Справа № 1985 Категорія 38

Головуючий 1 інстанції Довнєв С.С. Доповідач Новодворська О.І.

УХВАЛА Іменем України

20 грудня року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новодворської О.І суддів Азевича В.Б., Кіянової С.В.

при секретарі Писаревій Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецька апеляційні скарги Донецької митниці на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2006 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу „Артемівський м'ясокомбінат" та приватної компанії з обмеженою відповідальністю NORDIK FINANCE LIMITED до Секретаря Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області Капустина Михайла Вікторовича та Донецької митниці, третя особа на боці позивача Артемівська міська рада, третя особа на боці відповідача Управління державного казначейства в Донецькій області про захист порушених прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, та на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року за заявою Акціонерного товариства закритого типу „Артемівський м'ясокомбінат" про звернення постанови до негайного виконання .-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2006 року позов АТЗТ «Артемівський м'ясокомбінат» та ПКОВ «Нордік Фінанси Лімітед» до Секретаря Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області Капустина Михайла Вікторовича та Донецької митниці про захист порушених прав задоволено частково, визнано неправомірними дії Донецької митниці по справлянню з АТЗТ «Артемівський м'ясокомбінат» ввізного мита по митним деклараціям №700030000/5/000960 від 11.04.2005 року, №700030000/5/000948 від 07.04.2005 року, №700030000/5/000962 ' від 11.04,2005р., №700030000/5/000964 від 11.04.2005р., №700030000/5/000966 від11.04.2005 року, №700030000/5/000968 від 11.04.2005 року, №700030000/5/000970 від 11.04.2005року, № 700030000/5/000972 від 11.04.2005р., .№700030000/5/000974 від 11.04.2005р., №700030000/5/000976 від -11.04.2005 року, №700030000/5/001050 від 26.04.2005 року, №700030000/5/001052 від 26.04.2005 року, №700030000/5/001056 від 26.04.2005 року, №700030000/5/001096 від 04.05.2005 року, №700030000/5/001102 від 06.05.2005року,.№700030000/5/001240 від 01.06.2005 року, №700030000/5/001292 від 15.06.2005 року на загальну суму 3 354 163,97грн.,.. повернуто АТЗТ «Артемівський м'ясокомбінат» з Державного бюджету України надмірно сплачене- ввізне мито у розмірі 3 354 163, 97грн., зобов'язано Донецьку митницю надати Управлінню державного казначейства України в Донецькій області підтвердження суми надмірно стягнутого з АТЗТ «Артемівський м'ясокомбінат» ввізного мита в розмірі 3 354 163, 97грн., зобов'язано Донецьку митницю митне оформлення сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), що ввозиться в рамках реалізації договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 року в тому числі за додатковою угодою до цього договору №2 від 24.03.2006року, здійснювати відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення Договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 року, тобто із застосуванням пільг, передбачених ст.. 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" у редакції Закону до 31 березня 2005 року; визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70003000/6/2 від 24.03.2006 року.

Зобов'язано Донецьку митницю надати Управлінню державного казначейства України в Донецькій області підтвердження суми надмірно стягнутого з Акціонерною товариства закритого типу „ Артемівський м'ясокомбінат" ввізного мита в розмірі 3354163.97 гри.

Зобов'язано Донецьку митницю митне оформлення сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), що ввозиться в рамках реалізації договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 р. в тому числі за додатковою угодою до цього договору № 2 і 24.03.2006 p.. здійснювати відповідно до законодавства яке діяло на момент укладення Договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 року із застосуванням пільг передбачених ст. 14 „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" в редакції Закону до 31 березня 2005 року.

Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70003000 6/2 від 24.03.2006 р.

Зобов'язано Донецьку митницю здійснити митне оформлення обладнання, що ввозиться за митною декларацією № 700030000/6/852 від 24.03.2006 р. в рамках реалізації договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку м. Артемівську від 10.07.2002 р. відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення Договору на реалізацію інвестиційного проекту па території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 p.. тобто із застосуванням пільг передбачених ст. 14 „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області в редакції Закону до 31 березня 2005 року.

