ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 р. | № 25/85 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя | Першиков Є.В. |
судді | Савенко Г.В. |
Ходаківська І.П. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" |
на | постанову від 11.10.2006р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 25/85 Господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" |
до третя особа | 1) Колективного підприємства "Луч", м.Павлоград 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум", м.Павлоград Західно-донбаська об’єднана державна податкова інспекція, м.Павлоград |
про | Визнання договору недійсним |
З участю представників :
позивача – Губарь В.І., за довіреністю
відповідача – 1: Авсєєвич Т.Ф., за довіреністю
відповідача – 2: не з’явилися
3-ї особи –не з’явилися
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006року у справі №25/85, яке залишене без змін постановою від 11.10.2006р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду, відмовлено в позові організації орендарів орендного підприємства „Завод „Луч” до колективного підприємства „Луч” та товариства з обмеженою відповідальністю „Мілленіум” про визнання договору недійсним.
Організація орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 11.10.2006р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006року у справі №25/85, а позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 18.04.2001р. між відповідачем-1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) на Промисловій товарній біржі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з умовами, якого продавець продав, а покупець купив приміщення під №№ 7-29, загальною площею 451,1кв.м. і котельню, загальною площею 55,0кв.м., що розташовані в експериментальному цеху, визначеному на генеральному плані під № 2, які знаходяться в м. Павлограді Дніпропетровської області по вул. Горького, 145.
У договорі зазначено, що відчужувані об’єкти нерухомого майна належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.2001р., виданого на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради від 14.02.2001р. за №73 та зареєстрованого Павлоградськім БТІ за № 16-191 від 18.04.2001р.
На момент укладення договору купівлі-продажу рішення виконкому в установленому порядку не оскаржено і не скасовано.
Однак рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004р. у справі № 8/14 п.2 рішення виконкому Павлоградської міської ради №73 від 14.02.2001р. було визнано недійсним в частині оформлення права власності відповідача-1 на майно, яке продано за оскарженим договором. Зазначеним рішенням, яке набуло законної сили, встановлено, що відповідач-1 не набув права власності на спірне майно.
Позивач за уточненими вимогами просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.04.2001р., укладеного між відповідачами, за яким приміщення під №№ 7-29, загальною площею 451,1кв.м. і котельню, загальною площею 55,0кв.м., що розташовані в експериментальному цеху, визначеному на генеральному плані під № 2, які знаходяться в м. Павлограді Дніпропетровської області по вул. Горького, 145 продані КП “Луч” - ТОВ “Мілленіум”.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір було укладено особою, а саме КП “Луч”, яка не була власником майна, що продано за договором. Власником є саме організація орендаторів орендного підприємства „Завод „Луч”, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004р. у справі №8/14. В якості правових підстав задоволення позову позивач посилається на ст.ст. 16, 658 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 48 Закону України „Про власність”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2006р. у справі № 31/367 (32/203) визнано недійсним також свідоцтво про право власності на об’єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Павлоград, вул. Горького,145 за КП „Луч”, що видане Палоградською міською радою 13.04.2001р. за №73.
Згідно ст.48 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на час укладення оскаржуваного договору, недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Суд відмовив в задоволенні позову, пославшись на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки порушене право підлягає захистові не шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним, а шляхом пред’явлення віндикаційного позову, що передбачений ч.1 ст.145 ЦК УРСР (ст.388 ЦК України 2003р.).
Проте, такі висновку суду не можна визнати обґрунтованими.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений частиною 2 статті 16 ЦК України, яка відносить до таких способів, в тому числі, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, вибір передбаченого законом способу захисту, яким може бути відновлено порушене право, є прерогативою особи, що звертається з позовом.
Суд необґрунтовано відмовив в позові, вказавши на необхідність звернення за захистом порушеного права у інший спосіб.
Беручи до уваги, що позовні вимоги по суті не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до необґрунтованих рішення та постанови.
Окрім того, відповідач-1 в поясненнях, наданих в судовому засіданні, наполягав на тому, що позивач на момент розгляду справи не включений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа, що також необхідно перевірити при розгляді справи.
Враховуючи вимоги ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" задовольнити частково.
Постанову від 11.10.2006р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006року у справі №25/85 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області .
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
І. Ходаківська