Справа № 199/3324/15-ц

(2/199/1894/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий – суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Завгородній Л.В.

За участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛМ» та Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 003/09-К від 23 квітня 2009 року у загальному розмірі 39410579,10 грн., яка складається з:

-заборгованість за кредитом – 22963205,96 грн.;

-заборгованість за відсотками – 5877135,72 грн.;

-пеня по тілу – 2627279,73 грн.;

-пеня за відсотками – 2627279,73 грн.;

-інфляційні втрати – 3017117,76 грн.;

-упущена вигода – 2298560,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказаний кредитний договір був укладений між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ТОВ «МІЛМ», за яким банк надав останньому кредит у розмірі 1300000 доларів США. Графік погашення суми кредиту був встановлений до 20 квітня 2011 року зі сплатою 15,25 % річних. Відсоткова ставка у разі не проведення страхування заставного майна або не проведення загального грошового обороту за аналізований період може бути збільшена на 2 % річних. За надання кредиту була встановлена комісія у розмірі 0,9 % від суми кредиту (11700 доларів США), яка сплачується протягом 6-ти місяців з дати видачі кредиту, та комісія за управління кредитом у розмірі 500 грн., яка сплачується щомісячно. 12 листопада 2009 року було укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого внесено зміни до предметів забезпечення виконання кредитних зобов’язань, а 01 лютого 2011 року було укладено Додатковий договір № 2 до кредитного договору, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти у сумі 3092798,11 доларів США, з кінцевим терміном повернення заборгованості 30 травня 2016 року, зі сплатою 18 % річних. Для виконання зобов’язань 31 січня 2011 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 011/11-П, за яким поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі. Банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі, однак ТОВ «МІЛМ» перестало виконувати свої зобов’язання за кредитним договором. 29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» був укладений договір факторингу, за яким відбулася уступка права вимоги за вказаним кредитним договором і ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора до ТОВ «МІЛМ». Позивач стверджує, що позичальник за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань на підставі п. 7.1 Кредитного договору був зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Позивач, на його думку, також має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, відсотків, комісій та інших платежів, а також п. 7.5 кредитного договору встановлено право на стягнення упущеної вигоди, а статтею 625 ЦК України, також право на збільшення суми неповернутих коштів на індекс інфляції.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Пояснив, що порука відповідачів не є припиненою, оскільки згідно договору діє протягом трирічного троку від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором, який кредитним договором визначений 30 травня 2016 року. Крім цього, позивач своєчасно направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2, а також треті особи ТОВ «МІЛМ» та ПАТ «Кредобанк», належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. За ухвалою суду справа розглянута за їх відсутності.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія кредитного договору № 003/09-К (а.с. 7-15), укладеного 23 квітня 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛМ», за яким банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 1300000 доларів США для погашення простроченої суми кредиту за кредитним договором № 027/06-К від 22 березня 2006 року на строк до 20 квітня 2011 року зі сплатою відсотків за їх використання у розмірі 15,25 % з можливістю збільшення процентної ставки на 2%.

12 листопада 2009 року ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «МІЛМ» було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до зазначеного кредитного договору (а.с. 16-17), за яким сторони змінили способи забезпечення виконання зобов’язань.

З доданої до позову копії додаткового договору № 2 від 01 лютого 2011 року про внесення змін до зазначеного кредитного договору (а.с. 18-24) вбачається, що сторони договору збільшили суму кредиту до 3092798,11 доларів США, але не більше 24753707,28 грн. та відстрочили дату остаточного повернення кредиту до 30 травня 2016 року.

29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» був укладений договір факторингу, за яким відбулася уступка права вимоги за вказаним кредитним договором і ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора до ТОВ «МІЛМ», що підтверджується копією відповідного договору (а.с. 48-75).

За ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Виконання зобов’язань за кредитним договором було забезпечене укладенням ПАТ «Кредобанк» 31 січня 2011 року договору поруки з відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 30-31).

За договором поруки, відповідач поручився перед ПАТ «Кредобанк» за виконання ТОВ «МІЛМ» своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором.

При цьому, поручитель погодився з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісії та інших плат згідно з кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов’язання (в тому числі новація зобов’язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов’язань за кредитним договором (п. 4.8). Поручитель погоджується з тим, що при внесенні будь яких змін у кредитний договір в тому силі, якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або відбулась новація зобов’язання, такі зміни розповсюджуються на цей договір поруки і на поручителя і не є підставою для припинення поруки (п. 4.9).

Суд виходить з приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України, за якими порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За умовами договору поруки, договір припиняється за спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором (п. 4.7).

Кредитним договором в редакції від 01 лютого 2011 року строк виконання основного зобов’язання визначений 30 травня 2016 року.

Разом з тим, з копії постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 року у справі № 904/1261/13-г (а.с. 116-124) вбачається, що позивач скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту.

Таке право позивача було передбачене п. 5.8 кредитного договору, за яким банк у випадках, передбачених п. 2.9 цього договору, в тому числі наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Позичальник, в свою чергу, зобов’язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 5.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п. 5.9).

Наведені положення кредитного договору кореспондуються з приписами з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зазначена норма міститься у параграфі 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

За ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивачем надана копія повідомлення-вимоги № 474 (а.с. 147), датованої 12 січня 2012 року, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у зв’язку з тривалим невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором пред’явило до ТОВ «МІЛМ» вимогу про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, сплату нарахованих процентів та штрафних санкцій протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але в будь якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення цього повідомлення на адресу позичальника.

Позивачем суду не надані відомості про вручення зазначеного повідомлення-вимоги ТОВ «МІЛМ», тому суд виходить з того, що у ТОВ «МІЛМ» зобов’язання достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором виникло з 10 березня 2012 року (не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення на адресу позичальника, яке було направлене 24 січня 2012 року – а.с. 154).

Суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правові висновки, викладені Верховним судом України у постановах № 6-28цс14 від 10 вересня 2014 року, № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-106цс14 від 24 вересня 2014 року, № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, за якими пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, кредитор, відповідно до ч. 2 ст.1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання, і строк пред’явлення вимоги до поручителя піддягає обрахуванню від зміненого строку виконання основного зобов’язання.

Оскільки строк виконання основного зобов’язання позивачем був змінений на 09 березня 2012 року, порука, згідно приписів п. 4.7 відповідного договору діяла протягом трьох років від зміненого строку виконання основного зобов’язання, тобто до 09 березня 2015 року включно.

За ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Таким чином, з 10 березня 2015 року порука відповідача на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилася.

Посилання представника позивача на те, що позивач своєчасно пред’явив вимоги до відповідачів шляхом спрямування йому відповідної письмової вимоги, судом відхиляється, оскільки пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову, а з позовом до суду позивач звернувся вперше 05 травня 2015 року (а.с. 3).

Відповідний правовий висновок викладений Верховним судом України у постанові № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, який на згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України враховується судом.

За ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки порука відповідача припинилася, останній не несе солідарну з ТОВ «МІЛМ» відповідальність перед позивачем за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, і позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають у зв’язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛМ» та Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :