Справа № 2-5118/2011p.
№ 2/0417/889/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 липня 2012 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: Головуючого судді Грищенко В.М., при секретарі Шульга Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписок недійсними,-
В С Т А Н О В И В:
В 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення боргу. В обґрунтування позову в позовній заяві і в ході судового засідання позивач та представник позивача посилалися на те, що згідно до розписки від 05.06.2009 р., яку відповідач ОСОБА_2 власноруч написав та підписав в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 надав в борг ОСОБА_2 суму в розмірі 20 000 грн., яку відповідач ОСОБА_2 зобов’язався повернути до 05.07.2009 р. та розписки від 13.05.2010 р., яку відповідач ОСОБА_2 також написав та підписав власноруч за якої взяв в борг у ОСОБА_1 5 200 грн., які зобов’язався повернути до 01.07.2010 р. Однак на даний час борг не повернено. Просили стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 25 200 грн. та судові втрати по справі 372 грн.
Відповідач ОСОБА_2 позовну заяву не визнав та подав зустрічну позовну заяву про визнання розписок недійсними. В обґрунтування своїх позовних вимог в зустрічній позовній заяві, та в судовому засіданні позивач за зустрічною позовною заявою та його представник посилалися на те, що 13 травня 2009 р. на вимогу керівника підприємства на якому працював ОСОБА_2, ним була написана розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 коштів в розмірі 5 200 грн., проте фактично коштів передано не було. 05 червня 2009 р. за вимогою ОСОБА_1 ОСОБА_2 знов написав розписку про отримання суми 20 000 грн., проте фактично кошти не надавалися. Розписки були написанні під впливом обману з боку ОСОБА_1, з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах. ОСОБА_1 примушував його підписувати розписки. Під час судового розгляду ОСОБА_2 та його представник додатково пояснили, що ОСОБА_1 не надав суду укладеного в письмовій формі договору позики. Розписки, які містяться в матеріалах справи виконані з помилками. ОСОБА_2 не отримував від ОСОБА_1 позики і ніколи не укладав з ним договір, та не отримував від нього грошей. Надана ОСОБА_1 розписка не має відомостей, які б підтверджували наявність договору позики чи посвідчували б факт передачі грошей. В розписці жодним словом не посвідчено факту отримання ним грошей від ОСОБА_1 Фактично він був залежним від ОСОБА_1 по роботі і був введений в оману при підписанні та написанні розписок.
Просив визнати розписки від 05.06.2009 р. та 13.05.2010 р. в частині отримання від ОСОБА_1 позики у сумі 5 000 та 20 000 гривень недійсними.
В судовому засіданні позивач та його представник за основним позовом свою позовну заяву підтримали, зустрічну позовну заяву не визнали. Вказали, що ОСОБА_1 тривалий час до надання коштів в борг відповідачу знав ОСОБА_2, у них були нормальні стосунки. Крім зазначених двох розписок також неодноразово надавав ОСОБА_2 гроші в борг, які останній повертав. ОСОБА_2 власноручно написав розписки, йому ніхто не погрожував. Ніякого тиску на ОСОБА_2 з його боку не було.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за основним позовом в задоволені зустрічної позовної заяви просили суд відмовити. Вказали, що відповідач вводить суд в оману, вказуючи на те, що коштів по розписці він не отримував.
Допитані під час судового засідання свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили написання та підписання розписок ОСОБА_2 Допитаний під час судового засідання ОСОБА_5 повідомив, що він не був присутній під час написання ОСОБА_2 розписок і вважає, що ОСОБА_2 розписок не писав.
Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, відповідача ОСОБА_2, його представника, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до наданих до суду розписок від 05.06.2009 р. та 13.05.2010 р., відповідач ОСОБА_2 взяв борг у позивача ОСОБА_1 20 000 та 5 200 грн. відповідно, які зобов’язався повернути.
Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими признаками, а позивальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено в судовому засіданні розписки складені ОСОБА_2 власноручно, що в судовому засіданні він підтвердив особисто.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Як вбачається із даних розписок, вони фактично є договорами позики, оскільки викладені в письмовій формі, вказані сторони, вказана дата укладання , сума повернення.
В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати розписки недійсними, посилаючись на показання свідка, якій не був присутнім при написанні розписки, та те що розписки були написані під впливом обману з боку ОСОБА_1
Однак, суд не може прийняти показання свідка ОСОБА_5, оскільки він не був особисто присутнім при написанні розписки та передачі коштів. Також суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 щодо застосування до нього тиску та обману з боку ОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.
Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 05.06.2009 р. та 13.05.2010 р. були укладені договори позики, згідно яких відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 та 5 200 грн. відповідно, та зобов’язався їх повернути до 05.07.2009 р. та 01.07.2010 р., тобто вбачаються всі ознаки договору позики, які передбачені ст.1046 ЦК України.
Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він писав розписки під впливом обману, під примушенням з боку ОСОБА_1 в судовому засіданні свого об’єктивного підтвердження не знайшли, тому ОСОБА_2 у зустрічному позові до ОСОБА_1 потрібно відмовити.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, то відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 252 грн.
Керуючись: ст.ст. 203, 216, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 11, 15, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 25 200 грн. та судові витрати в розмірі 372 грн., а всього 25 572 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот сімдесят дві грн.)
В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги .
Суддя: В.М. Грищенко