ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р. Справа № 922/1973/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача - Біла Д.В. (довіреність б/н від 26.03.2015 року);

відповідача - Григор'єв В.В.(довіреність № 01/1775 від 23.09.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3530 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1973/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", м. Львів,

до Харківського національного університету будівництва та архітектури, м. Харків,

про стягнення 25630,25 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Харківського національного університету будівництва та архітектури 25630,25 грн. основного боргу, а також у позовній заяві позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1973/15 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі №922/1973/15, та залишити позов без розгляду повністю.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається, із матеріалів справи 07 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол" (позивач, замовник) та Харківським національним університетом будівництва та архітектури (відповідач, виконавець) був укладений договір на виконання науково - технічної продукції № 110/14, у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці трьох технологічних карт на облаштування: не експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ- мембрани Vinitex; експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ- мембрани Vinitex; гідроізоляції підземних споруд і підземних частин будівель із застосуванням ПВХ- мембрани Viniteх (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування та строки здачі робіт визначаються технічним завданням та календарним планом, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, за виконану науково - технічну продукцію згідно вказаного договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну - 42717,00 грн., крім того ПДВ 20% - 8543,40 грн., всього до оплати -51260,40 грн.

Згідно з п. 2.2. договору, оплата здійснюється з авансовим платежем в розмірі 50 % від вартості робіт. Кінцева оплата здійснюється після виконання робіт та підписання акту здачі - приймання науково - технічної продукції.

В розділі 3 договору сторонами встановлено порядок сдачі та приймання робіт.

Так, у п. 3.1. договору при завершені робіт виконавець (відповідач) передає замовнику (позивачу) акт сдачі - приймання проектної документації, а відповідно до п.3.2. договору замовник на протязі 3 днів з дня отримання акта сдачі - приймання проектної документації, зобов`язався направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі порушення строків, вказаних в пункті 1.2. цього договору, більше ніж на 7 днів, з вини виконавця, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши виконавця за 5 днів до розірвання. При цьому сплачені у відповідності з п. п. 2.1., 2.2. грошові кошти повертаються замовнику на протязі 5 календарних днів у повному обсязі.

В кошторисі на виконання науково - технічної продукції (додаток № 2 до договору № 110/14 від 07.10.2014 р.) зазначена характеристика робіт, розрахунок вартості та загальна вартість робіт, яка складає 51260,40 грн.

Сторони до договору склали календарний план робіт (додаток № 3 до договору № 110/14 від 07.10.2014 р.), в якому зазначили найменування робіт за договором та основні етапи, строк отримання вихідних даних та строки виконання робіт, а також технічне завдання на виконання науково-технічної продукції (додаток № 4 до договору № 110/14 від 07.10.2014 р.).

Згідно вказаного календарного плану робіт зазначено строки виконання робіт по першому етапу - розробка технологічної карти на облаштування не експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ- мембрани Vinitex: початок - 13.10.2014 р. та кінець - 14.11.2014 р.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем був виставлений до оплати позивачу рахунок-фактуру № 44 від 14.10.2014 р. на суму 25630,20 грн.

У вказаному рахунку зазначено, що його виставлено за договором № 110/14 від 07.10.2014 р.

Позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти у розмірі 25630,20 грн., що підтверджується витягом банку від 20.10.2014 р. по рахунку позивача, в графі "призначення платежу" якого зазначено: "за технологічні карти зі. рах. 44 від 14.10.2014 р. в т.ч. ПДВ 20% 4271,70 грн."

Як було вище зазначено, сторони узгодили строк виконання робіт за першим етапом - 14.11.2014 р., проте відповідач у вказані строки роботи не виконав та акти сдачі - приймання проектної документації за першим етапом не передав замовнику (позивачу) на підписання.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань більш ніж на 7 днів, відповідно до п. 4.6. договору, позивачем 02.12.2014 р. було направлено відповідачу лист б/н від 27.10.2014 р., яким в абз. 4 листа, зокрема повідомлено про розірвання договору № 110/14 від 07.10.2014 р. з 05.12.2014 р., у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, а також в абз. 5 цього листа позивач висунув вимогу про повернення авансового платежу в розмірі 25630,25 грн.

В підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано належним чином засвідчену копію поштового чеку № 0065 та рекомендованого повідомлення з відміткою про отримання відповідачем цього листа 09.12.2014 р., до того ж відповідачем надано до матеріалів справи даний лист з відміткою про його отримання 09.12.2014 р.

З письмових пояснень позивача від 02.06.2015 р., вбачається, що лист б/н від 27.11.2014 р. відправлено відповідачу 02.12.2014 р. та отримано відповідачем 09.12.2014 р., та дата розірвання договору з 05.12.2014 р. була вказана ним помилково. Позивач також зазначив, що враховуючи те, що відповідач отримав лист 09.12.2014 р., датою розірвання договору є 14.12.2014 р.

Також представник позивача зазначив, що у вказаному листі було помилково зазначено дату - 27.10.2014 р., та вказаний лист б/н датований 27.11.2014 р.

Проте відповідач супровідним листом № 12-16/2286 від 27.11.2014 р. направив позивачу 2 примірники технологічної карти на облаштування не експлуатованої покрівлі із застосуванням ПВХ- мембрани Vinitex.

Позивач отримав вказаний лист та своїм листом б/н від 03.12.2014 р. повідомив відповідача про відмову в прийнятті робіт, та про розірвання договору з 05.12.2014 р. згідно листа від 27.11.2014 р., а також просив повернути аванс в сумі 25630,25 грн.

Внаслідок того, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо здійснення робіт у встановлений договором № 110/14 від 07.10.2014 р. строк, позивач розірвав вказаний договір в односторонньому порядку, та звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 25630,25 грн. сплаченого авансу.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позовних вимог, та зазначив, що позивач прострочив авансовий платіж, який було здійснено тільки 20.10.2014 р., а не 13.10.2014 р., що визначено календарним планом, та вихідні данні видані з запізненням - 15.10.2014 р., у зв'язку з чим строк здачі робіт по першому етапу зсувається на 7 діб та закінчився 21.11.2014 р. Відповідач зазначав, що супровідним листом № 12-16/2286 від 27.11.2014 р. робота 1-го етапу в паперовому вигляді була надіслана позивачу, тобто з затримкою не більше 7 днів. Відповідач вказав на те, що позивач не виконав умови договору та не мав підстав для подання претензії за зазначеними обставинами, оскільки відповідач умови договору не порушував.

Колегія суддів, розглянувши заперечення відповідача, відхиляє їх з огляду на наступне.

Відповідачем був виставлений до оплати позивачу рахунок № 44 14 жовтня 2014 р., який був оплачений останнім 20.10.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору та додатків до нього не було узгоджено строку здійснення авансового платежу, зокрема календарним планом було лише передбачено строк отримання вихідних даних - 13.10.2014 р., тому позивачем було правомірно враховано ч. 2 ст. 530 ЦК України, та оплачено рахунок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги - 20.10.2014 року.

Стосовно отримання вихідних даних від позивача - 15.10.2014 р., то доказів в підтвердження цього відповідач не надав.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач необґрунтовано відклав строк здачі робіт по першому етапу більш ніж на 7 діб, до того відповідачем не надано докази передачі позивачу на підписання акти сдачі - приймання проектної документації за першим етапом робіт, у зв'язку з чим, позивач своїм листом правомірно розірвав договір, з врахуванням п. 4.6. договору.

Як зазначено в п. 4.6. договору, при цьому сплачені у відповідності з п. п. 2.1., 2.2. грошові кошти повертаються замовнику на протязі 5 календарних днів у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог колегія суддів виходить з наступного.

Договір на виконання науково - технічної документації № 110/14 від 07.10.2014р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом.

Відповідно до ст. 892 ЦК України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно - конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно ст. 893 ЦК України, виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Частиною 1 ст. 894 ЦК України передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно - конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 900 ЦК України, виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки право на односторонню відмову від договору було узгоджено сторонами у п. 4.6. договору, та позивач своїм листом б/н від 27.11.2014 р. повідомив відповідача про розірвання договору, який був отриманий відповідачем 09.12.2014 р., тому станом на день подання позову договір на виконання науково - технічної документації № 110/14 від 07.10.2014 р. вважається розірваним.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги здійснення позивачем попередньої оплати, як це передбачено умовами договору, враховуючи умови пункту 4.6. договору, яким передбачено, що у разі розірвання договору, сплачені у відповідності з п. п. 2.1., 2.2. грошові кошти повертаються замовнику на протязі 5 календарних днів у повному обсязі, приймаючи до уваги те, що станом на день подання позову договір вважається розірваним, сплачені позивачем кошти в розмірі авансового платежу в сумі 25630,25 грн. відповідачем не повернуті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми авансу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт невиконання відповідачем робіт у встановлений договором строк належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Також, доводи відповідача стосовно того, що позивач зобов`язаний був сплатити авансовий платіж 13.10.2014 р. є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, адже рахунок - фактуру за № 44 про сплату авансу виставлено відповідачем 14.10.2014 р. та умовами договору не було визначено строків здійснення оплати авансового платежу, тому позивачем здійснено оплату цього рахунку відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Таким чином, позивачем не було прострочено виконання зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати робіт, а у відповідача не виникло право відстрочення виконання робіт на час, що минув з 13.10.2014 р. по 20.10.2014 р. - 7 днів.

Колегія суддів зазначає, щодо заперечень відповідача в апеляційній скарзі а саме стосовно порушення судом першої інстанції основних засад судочинства, що відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд має право відкладати в межах строків розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Матеріали по даній справі були достатніми за для винесення об'єктивного, повного та всебічного рішення. Основною підставою для задоволення позову у даному випадку було порушення строків відповідачем по виконанню взятих на себе зобов'язань, а саме порушень умов договору, а не оцінка виконаної роботи, яка на думку позивача використана з мережі інтернет.

Натомість, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/1973/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області 02.06.2015 року у справі № 922/1973/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.07.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.