В задоволенні позову Акціонерного товариства закритого типу „Артемівський м'ясокомбінат" та приватної компанії з обмеженою відповідальністю NORDIK FINANCE LIMITED до Секретаря Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціальної інвестиційної діяльності в Донецькій . області Капустина Михайло Вікторовича про визнання .противоправною його бездіяльність по .незабезпеченню відповідного контролю за виконанням зобов'язань по Договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 р. - відмовлено.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року постанову звернуто до негайного виконання.

До Апеляційного суду Донецької області надійшли апеляційні скарги Донецької митниці на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2006 року та на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року.

В апеляційних скаргах . Донецька митниця просить скасувати ухвалені по справі рішення, посилаючись на те, що вказана постанова суду підлягає скасуванню через невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального прав, судом першої інстанції не враховано, що за вимогами позивачів вони повинні були б звернутися тільки до Донецької митниці. Визначення ж у якості відповідача-секретаря Ради з питань спеціальної економічної зони та спеціального режиму

інвестиційної діяльності в Донецькій області ,.Капустіна М.В. на думку митниці є безпідставними, так як до нього взагалі не пред'явлено ні яких вимог. Крім того, • відповідно до п. 10 Положення Секретаріат не є юридичною особою і тому її секретар не може притягатися як відповідач по вказаному позову.

Судом зроблено безпідставний висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства загальним судом та не прийнято до уваги, що на звернення позивачів від 14.04.05р. №28/2005 ДМ своїм листом від 22.04.05р.за№ 11-19/2936 повідомила про позбавлення податкових пільг по сплаті ввізного мита та ПДВ на підставі Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІУ, який набрав чинності з 01.04.05р.

Тобто про внесення таких змін до Закону України було відомо позивачам ще до подання вантажної митної декларації до митного оформлення у Донецьку митницю.Як видно зі змісту п. 10 Прикінцевих положень Закону України від 25 березня2005 р. № 2505-ІУ „Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальних економічних зон "Азов" і "Донецьк" та запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області" (Відомості Верховної Ради України, 1999 p., N 39, ст. 356) визнано таким, що втратив чинність та скасовані податкові пільги, спеціальний митний режим для суб'єктів спеціальних економічних зон та суб'єктів підприємницької діяльності,що реалізують інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку; виключено норму щодо державних гарантій стабільності правового режиму функціонування відповідних СЕЗ та територій пріоритетного розвитку, що були встановлені відповідними законами на весь термін, визначений цими законами, тобто скасовані п. 12, 13, 14 Закону України. „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24.12.1998 р. № 356-ХІУ.

Таким чином, із дня набрання чинності Законом України від 25 березня 2005 року №2505-ІУ оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти в спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку, здійснюється на загальних підставах, визначених відповідними законами України з питань оподаткування.

Указаний закон набрав чинності з 1 квітня 2005 p., а вантажна митна декларація №700030000/6/000852 до митного оформлення АТЗТ "Артемівський м'ясокомбінат" у ДМ надана 24.03.06р., тобто після набрання чинності вказаного вище Закону.

На час подачі цієї ВМД діяла постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.02 № 658, якою обмежено використання під час реалізації інвестиційних проектів імпортної сировини товарних груп 1 -24 УКТЗЕД та усунення негативних явищ по виробництву аналогічних товарів із вітчизняної сировини.

Цією постановою встановлено, що реалізація пріоритетних видів економічної діяльності харчової промисловості на територіях пріоритетного розвитку і в спеціальних економічних зонах має здійснюватись виключно з вітчизняної сировини.

Тому представник митниці в ході судового розгляду наголошував, що відповідно до статті 1 Закону України від 25.06.91 №1251-ХП "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Такими законами України про оподаткування як "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №1б8/97-ВР та."Про.Єдиний митний тариф" від 05.02.92 №2097-ХП, встановлено, що податкові зобов'язання за податком на додану вартість й ввізним митом при ввезенні (імпортуванні) товарів виникають на момент оформлення ввізної митної декларації і сплачуються відповідно законодавству, чинному на цей момент.

Судом також не враховані вимоги ст. 10 МК України, якою передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України".

Створені на території України спеціальні економічні зони та території

пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності відповідно до статті 3 Закону України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" є одними з функціональних типів спеціальних (вільних) економічних зон.

Питання економічного режиму функціонування вільних та інших спеціальних зон за своєю суттю включаються до механізму застосування пільгових умов оподаткування юридичних або фізичних осіб, що знаходяться на цих територіях.

Відповідно до чинного законодавства України податок на додану вартість, акцизний збір та ввізне мито сплачуються відповідно до законодавства за ставками, що діють на день оформлення вантажної митної декларації.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до вимог ст. 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24 грудня 1998 року N 356-ХЇУ, спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом".

Статтею 401, 415 Господарського Кодексу України визначено, що порядок здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку встановлюється Законом України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", яким визначено, що на даній території встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На вказаній території можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів. Таким чином надання пільг є правом, а не обов'язком держави.

Крім того, судом неправильно розтлумачено положення Конституції України.

Ухвала суду про негайне виконання постанови суперечить вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.

Просив скасувати оскаржені судові рішення в тій частині, в якій задоволено вимоги позивача, у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, відповідача - Донецьку митницю, який підтримав доводи апеляційних скарг, заперечення проти апеляційних скарг представника позивача, відповідача Капустіна, третьої особи - Державного казначейства України, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають із таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що в березні 2006 року Акціонерне товариство закритого типу „Артемівський м'ясокомбінат" та Приватна компанія з обмеженою відповідальністю NORDIK FINANCE LIMITED звернулись до Куйбишевського районного суду м. Донецька з позовом до Секретаря Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області Капустина Михайла Вікторовича та Донецької митниці, за участі третіх осіб:Артемівської міської Ради Донецької області, Управління державного казначейства України в Донецькій області про захист порушених прав та інтересів у сфері публічно - правових відносин, посилаючись на.те, що .АТЗТ та ПК відповідно до договору від 10.07.2002 р. на реалізацію інвестиційного проекту на території приоритетного розвитку в м. Артемівську здійснюють господарську діяльність Згідно якою, позивачам надавалися пільги по сплаті ввізного мита при митному оформленні сировини, що Імпортується в рамках реалізації Інвестиційного проекту й АТЗТ за період з 07.04.2005 р. по 15.06.2005 р. згідно з митними деклараціями була ввезена на територію України сировина для переробки. Стосовно сплати мита при митному оформленні сировини Донбаська регіональна митниця надала позивачу АТЗТ роз'яснення, керуючись яким останній, здійснив оплату ввізного мита шляхом внесення передплати на відповідні рахунки митного органу в сумі 3354163.97 гри.

При митному оформленні зазначеної сировини Донбаська регіональна митниця не знайшовши підстав для застосування пільг по ввізному миту, здійснила списання мита до держбюджету. При цьому Донбаська регіональна митниця виходила з того, що Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" були скасовані положення нормативних актів, які надавали позивачам право па відповідні пільги, що у свою чергу, на думку Донбаської регіональної митниці робить неможливим застосування до відповідачів раніше наданих пільг.

Не погоджуючись з діями відповідача - Донецької митниці, позивачі посилаються на положення ст. 58 Конституції України про відсутність зворотної дії у часі нормативно-правових актів, а також на положення ст. 397 Господарського Кодексу України згідно з якими до іноземних інвестицій застосовуються державні гарантії захисту у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції. Крім того, на положення двосторонньої міжнародної, угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння І взаємний захист інвестицій, згідно з якими Україна повинна дотримуватиметься будь-якого зобов'язання, яке вона могла взяти стосовно інвестицій інвесторів іншої Договірної Сторони. Зазначає, що не застосування раніше наданих державою пільг є прямим недотриманням зобов'язань стосовно інвестицій, які були взяти Україною та порушенням зазначеної міжнародної угоди.

Крім того, позивачі зазначали, що дії відповідача порушують положення Першою протоколу до Європейської Конвенції про захист прав й основних свобод людини, оскільки в результаті цих дій, позивачі фактично позбавляються права на безперешкодне користування своїм майном.

Порушення їх прав, на їх, думку, також були зумовлені 1 противоправною бездіяльністю відповідача - Секретаря Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області Капустина М. В., який порушив вимоги Положення про Раду з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області , де зазначається, що до обов'язків Ради входить контроль за виконанням договірних зобов'язань по договорам на реалізацію інвестиційних проектів. Секретар Ради ОСОБА_1., як керівник виконавчого органу Ради повинен був забезпечити виконання зазначеного контролю, але ОСОБА_1. не здійснював необхідного контролю за виконанням зобов'язань сторін по вищезазначеному договору в частині зобов'язань щодо надання пільг по сплаті ввізного мита, що у свою чергу призвело до порушення прав позивачів.

Позивачі просили визнати противоправною бездіяльність Секретаря Ради Капустіна М.В., визнати неправомірним дії Донецької митниці; зобов'язати Донецьку митницю здійснити повернення на користь АТЗТ, неправомірно стягнутою ввізною мита; зобов'язати Донецьку митницю здійснювати митне оформлення сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання, що ввозиться по договору від 10.07.2002 р. із застосуванням пільг передбачених ст. 14 „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" у редакції Закону до 31 березня 2005 року.

27.03.2006 р. позивачі . доповнили свої позивні вимоги. Зазначили, що для ввозу на територію України устаткування по додатковій угоді № 2 від 24.03.2006 р. до договору 10.07.2002 р. на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську АТЗТ „Артемівський м'ясокомбінат", в Донецьку митницю була нодана митна декларація. Донецька митниця не прийняла цю митну декларацію та видала картку відмови, вказавши на те, що товари подано до митного оформлення із застосуванням пільг, які згідно Закону „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України було скасовано.

Вважали, що дії Донецької митниці є незаконними, з тих підстав, що відповідно до положень нормативних актів, зазначених в адміністративній позовній заяві Донецька, митниця повинна здійснювати митне оформлення сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім підакцизних. товарів), що ввозиться в рамках реалізації договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 р, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення Договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 p., тобто із застосуванням пільг.

В судовому засіданні 28.03.2006 р. представник позивача АТЗТ, змінив позовні вимоги, та зазначив, що додаткова угода № 2 . від 24.03.2006 року до договору від 10.07.2002 р. на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську є невід'ємною частиною цього договору. Просив зобов'язати Донецьку митницю здійснювати митне оформлення із застосуванням відповідних пільг у тому числі і відносно товарів, які будуть ввозитися за додатковою угодою № 2 від 24.03.2006 року до договору від 10.07.2002 р. на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську.

12 квітня 2006 р. представники позивачів доповнили позовні вимоги посилалися на те, що відповідно до Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами й зборами, митниця отримане ввізне мито перераховує на відповідні рахунки Державного казначейства, при цьому надмірно сплачені суми мита, податку па додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету. Позивачі просять повернути надмірно сплачене ввізне мито з державного бюджету та зобов'язати Донецьку митницю надати управлінню державного казначейства України в Донецькій області підтвердження суми надмірно стягнутого ввізного мита.

Відповідач Капустін М.В. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що. він діяв у межах наданих йому повноважень.

Представник відповідача Донецької митниці позовні вимоги позивачів не визнав, посилаючись на те, що вони суперечать положенням Закону.

Представник З- ї особи Державного Казначейства, проти позову не заперечував за умови дотримання закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2002 р. АТЗТ „Артемівський

м'ясокомбінат" було видано свідоцтво № 17/1-2002-про схвалення інвестиційного

проекту „Виробництво ковбасних виробів, копченостей, м'ясних делікатесів та напівфабрикатів". 10.07.2002 р. на підставі цього свідоцтва між АТЗТ „ Артемівський м'ясокомбінат" , ТОВ з іноземними інвестиціями „Ніко" та приватною компанією з обмеженою відповідальністю „NORDIK FINANCE LIMITED" з одного боку, та Артемівською міською радою був укладений договір на реалізацію інвестиційного проекту на території приоритетного розвитку в м. Артемівськ.

Згідно протокольного Рішення № 12 Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму Інвестиційної діяльності в Донецькій області були схвалені зміни до бізнес плану інвестиційного проекту АТЗТ – виробництво ковбасних виробів, копченостей, м'ясних делікатесів та напівфабрикатів". На підставі цього Рішення 24 березня 2006 р. між позивачами та Артеміаською міською радою була укладена додаткова угада № 2 до договору від 10.07.2002 р. на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську.

Відповідно до митних декларацій №700030000/5/000960 від 11.04.2005 року, №700030000/5/000948 від 07.04.2005 року, №700030000/5/000962 від

11.04.2005р., №700030000/5/000964 від 11.04.2005р., " №700030000/5/000966 від 11.04.2005 року, №700030000/5/000968 від 11.04.2005 року, №700030000/5/000970 від 11.04.2005року, № 700030000/5/000972 від11.04.2005р., №700030000/5/000974 від 11.04.2005р., №700030000/5/000976 від 11.04.2005 року, №700030000/5/001050 від 26.04.2005 року, №700030000/5/001052 від 26.04.2005 року, №700030000/5/001056 від 26.04.2005 року, №700030000/5/001096 від 04.05.2005 року, №700030000/5/001102 від 06.05.2005 року, №700030000/5/001240 від 01.06.2005 року, №700030000/5/001292 від 15.06.2005 : року на загальну суму 3 354 163,97 грн. було поставлено та ввезено на територію України сировина - печінка яловича морожена для промпереробки. Відповідно до вантажних митних декларацій № 700030000/5/001 26.04.2005 p.. №700030000/5/001052 від 26.04.2005 p.. №700030000/5/001056 від 26 04.2005№700030000/5/001096 від 04.05.2005 р. на адресу АТЗТ "Артемівський м'ясокомбінат" була поставлена та ввезена на територію України сировина механічно сепарована курка морожена для промпереробки. Відповідно до вантажних митних декларацій № 700030000/5/001102 від 06.05.2005 p.. №700030000/5/001240 від 01.06.2005 p., №700030000/5/001292 від 15.06.2005 р. на адресу АТЗТ "Артемівський м'ясокомбінат" була поставлена та ввезена на територію України сировина - язики яловичі морожені промпереробки.

При митному оформлені цієї сировини АТЗТ, керуючись роз'ясненням Донбаської регіональної митниці, в яких зазначалося про відсутність у АТЗТ пільг по сплаті ввізного мита, здійснив оплату ввізного мита шляхом внесення передплати на відповідні рахунки митного органу. Загальна сума сплаченого мита склала 3354163,97 грн., що підтверджується виписками з рахунку АТЗТ , митними деклараціями. При здійсненні митного контролю та митного оформлення Донбаська регіональна митниця здійснила списання зазначеною мита до держбюджету. Факт стягнення Донбаською регіональною митницею ввізного мита зазначеним у позові деклараціям у розмірі 3354163,97 грн. підтверджується містом Донецької митниці, який було надано до суду.

24 березня 2006 р. АТЗТ подало Донецькій митниці вантажну митну декларацію №700030000/6/852, яка передбачає ввіз на територію України устаткування в рамках реалізації умов додаткової угоди № 2 до договору від 10.07.2002 р. яа реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську. На надану АТЗТ вантажну митну декларацію Донецькою митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів 1 транспорті засобів через митний кордон України. Причинами відмови зазначено, що товари подано до митного оформлення із звільнення від сплати мита та податку на додану вартість у зв'язку із увезенням до території приоритетного розвитку згідно Закону „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", але згідно Закону „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" ці пільги було скасовано.

Судом установлено, що договір на реалізацію Інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську був укладений Позивачем у період дії ст. 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24.12.98 р. № 356-ХІУ. Зазначений договір містить усі Істотні умови визначені Законом № 356 та Типовим договором (контрактом) на реалізацію Інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, у спеціальній економічній зоні, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.99 р. № 1199. На момент укладення цей договір відповідав вимогам діючого законодавства, та на момент розгляду справи є діючим по всім умовам. Умови Договору на реалізацію інвестпроекту (п. 1.2) передбачають, що на час реалізації Інвестиційного проекту позивачам відповідно до законодавства надаються наступні пільги: на п'ять років звільняється від обкладення ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) і податком на додану вартість - устаткування та обладнання під час ввезення в Україну.

Додаткова угода № 2 була укладена на підставі рішення Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області. З урахуванням цього суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що Додаткова угода № 2 була укладена із дотриманням вимог Порядку розгляду й схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1999 р. № 1065, вона є невід'ємним додатком до договору та до неї застосовуються всі положення Договору на реалізацію інвестпроекту щодо прав і обов'язків сторін, в тому числі і в частині надання пільг передбачених зазначеним договором.

Пунктом 1 ст. 18 Закону України „Про інвестиційну діяльність" передбачено, що держава гарантує стабільність умов здійснення Інвестиційної діяльності, додержання прав 1 законних інтересів її суб'єктів. З урахуванням цих положень суд обґрунтовано зробив висновок, що поняття „стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності" включає в себе, в тому числі, неприпустимість зміни об'єму наданих інвестору прав, а скасування права інвестора на раніше надані пільги є прямим порушенням принципу стабільності умов здійснення інвестиційної діяльності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення, як внутрішнього законодавства та й міжнародного, пославшись на те, що статтею 9 Конституції України, ст. 19 Закону України „ Про міжнародні договори України" та ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду прав людини" встановлено, що міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства.

Відповідно ж до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав й основних свобод людини від 04.11.05 року, яка набрала чинності для України 17.17.97 року, встановлено непорушність права особи мирно володіти майном. .3 урахуванням цього, суд посилався на рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.05 року у справі ・Полтораченко проти України", яким встановлено, що відповідно до установленої практики конвенційних органів поняття „майно" у сенсі статті І Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав й основних свобод людини, може включати вимоги на підставі яких, заявник може стверджувати, що він має щонайменше „законне сподівання" на фактичне користування правом власності.

Суд дійшов висновку, що наміри позивача користуватися грошовими коштами, які він мав право заощадити в процесі реалізації інвестиційного проекту через отримання пільг гарантованих державою - є намірами майнового характеру, а використання в майбутньому позивачем' цих заощаджень є реалізацією права власника на заощаджене майно, тому позбавлення позивача права користуватися пільгами є еквівалентним позбавленню його права власності на заощадженні при застосуванні цих пільг грошові кошти.

Довід апеляційної скарги про те, що дане рішення не може бути застосоване при вирішенні справи у зв'язкузз тим, що рішення Європейського суду ухвалено стосовно прав фізичної особи, спір же вирішується стосовно прав юридичної особи, не може бути узятий до уваги, тому що права фізичних та юридичних осіб є тотожними і не можуть бути зменшеними.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що скасування раніше наданих інвестору пільг є неможливим у силу положень двосторонньої угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства. Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.1993 року.

Статтею І Міжнародної Угоди урегульовано взаємні обов'язки держав по забезпеченню на своїй території інвестиційної діяльності інвесторів, які є резидентами іншої сторони. У зв'язку з тим що/ один з учасників Договору на реалізацію Інвестиційного проекту, на території пріоритетного розвитку в м. Артемівську від 10.07.2002 р. - приватна компанія з обмеженою відповідальністю NORDIK FINANCE LIMITED є резидентом Сполученого Королівства Великобританії, то положення Міжнародної Угоди повинні застосовуватись до правовідносин, які випливають із даного договору. Відповідно ж до ст. 2 Міжнародної Угоди Кожна Договірна Сторона дотримується будь-якого зобов'язання, яке вона могла взяти .стосовно інвестицій інвесторів іншої Договірної Сторони.

Довід апеляційної скарги про те, що дана угода не ратифікована Верховною Радою України, а тому не може бути застосована при вирішенні спору спростовується висновками наведеними судом у постанові. Так, відповідно до статті 8 Закону України „Про міжнародні Договори України" згода України на обов'язковість для неї міжнародного, договору може надаватись, в тому числі, шляхом підписання цієї міжнародної угоди. У ст. 14 цього Закону зазначається, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Згідно ст. 13 Міжнародної угоди сторони узгодили, що угода набирає сили з моменту підписання.

Статтею 21 Закону України „Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою . в „Зібранні діючих міжнародних договорів України" та інших офіційних друкованих виданнях України. Текст зазначеної угоди було опубліковано в офіційному виданні Верховної Ради - Офіційний вісник України № 16 за 2005 рік, тому суд обгрунтовано вважав положення Міжнародної угоди чинними на момент розгляду справи.

Артемівська міська рада, укладаючи Договір .на реалізацію інвестпроекту відповідно до ст. 6 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" діяла від імені України, як уповноважений орган і тому взяла на себе певні зобов'язання стосовно інвестицій резидента Сполученого Королівства Великобританії - приватної компанії й обмеженою відповідальністю NORDIK FINANCE LIMITED, в тому числі й по наданню відповідних пільг.

Крім того, у ст. 4 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" у редакції Закону до 31 березня 2005 року зазначалось, що держава гарантує стабільність встановленого цим Законом правового режиму функціонування спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку на весь строк, визначений статтею 3 цього Закону (для територій пріоритетного розвитку цей строк складає 30-ть років).

Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно зробив висновок, що скасуванням пільг із митного оформлення порушує інтереси іноземного інвестора спростовується наведеними в рішенні висновками,, а тому він не може бути взятим до уваги.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що постанова суду суперечить положення ст. 10 Митного Кодексу України, якою передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України відповідач безпідставно не узяв до уваги, що положення двосторонньої угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій та Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав й основних свобод людини від 04.11.05 p., a також Закон України „Про міжнародні договори України" були чинні на момент здійснення Донецькою митницею відповідно митного оформлення, тому повинні були застосовувати положення зазначених міжнародних нормативних актів.

Статтею 19 Закону України „Про міжнародні договори України" встановлено правило, відповідно -до якого, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ж із ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативного акту Конституції України, Закону України, Міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України або іншого правового акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У зв'язку з цим суд вважає, що Донбаська регіональна митниця в спірних правовідносинах повинна була керуватися саме нормами двосторонньої угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії і сприяння і взаємний захист інвестицій від 10.02.93 р. та нормами Першого протокол) до Європейської Конвенції про захист прав й основних свобод людини.

Перевіряючи заперечення Донецької митниці про неможливість застосування до спірних правовідносин Міжнародного договору через Рішення Конституційного Суду України по справі № 1-17/2002 (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями), суд зробив висновок про те, що вони є безпідставними у зв'язку із тим, що цим рішенням надався висновок стосовно можливості пільгового оподаткування лише підприємств з іноземними інвестиціями й предметом тлумачення Конституційним Судом України були положення частини першої статті 5.Закону України „ Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження". Згідно преамбули зазначеного Закону, його норми стосуються підприємств з іноземними інвестиціями. Позивач - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю „NORDIK FINANCE LIMITED" є Іноземним інвестором та не є підприємством з іноземними інвестиціями в розумінні законодавства України. Крім того, судом надано в рішенні наведені мотиви, які не уможливлюють застосувати положення рішення Конституційного Суду України до спірних правовідносин.

З урахуванням положень ст. 50 Бюджетного Кодексу України, якою передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України, та положень п. 2.1.3 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з . Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами й зборами затвердженої Наказом Державної митної Служби України № 368/149 від 30 червня 2000 року, суд обгрунтовано зробив висновок про те, що ввізне мито підлягає поверненню АТЗТ "Артемівськйй м'ясокомбінат" із державного бюджету, як надмірно стягнуте.

Перевіряючи доводи відповідача - Донецької митниці про те, що справа не підсудна Куйбишевському районному суду м. Донецька, суд в своєму рішенні привів обгрунтовані мотиви того, чому він виходить із положень ч. 1 ст. КАС України, якою передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцем знаходженням відповідача.

Суд, не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про.те, що справа підлягає розгляду Господарським судом у зв'язку Із тим, що згідно п. 6 Перехідних положень КАС України господарські суди до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів, розглядають лише ті адміністративні справи, які їм підвідомчі відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року.

Відповідно ж до ч. З ст. 22 Закону "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами й відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України. У зв'язку з тим, що одним із відповідачів по справі є фізична особа - Секретар Ради ОСОБА_1., то склад учасників спору не відповідає ст. 1 ГПК України, що у свою чергу виключає можливість розгляду цього спору в господарському суді.

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування» спори між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з такими інвестиціями, розглядаються судами України. За ознакою підвідомчості ці спори повинні розглядатися виключно судами загальної юрисдикції та вони не підвідомчі господарським судам, про це свідчить і позиція Вищого арбітражного суду України визначена в інформаційному листі № 01-8/187 від 16.05.96 р. (із змінами й доповненнями внесеними листом Вищого арбітражного суду України від 2.03.2000 p.).

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав до задоволення апеляційних скарг немає..

Керуючись статтями 200, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Донецької митниці на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2006 року на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року залишити без задоволення.

Постанову Куйбишевського районного суду м, Донецька від 7 листопада 2006 року та ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця із дня набрання законної сили.