ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 17/335-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Шостка-Тепло", м.Шостка Сумської області |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. |
у справі | №17/335-06 |
господарського суду | Сумської області |
за позовом | ТОВ "Шостка-Тепло", м.Шостка Сумської області |
до | Шосткінської міської ради, м.Шостка Сумської області |
про | стягнення 9 380 828,00 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Литвиненко В.М., Торяник Н.О., |
від відповідача: | Скляр А.Г., Гордєєв В.І., Блинов О.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.06.2006 р. у справі №17/335-06 (суддя Коваленко О.В.) позов ТОВ "Шостка-Тепло" до Шосткінської міської ради задоволено повністю: стягнуто з Шосткінської міської ради на користь ТОВ "Шостка-Тепло" 9 380 828,00 грн. різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво житлово-комунальних послуг; стягнуто з Шосткінської міської ради на користь ТОВ "Шостка-Тепло" 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Шосткінською міською радою було подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. у справі №17/335-06 (судді: Лащенко Л.Д., Гончар Т.В., Погребняк В.Я.) апеляційну скаргу Шосткінської міської ради задоволено: рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2006 р. у справі №17/335-06 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Шостка-Тепло" на користь виконавчого комітету Шосткінської міської ради сплачене за подання апеляційної скарги державне мито в розмірі 12 750,00 грн.
У касаційній скарзі ТОВ "Шостка-Тепло" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. і залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2006 р. у справі №17/335-06 та стягнути з відповідача на користь позивача державне мито за подання касаційної скарги у розмірі 12 750,00 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання", ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 42, 43, 47, 43, 64 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, рішення виконавчого комітету Шосткінської міської ради від 30.11.2004 р. №290 "Про тарифи на послуги теплопостачання, затвердження норм витрат води та норми втрат води" не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки самостійно встановивши позивачу тарифи на послуги з теплопостачання, відповідач перевищив свої повноваження, закріплені ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (яка уповноважує органи місцевого самоврядування погоджувати тарифи на комунальні послуги з підприємствами, які не належать до комунальної власності), а позивач є підприємством приватної форми власності; по-друге, відповідач рішенням від 30.11.2004 р. №290 самостійно встановив тарифи на послуги теплопостачання нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво; по-третє, висновок апеляційного господарського суду щодо позбавлення позивача права на відшкодування витрат підприємства, пов'язаних із затвердженням тарифів, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, у випадку неоскарження рішення відповідача про затвердження тарифів є помилковим, оскільки п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплює обов'язок відповідача відшкодувати з місцевого бюджету виробнику послуг різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг (незалежно від оскарження в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів), а п. 5 ст. 31 Закону встановлює обов'язок місцевої ради передбачити у місцевому бюджеті видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У засіданні суду оголошувалася перерва до 08.02.2007 р. до 12 год. 50 хв.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Рішенням виконавчого комітету Шосткінської міської ради від 11.10.2004 р. за №263 "Про надання послуг з теплопостачання" позивача визначено виконавцем послуг з теплопостачання.
У жовтні 2004 р. ТОВ "Шостка-Тепло" розробило і листом від 29.10.2004 р. за №1/29 подало відповідачу для затвердження розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг щодо рівня цін/тарифів на ці послуги на опалювальний сезон 2004–2005 рр., а у жовтні 2005 р. розробило та листом від 10.10.2005 р. №867 подало відповідачу на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на ці послуги на опалювальний сезон 2005–2006 рр.
Відповідач рішенням виконавчого комітету від 30.11.2004 р. №290 "Про тарифи на послуги теплопостачання, затвердження норм витрат води та норми втрат води" погодив тарифи на послуги з теплопостачання у розмірі нижчому, ніж було запропоновано позивачем, застосувавши норму витрат теплової енергії на опалення 1 кв.м опалювальної площі за місяць по ТОВ "Шостка-Тепло" —0,0132 Гкал/кв.м.
Оскільки рішень щодо погодження тарифів після 30.11.2004 р. відповідачем не приймалося, то позивачем і в 2005 р., і в 2006 р. надавалися послуги з теплопостачання за тарифами, погодженими рішенням виконавчого комітету від 30.11.2004 р. №290.
Позивач, вважаючи, що відповідачем рішенням від 30.11.2004 р. №290 затверджено тарифи у розмірі, нижчому ніж економічно-обґрунтовані витрати на виробництво теплової енергії, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Шосткінської міської ради на свою користь різниці між затвердженими відповідачем розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво житлово-комунальних послуг у розмірі 9 380 828,00 грн. на підставі ст.ст. 21, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Задовольняючи повністю позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідач самостійно та необґрунтовано встановив тарифи на житлово-комунальні послуги нижчі від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування, що підтверджується п. 1 рішення виконавчого комітету від 30.11.2004 р. №290 "Про тарифи на послуги теплопостачання, затвердження норм витрат води та норми втрат води"; по-друге, згідно з п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг; по-третє, відповідно до п. 5 ст. 31 Закону країни "Про житлово-комунальні послуги" видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, яким в позові відмовлено повністю, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідач не був повідомлений у встановленому законом порядку про день розгляду справи, оскільки ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 05.06.2006 р. було відправлено сторонам лише 15.06.2006 р. і було одержано відповідачем в день слухання справи —19.06.2006 р., у зв'язку з чим він був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні; по-друге, позивач не подав доказів, що запропоновані ним витрати на виробництво житлово-комунальних послуг є економічно обґрунтованими та об'єктивно вищими, ніж погоджені відповідачем тарифи на послуги з теплопостачання; по-третє, позивач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", і не оскаржив рішення виконавчого органу відповідача про погодження тарифів на послуги теплопостачання до суду; по-четверте, відповідачем взагалі не приймалося рішення щодо погодження тарифів на опалювальний сезон 2005–2006 рр., у зв'язку з чим надаючи послуги за погодженими раніше (у 2004 р.) тарифами, позивач діяв на власний ризик.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до п. 4 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Згідно з п. 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
Господарським судом встановлено, що рішенням від 30.11.2004 р. №290 відповідач погодив тарифи на послуги з теплопостачання, застосувавши норми витрат теплової енергії на опалення 1 кв.м опалювальної площі за місяць по ТОВ "Шостка-Тепло" —0,0132 Гкал/кв.м.
Рішенням виконкому Шосткінської міськради від 25.12.2001 р. №345 "Про затвердження норм втрат теплової енергії" технологічні норми втрат теплової енергії затверджені в розмірі 13%, тоді як позивачем у розрахунках було використано технологічні втрати тепломережі —15,74%, що призвело до зменшення обсягів реалізованої продукції.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що позивач не подав доказів, які б свідчили про те, що запропоновані ним витрати на виробництво житлово-комунальних послуг є економічно обґрунтованими та об'єктивно вищими, ніж погоджені відповідачем тарифи на послуги з теплопостачання, і взагалі не навів наявність тих умов, які є підставою для відшкодування різниці.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що норми п. 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (яким передбачено обов'язок органу, який затвердив тарифи на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг) відповідно до п. 1 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" набрали чинності з 01.01.2005 р.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період після 01.01.2005 р. затвердження цін/тарифів на рівні нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не відбувалось (відповідачем 30.11.2004 р. рішенням №290 лише було погоджено тарифи на послуги теплопостачання). Відповідно, відсутні і підстави для застосування у даному випадку п. 4 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.
Вказана норма відповідно до п. 1 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про житлово-комунальні послуги” також набрала чинності з 01.01.2005 р.
У зв'язку з наведеним, навіть у випадку затвердження виконавчим органом Ради розміру цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво після 01.01.2005 р., видатки на відшкодування різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг Радою мали передбачатись у місцевому бюджеті на 2006 р.
Крім того, слід зазначити, що посилаючись в обґрунтування позовних вимог на залишення відповідачем без реагування неодноразових звернень позивача до Ради з вимогою погодити тарифи на теплопостачання в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, позивач не скористався своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом до відповідача.
За таких обставин підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. у справі №17/335-06 не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Шостка-Тепло" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. у справі №17/335-06 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. у справі №17/335-06 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна