Справа №33ц-70кс-08

Категорія ЦП: 33

Головуючий у першій інстанції Почупайло А.В.

Доповідач Новодворська О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 січня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі: Новосядлої В.М., Новодворської О.І., Висоцької B.C.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "БСВ Центр", об'єднання громадян „Колектив індивідуальних забудовників "Чайка" про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою у межах загальної земельної ділянки колективу індивідуальних забудовників "Чайка" за касаційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 жовтня 2006 року,

встановила:

У грудні 2005 року позивачка звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2. , голови правління КІЗ "Чайка" ОСОБА_3., ТОВ "БСВ Центр", у якому просила суд зобов'язати ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ТОВ "БСВ Центр" не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою 75147046 (№ 046 ) у межах загальної земельної ділянки колективу індивідуальних забудовників "Чайка", посилаючись на те, що відповідачОСОБА_2 надав указівку працівникам ТОВ "БСВ Центр" про те, щоб її не допускали на земельну ділянку, користувачем якої вона є. Відповідач ТОВ "БСВ Центр", не зважаючи на її право користуватися ділянкою, неодноразово не допускали її на територію колективу, членом якого вона є. Відповідач ОСОБА_3. не виконує належним чином свої обов'язки голови правління КІЗ "Чайка" та не усуває перешкоди в її користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що вона є членом колективу індивідуальних забудовників "Чайка" з 2003 року, на підставі протоколів засідань членів правління від 03.08.2003 року та від 09.09.2003 року.

В момент включення її до складу членів колективу головою правління був ОСОБА_3

05.09.2003 року, згідно акту здачі - приймання позивачці було передано у користування земельну ділянку 75147046 (№ 046) для будівництва котеджної малоповерхової забудови за аАДРЕСА_1.

На земельній ділянці, що їй передана, вона провела великий обсяг робіт.

На початку липня 2004 року нею були привезені будівельні матеріали, але працівники охоронної організації відмовилися її пропустити на територію КІЗ "Чайка".

Вона неодноразово намагалася потрапити на свою земельну ділянку, але кожного разу працівники ТОВ "БСВ Центр" забороняли їй це зробити, посилаючись на вказівку ОСОБА_2.

У процесі розгляду справи, представник позивачки за довіреністю, ОСОБА_4., уточнила заявлені ОСОБА_1. позовні вимоги та просила на підставі п. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України зобов'язати ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ТОВ "БСВ Центр" не чинити позивачці перешкоди в користуванні земельною ділянкою 75147046 (№ 046 ) у межах загальної земельної ділянки колективу індивідуальних забудовників "Чайка", а Колектив індивідуальних забудовників "Чайка" "Чайка" усунути їй перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою 75147046 ( №046 ) у межах загальної земельної ділянки колективу індивідуальних забудовників "Чайка".

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 жовтня 2006 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Представник позивачки ОСОБА_1ОСОБА_4звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на судові рішення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень та ухвалення нового рішення та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив із того, що у відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці  порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Надані ж позивачкою та її представником копії протоколів загальних зборів та протоколів засідання членів правління КІЗ Чайка", акту здачі - приймання перенесення в натуру меж земельної ділянки, щодо її прийняття у члени КІЗ "Чайка" та надання їй земельної ділянки, прийняті без дотримання положень Статуту Колективу індивідуальних забудовників "Чайка", а тому позивачка не набула членство у Колективі індивідуальних забудовників "Чайка", не є власником земельної ділянки, тому підстави для усунення їй, як члену колективу КІЗ "Чайка", порушень у користуванні земельною ділянкою, відсутні.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,-

ухвалила:

Касаційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.