Головуючий у 1 інстанції - Топузова Н.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року справа №241/543/15-а

зал судового засідання № 1 у приміщенні суду за адресою: м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р. Ф.

суддів:                                         Гайдара А.В.

                                                  ОСОБА_2          

розглянувши в порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу                     ОСОБА_3

на постанову                               Першотравневого районного суду Донецької області

від                                                  25 червня 2015 року

по адміністративній справі            №241/543/15-а

за позовом                                         ОСОБА_3

до                                          Мелекінської сільської ради Першотравневого району

                                                  Донецької області

про                     визнання рішення ради неправомірним та

зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі позивач) у квітні 2015 року звернувся до суду з позовною заявою до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області (надалі сільська рада, відповідач) про визнання неправомірними дії сільської ради щодо відмови в задоволенні його заяви про надання згоди на безоплатну приватизацію земельної ділянки, скасування рішення сільської ради №6/32-2078 від 3 жовтня 2014 року про відмову у надані згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування 1/100 частини цілісного майнового комплексу б/в «Аист» площею 0,0110га, розташованої у с.Белосорайська коса, вул. Безуха, 62а та зобов’язання сільської ради надати йому дозвіл на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,0110га по вул. Безуха, 62а з цільовим призначенням для обслуговування літніх будиночків, які належать йому на праві власності (а. с. 4-6, 35).

Постановою суду першої інстанції від 25 червня 2015 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено (а. с. 93-94).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є власником 2/100 часток приватної спільної часткової власності нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, якою він користується на підставі договору оренди землі то Законом України та Цивільним Кодексом України не передбачена передача безоплатно у приватну власність земельної ділянки, якою користуються на підставі договору оренди та яка не приватизована спільно власниками нерухомого майна.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги (а. с. 98-100).

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначив, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору. В обґрунтування апеляційної скарги доводить ту обставину, що він є власником дачних будиночків, окремо розташованих на земельній ділянці, яка була виділена йому в оренду з розробкою усієї необхідної технічної документації, з отриманням на це дозволу Мелекінської сільської ради.

          Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 33-38 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

          За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно договору дарування від 6 червня 2006 року ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність 1/100 частину цілісного майнового комплексу – бази відпочинку «АИСТ», що знаходиться за адресою: с. Мелекіне, вул. Наберіжна, 42 на земельній ділянці Мелекінської сільської ради площею 13587кв.м., реєстрація якого підтверджується витягом (а.с. 37, 39).

Згідно договору дарування від 26 липня 2007 року ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв 1/100 частину бази відпочинку «АІСТ» за номером 42, що знаходяться у с.Мелекіно, вул.Набережна, реєстрація якого підтверджується витягом (а.с. 38, 40).

Вищезазначені договори дарування зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 серпня 2007 року з визначенням форми власності приватна спільна часткова, частка власності 2/100 (а. с. 46-48).

З огляду на зазначені документи позивач є власником частини бази відпочинку, а не дачних будиночків про що зазначає в апеляційній скарзі.

ОСОБА_4 28 липня 2014 року звернувся до Мелекинської селищної ради із заявою в якій посилаючись на статті 116, 118 ЗК України просив дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 110 м. кв., яка перебуває у нього в оренді відповідно договору від 10 березня 2009 року, цільове призначення – обслуговування 2/100 частки цілісного комплексу колишньої бази відпочинку «Аист», кадастровий номер №1423984400:02:000:1965 за адресою: ОСОБА_7, вул. Безуха, 62а. Колегія суддів зазначає, що кадастровий номер є єдиним для всієї бази відпочинку.

На 32 сесії депутатів Мелекінської сільської ради 3 жовтня 2014 року розглянута заява ОСОБА_3 та рішенням ради за підписом голови від 3 жовтня 2014 року №6/32-2078 відмовлено йому у надані згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування 1/100 частини цілісного майнового комплексу б/в «Аист» площею 0,0110га, розташованої у с. Білосорайська Коса, вул. Безуха, 62а, для даного цільового призначення з огляду на те, що безоплатна приватизація не передбачена законодавством України (надалі рішення, спірне рішення).

Правовими підставами рішення ради визначені положення статті 12, статті 116, статті 121 Земельного кодексу України, частини першої пункту 34 статті 26, частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а. с. 21, 54, 69).

Рада виходила з того, що передача земельної ділянки у безоплатну власність із цільовим призначенням обслуговування частини цілісного майнового комплексу бази відпочинку Земельним кодексом України, зокрема статтею 121 не передбачена. Виходячи із правового положення землі у спірних відносинах можлива тільки оренда землі, тобто користування землею на умовах оренди чим скористався позивач.

Підстави набуття права на землю врегульовані статтею 116 Земельного кодексу України, згідно якої зокрема громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У межах спірних відносин йдеться про реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування визначених Земельним кодексом України, за положеннями частини четвертої статті 120 якого у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. За положеннями частини шостої цієї статті істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти. Абзацом другим цього пункту укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов’язане з переходом права на частину земельної ділянки. Здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Єдиний кадастровий номер з іншими користувачами унеможливлює одноособову приватизацію позивачем, оскільки доводить ту обставину, що виділення частки в окрему ділянку позивачу не місця не мало.

ОСОБА_3, на підставі договору оренди землі від 10 березня 2009 року укладеного на підставі рішення Мелекінської сільської ради від 27 січня 2009 року між ним та Мелекінською сільською радою користується земельною ділянкою, яка розташована у с.Білосарайська Коса, вул.Безуха, 62а, кадастровий номер 1423984400:02:000:1965, загальною площею 0,0110га., на якій знаходиться капітальна одноповерхова забудова. Даний договір укладено на 25 років. Факт передання землі у оренду ОСОБА_3 підтверджується актом прийому – передачі від 30 березня 2009 року (а. с. 13-15, 20).

Документи покладені в основу укладення договору оренди землі не змінюють статусу належного позивачу майна, форми його власності (приватної спільної часткової) та цільового призначення землі – обслуговування частини бази відпочинку «Аіст».

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що приватизація землі за таких обставин є неможливою.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача надати позивачу дозвіл на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування літніх будиночків, які належать йому на праві власності задоволенню правомірно відхилені судом з огляду на невірно обраний спосіб судового захисту у цій частині, суд у будь-якому разі не може підмінювати функції органу виконавчої влади.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 25 червня 2015 року по справі №241/543/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 25 червня 2015 року по справі №241/543/15-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 28 липня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:                                                              Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                 А.В. Гайдар

ОСОБА_2