Справа №339/94/13-ц

30

2/339/2/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря Галів І.Б.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія перша” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідачів розмір матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що настала 29.08.2012року з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем марки DAF 85 XE 380, що належить ОСОБА_3 В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, отримав технічні ушкодження. А позивачі, які перебували в автомобілі , отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_1А – середнього ступеня тяжкості, а ОСОБА_2 – легкі тілесні ушкодження, з приводу яких перебували на стаціонарному лікуванні, де їм надавалася медична допомога і на лікування вони затратили кошти. Так, ОСОБА_1 понесла витрати на придбання ліків на суму 5162,12грн., а також втратила заробітну плату в сумі 2496грн., в всього - 7659,98грн. На лікування ОСОБА_2 потрачено 786,79грн., та не отримав заробітну плату в сумі 918,33грн., всього 1705,12грн.

По данному факту щодо водія автомобіля ОСОБА_4, який немав прав на водіння вантажним автомобілем, порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 286 КК України, а їх визнано потерпілими.

Окрім того вважають, що у відповідності до вимог ст. 1187 ЦК відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок ДТП, має нести і власник автомобіля – ОСОБА_3, який , не оформивши на роботу водія ОСОБА_4 , не надавши йому довіреності на право керування вантажним автомобілем, не переконавшись у наявності у нього посвідчення водія, вручив ключі від автомобіля для перевезення вантажу.

ОСОБА_6 вантажного автомобіля DAF 85 XE 380 уклав поліс обов’язкого страхування з ПАТ «Страхова компанія перша”.

Позивач ОСОБА_2 зазначив, що вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля, визначена експертом, становить 48283,98грн., яку просить стягнути з страхової компанії та вартість лікування 786,79грн.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що Страхова компанія повинна сплати їй 5162грн. затрат на лікування. З відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 просять стягнути в солідарному порядку : на користь ОСОБА_2 – 50000грн. моральної шкоди та 918грн. неотриманої заробітної плати; а на користь ОСОБА_1 – 50000грн. моральної шкоди та 2497грн. неотриманої заробітної плати.

Під час розгляду справи позивачі уточнили , що вимоги про стягнення моральної шкоди слід стягувати в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4 та Страхової компанії (в межах ліміту ) по 50000грн. на кожного з них. ( т.1 а.с.143).

А позивач ОСОБА_2 з врахуванням того, що страховою компанією виплачено страхове відшкодування, а згідно висновку судової експертизи вартість матеріального збитку становить 109986грн., просив стягнути з страхової компанії «Перша страхова компанія» - 2216грн., а з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4 – в солідарному порядку 57769,98грн. матеріального збитку. (т.1 а.с.211).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала ці вимоги та додатково зазначила, що особисто їй страховою компанією відшкодовано 2107грн. витрат на лікування.

Позивач ОСОБА_2 додатково пояснив , що при визначенні розміру відшкодування просить взяти до уваги висновок експертизи від 27.12.2013року , проведеної згідно ухвали суду експертом Львівського НДІСЕ, оскільки у висновку експерта сектора авто технічних досліджень від 10.10.2012року, де визначено розмір матеріальних збитків в сумі 48283грн., відсутні переліки пошкоджених деталів і він взяв до уваги лише видимі пошкодження без огляду автомобіля знизу та без його детального розбирання. Внаслідок чого визначена ним сума відшкодування є значно заниженою в порівнянні з даними експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Не заперечував того факту, що йому страховою компанією відшкодовано 206грн. 45коп. витрат на лікування та 47338грн. страхового відшкодування. Він також не погоджується із тим, що його автомобіль визнаний експертом фізично зношеним.

Відповідач ОСОБА_11 подав заперечення, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги він не визнає, і як власник автомобіля не може нести відповідальність за заподіяну шкоду позивачам, оскільки винуватцем ДТП був водій ОСОБА_4 Йому було відомо, що 02.11.2011року працівниками міліції у ОСОБА_4 вилучено посвідчення водія та складено протокол про притягнення до адмінвідповідальності за ст..124 КУпАП. В подальшому ОСОБА_4 повідомив, що справу щодо нього закрито. А тому він був переконаний, що водій мав при собі посвідчення і 28серпня 2012року надав йому усний дозвіл короткотерміново покористуватися належним йому автомобілем марки DAF 85 XE 380 для перевозки речей. Жодних перевезень вантажів у зв’язку з його підприємницькою діяльністю ОСОБА_4 не здійснював. (а.с. 51 т.1).

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав позовні вимоги, заявлені щодо нього. Однак в подальшому після проведення судової експертизи на предмет визначення вартості матеріального збитку та збільшення позивачами позовних вимог , подав заяву, в якій вказав, що не визнає позовних вимог про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди в зв’язку з тим, що всі збитки відшкодовано Страховою Компанією. ( т.2а.с.72) . Пояснив, що власнику автомобіля ОСОБА_3, він не повідомив, що у нього на той час не було прав керування транспортним засобом, так як був позбавлений за вчинення адмінправопорушення.

Представник відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія перша”в судове засідання не з’явився, проте надав суду письмове заперечення, в якому просив в позові відмовити в зв’язку з тим, що компанією здійснено виплати страхового відшкодування ОСОБА_2І на суму 206грн. 45коп. та 47338грн., а ОСОБА_1 – 206грн.45коп., надавши копії платіжних доручень.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, давши їм правову оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що 29.08.2012року біля 15 год. 10хв. на автодорозі «Стрий –Мамалига» між населеними пунктами с.Черемхів та с. Лісний Хлібичин Коломийського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_3М та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням його власника ОСОБА_2 (а. с. 4). В результаті зіткнення транспортних засобів автомобіль «Mercedes Benz 311 CDI” зазнав значних технічних пошкоджень.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2013року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до штрафу розміром 4250грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на два роки. За вироком суду він визнаний винним у вчиненні ДТП, оскільки не обравши безпечної дистанції та швидкості, не врахувавши дорожню обстановку, допустив зіткнення з маловантажним фургоном марки «Mercedes Benz 311 CDI” д.н.з. НОМЕР_4, який рухався в попутньому напрямку, а саме в'їхав в його задню частину , в результаті чого даний автомобіль з’іхав з проїжджої частини та допустив наїзд на дерево, отримавши значні механічні ушкодження. Водій автомобіля , він же його власник, ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, а пасажир даного автомобіля , його дружина ОСОБА_1 – середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої променевої кістки із зміщенням відламків та легкі тілесні ушкодження: садна, синці. (а.с.103).

У відповідності до п.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Оскільки завдана майнова шкода не була відшкодована, а моральна шкода не була компенсована, позивачі звернулися з позовом до суду про їх стягнення.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, договір оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

В п.2.2.Правил дорожнього руху зазначається, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. ОСОБА_6 транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як встановлено судом, і цього не заперечують відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, власник вантажного автомобіля DAF 85 XE 380 ОСОБА_3 28 серпня 2012року передав автомобіль ОСОБА_4, не переконавшись в тому, що останній на той час був позбавлений права керувати транспортним засобом .

Таким чином, враховуючи ступінь вини та неправомірні дії кожного з відповідачів (ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) не можна погодитись із доводами позивачів що відповідальність цих відповідачів є рівною, оскільки вина ОСОБА_4, який, не маючи прав водія та скривши це від власника автомобіля, порушив ПДР, за що був засуджений вироком суду, повинна становити більший розмір, ніж у володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_3 , який не мав прямого умислу на заподіяння шкоди, а допустив недбалість та передав автомобіль особі, не переконавшись, що у неї відсутнє посвідчення водія.

Відповідно до ч.3 ст.1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, зобов'язана відшкодувати шкоду на загальних підставах, але, згідно з правилами ч.4 ст. 1187 ЦК України , якщо неправомірному заволодінню сприяла недбалість власника джерела щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодування здійснюється ними спільно, у частці, яка визначається рішенням суду, з врахуванням обставин , що мають істотне значення.

За таких обставин суд вважає, що ступінь вини ОСОБА_4 у заподіянні шкоди позивачам складає 70%, а ступінь вини ОСОБА_3 - 30%.

Визначаючи розмір такого відшкодування, суд враховує те, що власник автомобіля ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, уклавши 24.03.2012року договір цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПАТ «Страхова компанія перша» (а.с.19) , яка в процесі розгляду справи виплатила позивачам страхове відшкодування , зокрема, ОСОБА_2І на суму 206грн. 45коп. та 47338грн., а ОСОБА_1 – 2107грн. ( а.с.162, 196, 197 т.1).

Згідно ст. 29 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначення розміру ремонтно-відновлювальних робіт потребує спеціальних знань, а тому ці обставини з'ясовуються призначенням та проведенням, за клопотанням осіб, що беруть участь у справі, експертизи (ст. 143 ЦПК України).

Страховою Компанією виплачено розмір страхового відшкодування , визначеного в розмірі 48283грн. згідно висновку експерта ОСОБА_6 , проведеного в рамках розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4

Не погоджуючись з таким розміром заподіяної шкоди, позивач ОСОБА_2 вказував, що разом із представником страхової компанії пошкоджений автомобіль оглядав в квітні 2013року судовий експерт ОСОБА_10, який визначив, що матеріальний збиток автомобіля «Mercedes Benz 311 CDI”" становить 109986грн. і відновлювати такий автомобіль є економічно недоцільно і такий висновок він надав суду. ( т.1 а.с. 212-216) .

Відповідно до ч..3 і 4 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з”ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь в справі їх права і обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Як зазначено і ст..64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, або витяги із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що обов’язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза призначається судом лише за заявою осіб, які беруть участь в справі.

Після виконання судом вимог, зазначених ч.4 ст.10 ЦПК України в зв’язку із запереченням відповідачів про визначення матеріальних збитків згідно висновку експерта ОСОБА_10, позивач ОСОБА_2 заявив клопотання про проведення судової експертизи для визначення матеріального збитку, завданого автомобілю «Mercedes Benz 311 CDI”" .

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи від 27 грудня 2013року , проведеної на підставі ухвали суду встановлено, що вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_3, пошкодженого в результаті ДТП 29 вересня 2012 року визначається ринкою вартістю на момент ДТП і становить 108620, 07грн.

Експертиза проведена у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз судовим експертом ОСОБА_12, який діяв на підставі свідоцтва №899 дійсного до 29.11 2016року і згідно якого, йому присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю: визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». дорожних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу ( т.2 а.с.17-21).

У відповідності до вимог ст.. 3, 4 Закону України «Про судову експертизу» правильність складання висновку покладається на експерта, гарантії незалежності якого та правильності його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомого неправдивого висновку та передбачених в ст.. 14 Закону підстав і порядку притягнення його до дисциплінарної, кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Що ж стосується висновку експерта ОСОБА_6 щодо визначення розміру заподіяної шкоди, яка в порівнянні з вищенаведеними висновками експертиз є значно меншою, то , як випливає із його висновку від 10.10.2012року, експерт взяв до уваги зовнішні пошкодження автомобіля, без його розбирання та без огляду знизу чи з оглядової ями; у висновку відсутній перелік пошкоджень вузлів та деталей з характеристиками пошкоджень ( т.1 а.с.20-24).

В той же час у висновку експерта ОСОБА_12 додано відповідну калькуляцію вартості відновлювального ремонту, з детальним зазначенням вартості матеріалів та робіт, які повинні бути виконані для відновлення автомобіля. При цьому розмір заподіяної шкоди, визначеної цим експертом є максимально наближений до розміру збитків, зазначених у висновку експертом ОСОБА_10 , який проводив огляд автомобіля з участю власника та представника страхової компанії ОСОБА_13І.(т.1 а.с.13-14 . 212.).

Враховуючи вищенаведене, кваліфікацію судового експерта, яка не викликає сумнівів, та те, що його висновок дає вичерпну відповідь стосовно матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля суд вважає, за необхідне при визначенні розміру заподіяної шкоди виходити із розрахунку, зазначеної у висновку експертизи та додаткової експертизи, що проведені згідно ухвали суду судовим експертом ОСОБА_9, який і несе відповідальність за достовірність результатів експертного дослідження.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано п.30.2 ст.30 Закону , який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи з того, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля (134251,42грн.) перевищує ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження (108620, 07грн.) і матеріальний збиток визначений в розмірі, що дорівнює його ринковій вартості на цей момент, то з врахуванням зазначених вимог закону автомобіль НОМЕР_3,» визнається фізично знищеним.

За висновком додаткової судової експертизи від 30.04.2013року ринкова вартість цього автомобіля після ДТП в пошкодженому стані становить 34710,78грн. ( т.2 а.с. 67-70).

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки власник автомобіля НОМЕР_3» ОСОБА_2 не погодився із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, бажає відновити його, то відшкодуванню підлягає тільки різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка становить - 73909 грн. 29 коп. (108620,07 – 34710,78 коп.)

На погашення вказаної різниці позивачу ОСОБА_2 сплачено страховою компанією страхове відшкодування в розмірі 47783,98 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, завданої ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля в ДТП і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 26125грн.31коп.( 73909,29-47783,98).

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ліміт відповідальності на одного потерпілого на відшкодування майна становить 50000грн., а життю і здоров’ю - 100000грн., франшиза – 510грн.

Вартість матеріального збитку , завданого власнику пошкодженого автомобіля становить (108620, 07грн.) .

І виходячи з ліміту відповідальності страховика та розміру франшизи, передбаченої полісом, суд дійшов висновку, що з ПАТ “Страхова компанія перша” слід з врахуванням виплаченої суми стягнути на відшкодування майнової шкоди позивачу ОСОБА_2 1706грн.02коп. ( 50000-510 – 47783,98).

А решта майнової шкоди у розмірі 24419грн.29коп. (26125, 31 – 1706,02), яка не покривається відшкодуванням страховика, підлягає стягненню з осіб, винних у настанні ДТП з урахуванням визначеної вище судом ступені їх вини. Зокрема, з водія ОСОБА_4 слід стягнути 17093,50грн. (24419,29х70% :100%) , а з власника автомобіля ОСОБА_3 - 7325,78грн. (24419,29х30% :100%).

Підлягають до часткового задоволення і вимоги позивачів про відшкодування моральних збитків, заподіяних внаслідок ДТП, виходячи з наступного.

В п.21 Постанови ПВСС України з розгляду цивільних справ від 1 березня 2013 року N 4

«Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз’яснено, що при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 26.1 Закону N 1961-IV)

Статтею 26.1 Закону передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.

За змістом п.п. 9.3 Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та

здоров’ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, ліміт відповідальності ПАТ “Страхова компанія перша” щодо відшкодування моральної шкоди становить 5000 грн. на одного потерпілого. Суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн., про який просили позивачі, є значно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд насамперед враховує доводи позивачів з приводу заподіяння їм фізичних та моральних страждань внаслідок отримання тілесних ушкоджень, зокрема ОСОБА_1 - середньої тяжкості, ОСОБА_2- легкої тяжкості, що призвело до тривалого лікування, неможливості вільно пересуватись протягом певного часу, стресу в момент зіткнення, переживань за власне здоров»я та життя. А тому оцінює моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 – у розмірі 3000грн. , а ОСОБА_2 – 1500грн. вважаючи, що саме такий розмір відшкодування є справедливою сатисфакцією, рівноцінно і об'єктивно відповідає заподіяній потерпілим моральній шкоді та сприятиме відновленню його попереднього стану, такий розмір відшкодування відповідає засадам розумності. Отже , компенсація моральної шкоди покривається лімітом страхового відшкодування, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення компенсації за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

Щодо відшкодування позивачам витрат, пов»язаних з купівлею лікарських препаратів, то суд враховує те, що страховою компанією частково задоволені вимоги, здійснено нарахування та виплату таких коштів , але в менших сумах, ніж того просили позивачі. При цьому, в запереченні представник страхової компанії вказував на те, що надані позивачами квитанції та чеки на підтвердження даних вимог, в розумінні положень ст..57-59 ЦПК України не є належними та допустимими доказами. Зазначені документи не містять даних, що лікарські засоби було придбано за призначенням лікарів і що вони придбані саме для відновлення стану здоров’я позивачам. Позивачі, на спростування вказаних доводів не надали відповідні докази , чим порушили вимоги ст.. 60 ЦПК України. А відтак, в цій частині вимог позивачам слід відмовити.

Статтею 25 вказаного Закону , яка регулює порядок відшкодування шкода, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: потерпілим для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

Однак позивачі, вказуючи на те, що вони, як приватні підприємці, за час за час перебування в лікарні не отримали заробітну плату (ОСОБА_1 в сумі 2497грн., а ОСОБА_2І- 918грн.) на підтвердження таких вимог , окрім наведеного в позовній заяві розрахунку, не надали жодного доказу в розумінні ст.. 25 Закону. А тому їх вимоги про відшкодування втраченого доходу є недоведеними і не підлягають задоволенню .

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В даному спорі такі витрати пов’язані із оплатою експертизи.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, то він з відповідачів стягується в дохід держави пропорційно до задоволеної суми (73909 грн. 29 коп), зокрема : із Страхової компанії – 493грн., з ОСОБА_4 – 173грн., з ОСОБА_3 – 74грн.

Вимоги про відшкодування витрат, здійснених позивачем ОСОБА_2 за сплату автотоварознавчого дослідження – 300грн., проведеного експертом ОСОБА_10 ( т.1 а.с.210) , не підлягають до відшкодування, оскільки при визначенні заподіяної шкоди суд виходив із даних експертних досліджень, проведених згідно ухвали суду судовим експертом Львівського інституту судових експертиз ОСОБА_12

Водночас, до задоволення підлягають вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування вартості експертизи, затраченої на її проведення згідно ухвали суду та пред’явлених квитанцій, рахунків експертної установи в сумі 5210грн., і стягуються з відповідача ОСОБА_4 в сумі 3647грн., з ОСОБА_3 – 1563грн.

На підставі наведеного, ст.ст.9, 25, 26.1, 2930 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст..23, ст.386, ст.1172, ст. 1187, ст.1192 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60, 64, 88 , 213-215 ЦПК України , суд , -

Р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 акціонерного товариства «Страхова компанія перша” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволити частково.

Стягнути в користь ОСОБА_2 :

-          з ОСОБА_5 акціонерного товариства « Страхова Компанія перша» 1706грн.02коп недоплаченого страхового відшкодування та 1500 грн. моральної шкоди ;

-          з ОСОБА_4 - 17093грн.50 коп. завданої майнової шкоди, яка не покривається страхувальником, 3647грн. витрат на проведення судової експертизи;

-          з ОСОБА_3 - 7325грн. 78коп. завданої майнової шкоди, яка не покривається страхувальником, 1563грн. витрат на проведення судової експертизи.

Стягнути в користь ОСОБА_14 з ОСОБА_5 акціонерного товариства « Страхова Компанія перша» 3000 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути в дохід держави судовий збір :

- з ОСОБА_5 Акціонерного Товариства « Страхова Компанія перша» – 493грн.,

- з ОСОБА_4 173грн.,

- з ОСОБА_3 – 74грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо особи, які брали участь в справі , не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Головенко