю та моніторингу держуправління екологічної безпеки Кіровоградської області; при цьому на зазначеному акті відсутні докази передачі проби у відділ аналітичного контролю та моніторингу держуправління екологічної безпеки Кіровоградської області (відсутні підписи представників, печатка), а зроблені виправлення не оговорені особами, що підписали вказаний акт. Акт результатів аналізів стічних вод, відібраних на скиді у міську мережу водовідведення підприємством від 05.11.2003 року (а.с.13), підписаний зазначеними в ньому службовими особами Вдовенко М.М. та Єременко М.І., в акті містяться необумовлені виправлення; зі змісту акта, який складений неналежним чином, не можна зробити висновок, хто ж проводив аналіз стічних вод та про правомірність його висновків. Тому в силу положень ч.2 ст.111 ГПК України касаційна інстанція не бере до уваги доводи касаційної скарги про невірне встановлення судом обставин справи в частині складання акту відбору стічних вод із значними вадами, оскільки не допускаються посилання у касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Водне господарство” від 14.12.2006 року б/н на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі № 4/47 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 року у справі № 4/47 – без змін.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна О.Глос