ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 р. | № 11/18/2510 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | СФГ “Квіткове” |
на постанову | від 25.10.06 Житомирського апеляційного господарського суду |
у справі | №11/18/2510 |
господарського суду | Хмельницької області |
за позовом | СФГ “Квіткове” |
до | ТОВ “Олтел” |
про | стягнення 72376 грн. збитків та 6290,44 грн. заборгованості, 3% річних, пені |
за зустрічним позовом | ТОВ “Олтел” |
до | СФГ “Квіткове” |
про | визнання недійсними договорів |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача: | Ящук Б.С., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Селянське фермерське господарство “Квіткове” звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Олтел” про стягнення 72376 грн. збитків, завданих втратою та пошкодженням речей, а також стягнення 6290,44 грн., у тому числі 5952 грн. заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи з обробки ґрунту, 157 грн. 3% річних та 181 грн. пені.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язання за договором №126 від 03.09.02 щодо оплати виконаних позивачем робіт по дискуванню 35 га площ відповідача, відведених під посіви озимої пшениці, а також втратою сільгосптехніки, переданої ним відповідачу згідно з договором схову від 05.09.02.
Відповідач заявив зустрічний позов про визнання договорів, на які посилається позивач, недійсними як таких, що укладені з боку відповідача особою, яка відповідно до статуту товариства не має прав на укладання та підпис договорів, зазначивши, що виконання цих договорів не здійснювалось.
Рішенням від 24.06.05 господарський суд Хмельницької області (суддя Радченя Д.) первісний позов задовольнив у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовив.
Постановою від 25.10.06 Житомирський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Щепанської Г.А. –головуючого, Веденяпіна О.А., Іоннікової І.А.) рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позову про стягнення збитків від втрати переданої на схов сільгосптехніки, в цій частині позову відмовив за недоведеністю позивачем вартості втраченої сільгосптехніки, а в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 14.12.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.09.02 між фермерським господарством Самкова А.М., правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір №126 на виконання сільськогосподарських робіт.
Відповідно до цього договору позивач зобов'язався своєю технікою виконати в плодовому розсаднику відповідача роботи по дискуванню площі під посіви озимої пшениці на площі 70 га в два сліди з розрахунку 75 грн. за 1 га та провести дискування сіножатей на площі 7 га з розрахунку 75 грн. за 1 га. В свою чергу відповідач зобов'язався провести розрахунок за виконані роботи в строк до 01.11.02.
Також між позивачем (замовник) та відповідачем (охоронець) 05.09.02 укладено договір схову, відповідно до якого позивач передав, а відповідач на зберігання трактор Т-150 К з номерним знаком 70-78 ХЕ, 1992 року випуску, з номером кузова 559525, з номером двигуна СМД-64 №164605, вартістю 52000 грн. та борону БДТ-3 вартістю 20376 грн. на період обробітку землі згідно з договором від 03.09.02 №126. Строк дії договору визначений до 01.01.03.
Позивач доводить, що відповідач не виконав зобов’язання по укладених між ними угодах, не повернувши здану на схов сільгосптехніку на вимогу позивача та не сплативши її вартість, а також не оплативши виконані позивачем роботи.
Відповідач позов не визнав та заявив зустрічний позов про визнання договорів, на які посилається позивач, недійсними як таких, що укладені з боку відповідача неуповноваженою особою.
Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши надані сторонами докази щодо чинності укладених угод, дійшли обґрунтованого висновку про відхилення зустрічного позову, оскільки доводи відповідача спростовані належними доказами, у тому числі тими, на які посилався відповідач.
Зокрема, в наказі генерального директора відповідача №11 від 17.11.99, акті Державної контрольно ревізійної служби від 30.07.04 та в актах виконаних робіт зазначено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність відповідача на момент укладання спірних угод та їх виконання є саме особа, повноваження якої оспорюються у зустрічному позові, а виконання робіт за договором №126 від 03.09.02 та прийняття на схов сільгосптехніки зазначено у матеріалах прокуратури Хмельницької області та інших доказах, які суди визнали належними.
Тобто вказані обставини судами визнані доведеними на підставі відповідних доказів.
В частині стягнення збитків за втрачену сільгосптехніку позивач визначив вартість цієї сільгосптехніки, зазначену у п. 1 договору схову, і відповідач належним доказами не спростував можливість повернення цього майна позивачу або іншу її вартість, ніж наведено у договорі схову від 05.09.02.
На момент укладення договору схову, здачі майна на схов та звернення з позовом у справі ці правовідносини схову (зберігання) регулювались, відповідно, ст.ст. 151, 413, 415-419, 421-424 ЦК УРСР та ст.ст. 936, 947-951 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, визначених законом щодо цих правовідносин, та дійшли помилкового висновку в цій частині спору. Вказане є підставою для скасування рішення і постанови в частині позовних вимог про стягнення збитків, завданих втратою та пошкодженням зданої на схов (зберігання) речі, оскільки не встановлені суттєві обставини у справі, які визначені законом, зокрема: умови зберігання, обставини щодо використання зданої на схов речі позивачем і відповідачем та обставини, з яких ці речі були пошкоджені, видані третій особі, з урахуванням відповідності закону дій кожної з сторін договору.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення і постанова в частині позову про відшкодування збитків, завданих невиконанням договору схову від 05.09.02, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин виконання сторонами договору схову відповідно до вимог закону та правомірності позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.06.05 і постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.10.06 у справі №11/18/2510 скасувати в частині висновків щодо позовних вимог про відшкодування збитків по договору схову від 05.09.02, укладеному між сторонами у справі, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду в цій частині позову.
3. В решті постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.10.06 у справі №11/18/2510 залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький