Справа № 11-348/2008 року                                              Головуючий у першій інстанції

Категорія: ст.286 ч. 2 КК України                                       суддя: Семерей М.Ф.

Доповідач апеляційного суду: суддя: Губа О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                        Дзюби Ф.С.

суддів:                                  Гулого В.П., Губи О.О.

за участю прокурора: Омеляна В.М.

захисника:                           ОСОБА_1.

засудженого:                       ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну

справу   за   апеляціями   помічника  прокурора  м.   Миколаєва,   захисника

ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського

районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця   м. Миколаєва,   громадянина   України,  з незакінченою вищою освітою, приватного підприємця, не одруженого, проживаючого по  АДРЕСА_1, (прописаного в вАДРЕСА_2), раніше не судимого,

-  за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права

керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

·     ОСОБА_5в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5156 грн. 26 коп. та 25000 грн. моральної шкоди;

·     ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3та ОСОБА_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди по 25 000 грн. кожному; -ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3та ОСОБА_4, щомісячно на їх утримання відповідно 470 грн. та 604 грн. до їх повноліття;

·     ОСОБА_610 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

2

За вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

03 жовтня 2007 року, близько 16.30 години, ОСОБА_2., керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 14.10.2006 року, та доручення НОМЕР_2від 02.12.2006 року, керував технічно справним автомобілем ВАЗ-2107, державний реєстраційний НОМЕР_1, рухаючись по вул. 1-ша Інгульська в м. Миколаєві зі сторони вул. Херсонське Шосе в напрямку вул. 2-га Набережна.

В цей час в зустрічному напрямку з вул. 2-га Набережна у напрямку вул. Херсонське Шосе рухався технічно справний мотоцикл «ЯМАХА» без державних реєстраційних номерів під керуванням ОСОБА_3., який керував ним не маючи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та який знаходився у нього на відповідальному зберіганні відповідно до накладної № 08х-08/2007 від 10.08.2007 року.

ОСОБА_2., порушивши вимоги п. 2.3 (б), п.10.1, п. 10.4 Правил дорожнього руху України, не впевнившись в безпеці свого маневру та відсутності зустрічного транспорту, в районіАДРЕСА_1 В почав виконувати поворот вліво з метою заїзду на територію автозаправочної станції, що розташована поАДРЕСА_1

Внаслідок вищевказаних порушень Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2. допустив зіткнення з мотоциклом «ЯМАХА», що рухався у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3. з тілесними ушкодженнями було доставлено до БСМП м. Миколаєва, де від отриманих тілесних пошкоджень останній помер.

Таким чином, ОСОБА_2. допустив порушення п. п. 2.3 (б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які перебувають в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками.

На вирок суду подані апеляції:

- помічник прокурора м. Миколаєва, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_2, посилаючись на суворість призначеного ОСОБА_2. покарання, просить про зміну вироку зі звільненням ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. При цьому посилається на те, що ОСОБА_2. визнав вину, щиро розкаявся, характеризується позитивно. Крім того, апелянт вважає, що суд всупереч ст. 66 КК України та п. п. 5 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про

3

практику призначення судами кримінального покарання» не прийняв як обставину, яка пом'якшує покарання - часткове відшкодування ОСОБА_2. спричиненої шкоди в сумі 2700 грн. Крім того, апелянт зазначає, що призначене судом покарання, пов'язане з відбуванням покарання засудженим в місцях позбавлення волі, не дозволить належним чином виконати вирок в частині цивільного позову, в тому числі отримання потерпілою ОСОБА_5. щомісячного утримання на неповнолітніх дітей.

- захисник ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_2, просить про зміну вироку зі звільненням ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. При цьому посилається на ті ж самі доводи, що і помічник прокурора м. Миколаєва.

Крім того, на думку апелянта, суд при призначенні покарання ОСОБА_2. не врахував дії всіх учасників ДТП, умови і обставини дорожньо-транспортної пригоди, а саме те, що потерпілийОСОБА_3 управляв мотоциклом "Ямаха" без відповідних документів, захисних засобів і шолома; не досліджено питання можливості запобігання зіткненню мотоцикла з машиною; швидкість мотоцикла, виходячи із висновків автотехнічної експертизи, могла бути вище допустимою і водій мотоцикла, згідно отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, мав можливість уникнути падіння мотоцикла не більш, чим за 12-20 метрів до місця знаходження автомашині ВАЗ і призначив ОСОБА_2. надмірно суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Омеляна В.М., який підтримав апеляцію помічника прокурора м. Миколаєва, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1. на підтримку апеляції останнього, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_2 в порушенні п. 2.3, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які потягли дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_3., а саме в результаті полі травми: закритої тупої травми грудної клітини і тупої травми живота у вигляді численних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів, що ускладнилось травматичним шоком (судово-медична експертиза № 1659 від 07.11.2007 року), ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

До того ж, отримані ОСОБА_3. тілесні ушкодження в результаті ДТП, перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

4

Зазначені висновки суду та кваліфікація дій ОСОБА_2 апелянтами не оспорюються.

При призначенні покарання ОСОБА_2. суд відповідно до вимог ст. 65, 66 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, вчиненого по необережності, дані про особу ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_2. раніше не судимий, визнав себе винним в об'ємі пред'явленого йому обвинувачення, щире його каяття. Тому призначив ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого.

Проте, тяжкість злочину, обставин його вчинення, наслідків, які настали, часткове відшкодування спричиненої шкоди, думка потерпілих про призначення ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі, не вказують на наявність підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_2. -з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, як того просять апелянти.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції помічника прокурора м. Миколаєва та захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2008 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.