ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 916/1680/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Шевченко В.В.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Букоємський Р.В. (за довіреністю),

від відповідача - Ставничий О.О. (за довіреністю),

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2015

по справі № 916/1680/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Роздільнатеплокомуненерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 278 007,18 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 28.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства «Роздільнатеплокомуненерго» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 127 996,93 грн., 3% річних - 33 830,46 грн., пені - 116 179,79 грн., а також відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013 не розрахувався своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки за придбаний природний газ.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2015 задоволено заяву Підприємства та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, третя особа).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015, позов Компанії задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 127 996,93 грн., 3% річних - 33 830,46 грн., пені - 58 089,89 грн. та 5 561,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Підприємства та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 116 179,79 грн. суд першої інстанції відповідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив її розмір на 50% з посиланням на матеріальні інтереси сторін.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Компанія звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмовити у стягненні суми пені в розмірі 58 089,89 грн. - скасувати, прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Компанія вважає, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідача, тобто не врахував інтересів позивача порушених відповідачем.

23.07.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії, в якому відповідач вважає скаргу позивача необґрунтованою, такою, що жодним чином не враховує обставини по справі і положення норм матеріального права, та загалом такою, яку необхідно залишити без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.07.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В судовому засіданні 28.07.2015 представник позивача надав пояснення якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.07.2015 заперечував проти апеляційної скарги та просив суд, апеляцій ну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову - відмовити.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, 30.04.2013 року між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір № 13/3447-БО-23 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3 договору).

Пунктами 6.1., 6.3. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцеві або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договору, строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з січня по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 003 744,74 грн., що підтверджується належним чином завіреними наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які без претензій підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємства.

З виписки позивача по операціям з відповідачем за період з 01.12.2012 по 31.12.2014, вбачається, що підприємство поступово розраховувалось за поставлений газ, проте з порушенням строків.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Отже, на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач сплатив позивачу основну суму заборгованості в повному обсязі, однак з порушення строків встановлених договором від 30.04.2013.

У зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних та інфляції, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суму інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 116 179,79 грн., та висновків місцевого суду щодо необхідності зменшення розміру вказаної пені колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду скаржника та викладені ним у скарзі доводи щодо необґрунтованості зменшення розміру пені погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені з огляду на наступне.

Так норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість.

Згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З викладеного вбачається, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

Колегією суддів при перегляді рішення господарського суду в часині зменшення розміру пені враховується, що:

- заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, виникла у зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за надані послуги;

- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013 (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена на 100%);

- позивач належить до державного сектору економіки;

- за договором № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013 постачався імпортований природній газ, який Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами.

Колегія суду вважає, що відсутність достатніх коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, а також низькі тарифи на теплову енергію, несплата населенням за спожиту теплову енергію не є підставою для часткового звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності, при цьому судом береться до уваги і матеріальний стан іншої сторони зобов'язання, яким є позивач у справі, та ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором станом на час розгляду справи.

Однак судом враховується, що позивачем, крім заявлених штрафних санкцій, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, також позивачем не доведено, що збитки Компанії спричинені заборгованістю несвоєчасними розрахунками відповідача.

Слід також зазначити, що при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Як свідчать матеріали справи відповідач довів, що невиконання ним зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин (не здійснення з ним розрахунків споживачами, не відшкодування йому різниці в тарифах) та тяжким фінансовим становищем.

Водночас позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає доцільним зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на 50% менше від заявленої позивачем суми, а тому погоджується з судом першої інстанції щодо часткового зменшення розміру нарахованої пені та вважає, що господарський суд правомірно зменшив розмір суму пені до 58 089,89 грн.

Судова колегія не приймає до уваги договори №261/30 від 26.02.2014 року та 821/30 від 15.10.2014 року про організацію взаєморозрахунків на які посилається відповідач, оскільки на підставі даних договорів була сплачена лише частина заборгованості, а отже укладаючи вищевказані договори сторони у даній справі змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №13/3447-БО-23 від 30.04.2013 тільки частково, а саме в тій сумі частини заборгованості, яка була сплачена за вищевказаними договорами.

Отже, наведені скаржниками у апеляційних скаргах доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Журавльов О.О.

Шевченко В.В.