ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 р. | № 338/15-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | АТЗТ “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс” |
на постанову | від 09.10.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 01.08.06 |
у справі | №338/15-05 |
господарського суду | Київської області |
за позовом | АТЗТ “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс” |
до | СФГ “Еліта” |
про | стягнення 22631,11 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Сомова І.В., дов. |
від відповідача: | Черкунов С.М. –директор, Дегтяренко В.Г., дов. |
ВСТАНОВИВ:
АТЗТ “Акціонерна страхова компанія “Аско-Медсервіс” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до СФГ “Еліта” про стягнення 22631,11 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи.
Рішенням від 01.08.06 господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.), яке залишено без змін постановою від 09.10.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. –головуючий, Мамонтова О.М., Мостова Г. І.) в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення ґрунтуються на положеннях ст.ст. 1166, 1188 ЦК України, які передбачають наявність вини у заподіювача шкоди, оскільки судами встановлено відсутність відповідного правопорушення, зважаючи на постанову від 10.05.06 Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №3-4156/05, якою провадження у справі відносно Котул М.В. (водія транспортного засобу, що належить відповідачу) про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП закрите у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою від 07.12.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення позову, оскільки при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій недотриманий принцип змагальності та неповно встановлено суттєві обставини у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28.10.04 о 13 год. 30 хв. на вул. Пролетарська у с. Проців Бориспільського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту –ДТП) за участю автомобіля “PEUGET 206 ХR 1.1 E” державний номер 790-39 КН, належного Білоусову І.М., та автомобіля “Урал-5557” державний номер 079-49 КМ, належного відповідачу, за кермом якого перебував Котул М.В. Вказане підтверджується довідкою №4/511 від 03.11.04 та постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.05.06 у справі №3-4156/05.
Крім того, між позивачем (страховик) та Білоусовим І.М. (страхувальник) 15.04.04 укладено договір страхування наземного транспорту №СБ-04-089, за яким застраховано автотранспортний засіб “PEUGET 206 ХR 1.1 E” державний номер 790-39 КН, який належить Білоусову І.М.
Відповідно до умов договору, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 16694,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1997 від 17.11.04. Розмір страхового відшкодування встановлений страховим актом №78-09 від 15.11.04 та актом №2054 від 05.11.04 дослідження спеціаліста-автотоварознавця Лівобережної філії ЗАТ УЦПЗ “Експерт-сервіс” про матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті пошкодження при ДТП.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 9 Закону України “Про страхування" страхування –це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страхове відшкодування –страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Статті 25 і 27 цього ж закону передбачають, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з положень ст. 27 Закону України “Про страхування”, позивач звернувся з позовом до учасника ДТП –відповідача у справі –про відшкодування сплаченої страхувальнику суми за договором страхування.
Оскільки така вимога згідно з вказаною нормою закону заснована на наявності особи, відповідальної за заподіяний збиток страхувальнику, позивач відповідно до ст. 33 ГПК України зобов'язаний довести, що відповідач відповідно до ст.ст. 1166, 1172, 1187 є особою, яка завдала шкоди страхувальнику внаслідок неправомірних дій.
Не зважаючи на права, надані страховику ст. 25 Закону України "Про страхування", позивач належних доказів наявності неправомірних дій відповідача не надав.
Виходячи з викладеного, слід визнати, що касатор не довів недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи норм матеріального або процесуального законодавства, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.10.06 у справі №338/15-05 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький