Справа № 2-4862/2011p.

№ 2/0417/737/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді Грищенко В.М.

при секретарі Шульга Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 14.01.1995 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Протягом останніх років фактично лише мешкають в одному житловому приміщенні, не маючи подружніх відносин. Спільне життя не склалося через недостатність уваги від відповідача до сімейно-побутових питань та вихованню дітей.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, заперечували щодо його задоволення, мотивуючи тим, що відповідач хоче жити у повноцінній сім'ї, відповідач пояснив, що збереження шлюбу буде в інтересах їхніх спільних з позивачем дітей.

Ухвалою суду від 14 лютого 2012 року сторонам було надано термін для примирення три місяці, тобто до 14 травня 2012 року. Примирення досягнуто не було.

У судове засідання 14.06.2012 року позивачка не з’явилась, представник позивача наполягав на розірванні шлюбу, про що подав заяву.

Відповідач та представник відповідача наполягали на збереженні шлюбу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами 14.01.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська було зареєстровано шлюб, актовий запис № 10 (а.с. 5). Від шлюбу мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітню доньку –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки № 04 від 23.11.2011 року, виданої ЖБК№ 241 позивач та відповідач мешкають разом з дітьми за однією адресою (а.с. 8).

З наданих характеристик ДВНЗ “Дніпропетровський транспортно-економічний коледж”та ДНЗ Центру розвитку дитини № 259 вбачається, що зауважень до виховання дітей у представників навчальних закладів не має, діти психологічно врівноважені, батько приймає участь у вихованні дітей (а.с. 22).

У судовому засіданні від 01.02.2012 року було опитано свідків зі сторони позивача –батька позивача, ОСОБА_5, який пояснив, що часто спілкується з позивачем, не має конфліктів з відповідачем, про дійсний стан відносин у сім’ї йому невідомо, бо не буває у домі позивача та відповідача, з онуками теж не бачиться.

Свідок зі сторони відповідача, хрещена мати доньки позивача та відповідача, ОСОБА_6, пояснила, що часто буває у квартирі позивача та відповідача, має з ними добрі відносини. Вважає, що відповідач приймає участь у вихованні дітей, бо позивачка вже залишала на піклування батька дітей близько місяця на час свого виїзду за кордон. Про дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем їй нічого не відомо. Підтвердила факт проживання в одній квартирі.

Відповідно до вимог 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.10 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Крім того, п.15 роз’яснень зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України встановлено, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК України про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюється.

Зважаючи на викладене, враховуючи обов’язок суду вжити заходів для примирення подружжя, бажання відповідача зберегти сім’ю, відсутність позивачки на жодному з судових засідань, право малолітньої дитини на виховання у повноцінній сім’ї та, закріплене в Конвенції про права дитини 1989 року, право дитини на зростання і благополуччя в сім’ї, яка є основним осередком суспільства, на надані сторонами докази та пояснення, на пояснення свідків, зважаючи на наявність малолітньої та неповнолітньої дитини, які потребують турботи обох батьків у суду є підстави для висновку про можливість збереження сім’ї.

Керуючись ст. ст. 3, 7, 14, 57, 58, 197, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М.Грищенко