ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 р. | № 1/1058-10/302 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Ескулап", м.Львів |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. |
у справі | №1/1058-10/302 |
господарського суду | Львівської області |
за позовом | ВАТ "Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури", м.Львів |
до | ТОВ "Ескулап", м.Львів |
про | стягнення 373,84 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Фостяк О.Я., |
до відповідача: | не з'явився, |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2005 р. у справі №1/1058-10/302 (суддя Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. (судді: Юркевич М.В., Городечна М.І.. Кузь В.Л.), позов задоволено повністю: стягнуто з ТзОВ "Ескулап" на користь ВАТ "Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури" 374,84 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ТОВ "Ескулап" просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2005 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. у справі №1/1058-10/302, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 267, 786 Цивільного кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, прилади були повернуті позивачу згідно з актом від 29.03.1999 р., на наступний період договір про оренду вимірювальних приладів не продовжувався, у зв'язку з чим позивачем було пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 786 Цивільного кодексу України; по-друге, позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, що відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові; по-третє, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано доказів того, що вимірювальні прилади йому не було повернуто.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Між сторонами у вересні 1998 р. було укладено договір оренди вимірювальних приладів, згідно з яким на підставі наказу-накладної від 22.09.1998 р. №395 на відпуск товарно-матеріальних цінностей позивач передав, а відповідач отримав вимірювальні прилади.
Згідно з умовами даного договору оренди вимірювальних приладів відповідач зобов'язаний щоквартально до 10 числа першого місяця наступного кварталу сплачувати на розрахунковий рахунок позивача орендну плату в сумі 45,80 грн. на місяць.
Відповідно до умов договору прилади передаються в оренду строком на 2 роки, дія договору продовжується на наступний термін (рік), якщо ні одна з сторін не заявила про його розірвання.
З огляду на невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Ескулап" про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2003 р. по 01.07.2005 р. у сумі 374,84 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного висновку щодо задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Факт укладання договору оренди вимірювальних приладів у вересні 1998 р., одержання в оренду зазначених приладів відповідачем на підставі наказу-накладної від 22.09.1998 р. №395 і несплати орендної плати у спірний період встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарськими судами встановлено, що відповідач не подав належних і допустимих доказів повернення приладів позивачу, не виконав вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду про надання для огляду оригіналу акта про повернення приладів від 29.03.1999 р.
Крім того, господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проводилася часткова оплата орендних платежів за прилади до травня 2004 р. (а.с. 26, 27), що також спростовує доводи відповідача щодо повернення приладів у 1999 р.
Відповідно до п. 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин (як підстави для відмови в позові згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України) не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а матеріали справи свідчать, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності лише в доповненні до касаційної скарги.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. у справі №1/1058-10/302 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Ескулап" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. у справі №1/1058-10/302 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 р. у справі №1/1058-10/302 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна