ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07 лютого 2007 р. |
№ 8/239 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко", м. Київ, на рішення Господарського суду міста Києва від 27 червня 2006 року у справі № 8/239 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Паритет", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко", м. Київ, про стягнення 15 154,70 грн.,
за участю представників:
позивача -не з'явився;
відповідача -ТОВ "Промтехсервіс Ко" -Ковальов Д.О. (дов. № 182 від 20.11.2006 р.);
встановив:
У травні 2006 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю" Виробничо комерційна фірма "Паритет", пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" про стягнення 15 154,70 грн.
Вказував, що на підставі договору поставки обладнання № 0401-01-01 від 27 січня 2004 року укладеного між ним та ТОВ "Промтехсервіс Ко", позивач замовляє та сплачує, а відповідач виробляє та здійснює поставку запасних частин та комплектуючих до обладнання для виготовлення гумотехнічних виробів в асортименті та по цінам, зазначених в додатку № 1 до договору.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що відповідно до умов договору ним виконано свої зобов'язання та перераховано на рахунок відповідача 222 000 грн., однак відповідачем здійснено поставку продукції на суму 203 280 грн. в результаті чого утворилась заборгованість на суму 18 720 грн.
Крім того позивач посилається на ту обставину, що відповідачем при виконанні другого постачання обладнання, а саме редуктора КЦ 70 л було виявлено брак продукції на суму 5 434,70 грн., що підтверджується протоколом № 1 від 12-13 серпня 2004 року, у зв'язку з чим відповідач зобов'язався відшкодувати грошові кошти за виявлений брак на вказану суму.
Посилаючись на те, що відповідач погасив частину боргу на суму 9 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 92 від 29.04.2005 року та випискою з банку від 22.08.2005 року, позивач просить стягнути з відповідача 15 154,70 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 червня 2006 року (суддя Катрич В.С.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 5 554,70 грн. основного боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 9 600 грн. провадження у справі припинено.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та законні, матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 554,70 грн. основного боргу, оскільки відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, доказів погашення заборгованості суду не надав.
В частині припинення провадження, щодо стягнення 9 600 грн., судове рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що відповідач перерахував на рахунок позивача вказану суму.
У касаційній скарзі ТОВ "Промтехсервіс Ко" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27 червня 2006 року у даній справі з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та прийняти рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 січня 2004 року між ТОВ “Виробничо комерційною фірмою “Паритет” -замовником та ТОВ “Промтехсервіс Ко” -виконавцем, укладено договір № 0401-01, відповідно до п.1.1 якого позивач замовляє та сплачує, а відповідач виготовляє та поставляє запасні частини та комплектуючі до обладнання для виготовлення гумотехнічних виробів в асортименті та за цінами, вказаними в додатку № 1 до даного договору.
Під час розгляду справи місцевим судом також встановлено, що позивач на виконання умов договору № 0401-01 від 27 січня 2004 року перерахував на рахунок відповідача 222 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 76 від 03.03.2004 року, № 95 від 15.03.2004 року, № 43 від 06.05.2004 року, № 66 від 13.05.2004 року, № 34 від 30.06.2004 року, № 64 від 21.07.2004 року, № 79 від 17.08.2004 року. Відповідач в свою чергу -поставив позивачу продукцію на суму 203 280 грн.
З огляду на те, що відповідач недопоставив продукцію на суму 18 720 грн. та на те, що при виконанні другого постачання, а саме позиції № 7 (редуктора КЦ 70 Л) обладнання, було виявлено брак продукції на суму 5 434,70 грн., що підтверджується протоколом технічного засідання № 1 від 12-13.08.2004 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 1545,70 грн.
Враховуючи те, що відповідач перерахував позивачу борг в сумі 9000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 29.04.2005 року та випискою з банку від 22.08.2005 року вимоги позивача на момент подання позовної заяви становили 15 154,70 грн.
Приймаючи рішення, про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 525 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В частині припинення провадження, щодо стягнення 9 600 грн., провадження у справі припинено на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки відповідач надав належні докази погашення заборгованості на цю суму (виписку з банку від 14.03.2006 року).
Частково задовольняючи вимоги, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що внаслідок порушення відповідачем (виконавцем) умов договору на поставку обладнання № 0401-01 від 27 січня 2004 року заборгованість перед позивачем становить 5 554,70 грн.
Дані висновки суду відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що судом не досліджено обставину стосовно браку продукції, що поставлялась відповідачем позивачу, оскільки єдиним доказом є протокол технічного засідання від 12-13.08.2004 року, що підписаний в односторонньому порядку без відома відповідача є безпідставними, оскільки даний протокол складено про продукцію поставлену ТОВ ВКФ "Паритет" на адресу ЗАТ "Курскрезинотехніка", виробником якої є ТОВ "Промтехсервіс Ко", через незначний брак якої позивачу зменшено вартість поставленої продукції.
Посилання касаційної скарги на те, що відповідача не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, чим було порушено його право на участь в судовому процесі та інші права передбачені ст. 22 ГПК України, у зв'язку з тим, що суд не дослідив за якою адресою знаходиться відповідач та направляв документи на фактичну адресу (вул. Радищева 19), яку змінено відповідачем 1 березня 2006 року не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи представник відповідача -Ковальов Д.О. у поданій до місцевого суду заяві про ознайомлення з матеріалами справи від 1 листопада 2006 року сам зазначає, що адресою ТОВ "Промтехсервіс Ко" є вул. Радищева 19.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс Ко" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27 червня 2006 року у справі № 8/239 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська