Судове рішення #456799
15/329/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 лютого 2007 р.                                                                                   

№ 15/329/06  


     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргу

ТОВ “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз”

на постанову

від 02.11.06 Запорізького апеляційного господарського суду

та на рішення

від 05.09.06

у справі

№15/329/06

господарського суду

Запорізької області

за позовом

ЗАТ “Нива”

до

ТОВ “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз”

про

стягнення 63649,52 грн.

за участю представників сторін

від позивача:

Прокопцев С.В., дов.

від відповідача:

у засідання не прибули


ВСТАНОВИВ:


ЗАТ “Нива” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз” про стягнення 63649,52 грн., у тому числі 58566,30 грн. основного боргу з урахуванням інфляції, 4390,03 грн. пені, 693,19 грн. 3% річних.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №245 від 29.08.05 щодо оплати отриманого товару.

Заявою від 05.09.06 позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 4390,03 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на неякісність поставленого товару та звернення до позивача стосовно його повернення або зменшення ціни.

Рішенням від 05.09.06 господарський суд Запорізької області (суддя Колодій Н.А.) позов задовольнив в частині стягнення з відповідача на користь позивача 58566,30 грн. основного боргу з урахуванням інфляції та 693,19 грн. 3% річних; прийняв відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 4390,03 грн. та припинив провадження у справі.

Рішення мотивовано встановленням обставин невиконання відповідачем умов договору та відхиленням доводів відповідача щодо поставки неякісної продукції.

Постановою від 02.11.06 Запорізький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Радченко О.П. –головуючий, Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 14.12.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та відмову в задоволенні позову новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована неправомірним відхиленням судом апеляційної інстанції доводів відповідача щодо неукладеності відповідного договору купівлі-продажу через неузгодження усіх суттєвих умов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором купівлі-продажу №245 від 29.08.05 (далі –Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач купує контейнери для зберігання плодово-овочевої продукції СП-5-045 (далі –Товар).

Відповідно до розділу 3 Договору позивач зобов’язаний надати Товар в кількості і за ціною, зазначених в додатку, який є невід’ємною частиною Договору; а відповідач зобов’язаний прийняти Товар за актом приймання-передачі.

В п. 4.1 Договору сторони передбачили, що відповідач перераховує передоплату на розрахунковий рахунок позивача в сумі 20 тисяч грн. Решта суми рівними частинами щомісячно, не пізніше 15 числа сплачується позивачу на його розрахунковий рахунок.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами з 29.08.05 до 31.05.06 (п.6.1 Договору).

Також сторонами укладено додаткову угоду від 29.08.05 до Договору, п. 1 якої передбачено, що позивач продає, а відповідач купує контейнери для зберігання плодово-овочевої продукції СП5-045 в кількості 1470 штук за ціною 52,5 грн. на 1 контейнер на загальну суму 77175 грн. (в редакції наданій позивачем).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору відповідач перераховує передоплату в сумі 20000 грн. в рахунок загальної суми покупки.

У п. 3 додаткової угоди до Договору (в редакції, наданій позивачем) зазначено, що сума 57175 грн. розподіляється для перерахування рівними частинами протягом 9 місяців (9 виправлено на 8) з вересня 2004р. (“вересень” виправлено на “жовтень”) по травень 2005р. на розрахунковий рахунок позивача по 7147 грн.

Відповідач надав іншу редакцію Додаткової угоди до Договору, в пунктах 1 і 3 якої відсутні зазначення щодо кількості контейнерів, які підлягають продажу, загальної суми, на яку позивач зобов’язаний передати товар, та суми, яка підлягає розстроченню.

З постанови у справі вбачається, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги в якості доказу саме надану позивачем редакцію Додаткової угоди до Договору, оскільки вона є підписаною обома сторонами. При цьому в постанові суду зазначено, що в судовому засіданні були оглянуті оригінали зазначених додаткових угод, надані представниками сторін.

Відповідач 29.08.05 сплатив позивачу передоплату в сумі 20000 грн. Протягом серпня-вересня 2005р. на виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар на суму 77175 грн., що підтверджується накладними: №048952 від 30.08.05, №048955 від 02.09.05, №048960 від 05.09.05, №048962 від 07.09.05, №048963 від 08.09.05, №048965 від 19.09.05, №048968 від 15.09.05 з відміткою уповноваженого представника відповідача про прийняття. Для оплати прийнятого Товару позивачем відповідачу виставлялися рахунки, які відповідачем не сплачені.

Натомість, відповідач листом від 28.10.05 повідомив позивача, що контейнери для зберігання овочів не придатні, просив розглянути можливість повернення контейнерів; якщо повернення неможливо, відповідач надав розрахунок витрат на ремонт контейнерів у розмірі 21639 грн. та просив врахувати цю суму для кінцевих розрахунків.

Позивач у відповідь на вказаний лист звернувся до відповідача з претензіями: №74 від 04.11.05, №01 від 17.03.06, №02 від 07.06.06, в яких вимагав сплатити на його розрахунковий рахунок заборгованість за Договором з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пеню.

Стаття 678 ЦК України передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема, відшкодування витрат на усунення недоліків товару; в разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Відповідно до ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Господарський кодекс України у п.п. 5, 6 ст. 268 передбачає, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши надані сторонами докази, відхилили доводи відповідача щодо неякісності Товару, визнавши їх недоведеними. Зокрема, суди встановили, що Товар прийнятий відповідачем на складі позивача без будь-яких зауважень, про що свідчить підпис на відповідних накладних уповноваженого на отримання Товару представника відповідача; жодних претензій щодо якості поставленої продукції під час прийму Товару відповідач не заявляв; отримання Товару здійснено у період з 30.08.05 до 15.09.05; транспортування відповідач здійснював власним транспортом. До того ж, як підтвердили представники сторін в судовому засіданні, відповідач був попереджений про те, що Товар не новий і був у використанні.

Відповідачем в якості доказу неякісності поставленого Товару надано Акт від 20.09.05, згідно з яким комплектуючі деталі Товару (дерев’яні планки) до використання не придатні і потребують заміни. Проте цей акт суди не визнали належним доказом у справі, оскільки він складений відповідачем в односторонньому порядку, і доказів виклику представника позивача для участі в прийманні Товару відповідачем суду не надано. Тобто відповідачем не виконано вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

В касаційній скарзі відсутні зазначення про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій певних наданих сторонами доказів, які підтверджують неякісність Товару. Натомість, відповідач посилається на неможливість надання доказів на підтвердження вказаних обставин у зв’язку з невизначеністю якості предмету Договору, оскільки у Договорі відсутні умови щодо якості Товару.

Проте вказані доводи не відповідають положенням ч. 2 ст. 673 ЦК України, згідно з якою у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується; а також ч. 3 ст. 268 ГК України, відповідно до якої у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. А як встановлено судами, у п. 1.1 Договору визначено, що покупець купує контейнери для зберігання плодово-овочевої продукції СП-5-045.

Також відповідач доводить, що Договір є неукладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський кодекс у ч. 3 ст. 180 також передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Встановивши обставини узгодження сторонами усіх суттєвих умов Договору, у тому числі його предмету, ціни та строку дії, зокрема, шляхом укладення Додаткової угоди, яка є невід’ємною частиною Договору і відомості якої співпадають з фактичною кількістю та вартістю отриманого Товару згідно з накладними, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив вказані доводи відповідача.

За вимогами ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з рішення та постанови у справі, судами встановлено обставини часткового невиконання відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати вартості поставленого позивачем Товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 57175 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів згідно з ч. 2 цієї норми можуть бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі.

Крім того, ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу з урахуванням інфляції та 3% річних.

Разом з тим, стосовно вимог про стягнення пені в сумі 4390,03 грн. позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог заявою від 05.09.06, тому ці вимоги не повинні розглядатися судом.

Отже, зазначення в абз. 5 резолютивної частини рішення суду першої інстанції про припинення провадження у справі є безпідставним та не відповідає нормам процесуального права, а відтак рішення та постанова у справі слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5, а в решті залишивши без змін.


Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарсь кий суд України

ПОСТАНОВИВ:


1.          Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2.          Рішення  господарського суду Запорізької області від 05.09.06 і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.06 у справі №15/329/06 змінити, виключивши абзац 5 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.06 у справі.

3.          В решті постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.06 у справі №15/329/06 залишити без змін.

4.          Дію п. 4 ухвали Вищого господарського суду України від 14.12.06 у справі №15/329/06 припинити.


Головуючий                                                                                Д.Кривда


Судді                                                                                                    Г.Жаботина


                                                                                          А.Уліцький


                                   



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація