ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 6/333 (41/291) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.06 |
у справі | № 6/333 (41/291)-06 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” |
до | Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”, Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” |
про | стягнення 4671,95 грн. |
за участю представників від: |
позивача | Переяславська М.В. (дов. від 29.01.07) |
відповідача 2 | Орлов В.В. (дов. від 19.06.06) |
В С Т А Н О В И В :
Відкритим акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” заявлений позов про стягнення з Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” та Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” 4671,95 грн. вартості вагової недостачі коксової продукції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.05, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.06, в позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України ці судові акти скасовано, справу направлено на новий розгляд. За результатом нового розгляду господарським судом Дніпропетровської області (суддя –Коваленко О.О.) 17.08.06 винесено рішення, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.06 (колегія судів у складі: головуючого-судді Павловського П.П., суддів: Чус О.В., Логвиненко А.О.), яким в позові відмовлено з тих підстав, що комерційні акти не можуть прийматися, як належні докази нестачі продукції
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши юридичну оцінку судами обставин справи, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності з договором № У 1926/ 2001/3346/ від 29.12.01, відповідач-1 зобов’язався продати позивачеві коксовий горішок, коксовий дріб’язок, кокс доменний. Пунктом 6 договору сторони передбачили здійснення приймання продукції по кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.65. Сторонами узгоджено, що у випадку виявлення недостачі товару при прийманні його вантажоотримувачем (позивачем по справі) виклик представників продавця (відповідача-1) та вантажовідправника
(відповідача-2) є обов’язковим.
На виконання умов зазначеного договору з 25.12.02 по 27.12.05 на адресу позивача від вантажовідправника (відповідача-2) надійшов вантаж –коксова продукція, вантаж у зазначених в накладних вагонах, прибув на станцію призначення в справному стані, без ознак втрати, розкрадання і виданий залізницею в порядку ст.52 Статуту залізниць України без перевірки.
За результатами приймання позивачем вантажу у вагонах
№№ 65230658, 67359745, 66377086, 65381048, 66936170, 64205537, 60698909, 67657601 комісією позивача за участю представника відповідача-2 - Сорокіної Т.Ф., діючої на підставі довіреності № 0161333 від 25.11.02, складений акт № 870 від 29.12.02, яким засвідчена недостача вантажу в кількості 13,8 тон. Відповідачем-1 виставлені рахунки на оплату узгодженої позивачем і відповідачем-1 в договорі № У 1926/2001/3346 від 29.12.01 продукції. Дані рахунки оплачені не були.
Відмовляючи в позові, суди вказали на те, що відсутні документальні підстави для покладення на відповідача відповідальності, оскільки комерційні акти не є належними доказами того, що позивач недоотримав продукцію. Так, ці акти не відповідають вимогам Інструкції П-6.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, та те, що судами встановлено, що всупереч ГСТУ 32-12-2-94, переважування тари вагону для визначення ваги нетто та контрольна перевірка масової долі загальної вологи не здійснювалися, представники відповідачів не викликалися, то Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що акт №870 не може вважатися належним доказом (в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України), який би підтверджував обґрунтованість позовних вимог. Оскільки інших доказів на підтвердження позову (зокрема, факту нестачі) позивачем надано не було, то правомірним є висновок судів про те, що позов задоволенню не підлягає.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.06 у справі № 6/333 (41/291)-06 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко