УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-5815/10
25 лютого 2011 року
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська про зобов’язання вчинити дії, стягнення коштів,
у с т а н о в и л а:
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2010 р., якою позовні вимоги задоволені частково: визнано неправомірними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. з урахуванням виплаченої у цей період різниці. У решті позовних вимог відмовлено. Судом поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду.
У скарзі відповідач посилається на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Підвищення до пенсії позивачу виплачувалось у відповідності із Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у посвідченні (а.с. 9).
В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 11 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. №489-V зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та втратила чинність з 09.07.2007 року ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Таким чином, з 09.07.2007 р. відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пп. 2 п. 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки з 01.01.2008 р. прожитковий мінімум для непрацездатних осіб складав 470 грн., то відповідач з січня 2008 року правильно виплачував надбавку позивачу в розмірі 47 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було визнано неконституційними.
Після 22.05.2008 р. відповідач продовжував виплачувати підвищення до пенсії позивачу в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, тому суд обґрунтовано зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачу з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому, ураховуючи пріоритет закону над підзаконним нормативно-правовим актом, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530, якою встановлені менші розміри підвищення до пенсії дітям війни, ніж передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
До набрання законної сили рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. підстави для перерахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за період 01.01.2007 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. відсутні, оскільки зазначені рішення не мають зворотної дії.
Зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не може бути перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, відповідача у справі обґрунтовано зобов’язано судом першої інстанції провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум підвищення.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення на підставі ч. 1 ст. 263 КАС України. Крім того, обов’язок нарахування та виплати пенсії згідно з законом є компетенцією органів Пенсійного фонду України.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: М.О. Католікян
Суддя: А.О. Коршун
Суддя : О.М. Панченко