Справа №33ц-101кс-08

Головуючий у першій   інстанції Цап Н.Г.

Категорія 2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 січня 2008р.                                                                                      м.Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Лоленко А.В., Шевченко В.Ю., Осипчук О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива", третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Подільського районного суду м.Києва від 19 липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2006 року,

встановила:

У листопаді 2004р. ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" ( далі ЗАТ "СП УКРТВЗ") про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалась на те, що 02 серпня 2004р. між нею та відповідачем був укладений трудовий договір, згідно з п.1.1 якого вона зобов'язалась виконувати на цьому підприємстві роботу головного бухгалтера, а відповідач зобов'язався своєчасно виплачувати їй заробітну плату згідно посадового окладу. Наказом №218 від 05 серпня 2004р. на неї було покладено обов'язки касира. Строк дії договору встановлено до 02 жовтня 2004р. Приблизно через місяць після початку роботи генеральний директор на грунті особистої неприязні почав створювати для неї неможливі умови праці, пред'являти безпідставні претензії до її роботи, внаслідок чого наказом №242 від 26.10.2004р. її було звільнено з роботи на підставі п.2ст.41 КЗпП України.

01 листопада 2004р. поштовим переказом вона отримала від відповідача грошові кошти в сумі 5897грв.06коп., що складає половину її заробітної плати за вересень та жовтень 2004р.

Вважає звільнення та виплату їй 1\2 частини посадового окладу незаконними, оскільки будь-яких дій, які дають підстави для втрати довір"я до неї з боку керівництва ЗАТ "СП УКРТВЗ" під час виконання своїх службових обов'язків вона не вчиняла. Просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у загальній сумі 10714 грв. 28 коп., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 10000 грв.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 19 липня 2005р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 03 липня 2006р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено, а також відсутні підстави для обов'язкового скасування судового рішення, передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 332, 336,337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від  19 липня 2005р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала   набирає   законної   сили   з   моменту  її   оголошення   та   оскарженню   не підлягає.