донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2015р. справа №905/1196/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Попкова Д.О.

при секретарі судового засідання Склярук С.І.

за участю представників:

від позивача: Онищенко І.П., представник за дов. №49/16 від 09.06.15р.

від відповідача:Леоничева Д.В., представник за дов. №31/02-15 від 02.03.15р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м.Горлівка, Донецька область

на рішення господарського суду Запорізької області

від13.05.2015р.

по справі№905/1196/13-г (суддя Проскуряков К.В.)

за позовомДочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м.Горлівка, Донецька область

простягнення 3% річних у сумі 5 156 792,91 грн., інфляційних у сумі 12 040 785,69 грн.

В С Т А Н О В И В:

19.03.2015р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецька область про стягнення 3% річних у сумі 5 156 792, 91 грн. та інфляційних у розмірі 12 040 785,69 грн. за договором поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. у справі №905/1196/13-г позов задоволено частково (т. 2 а.с.38-41).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 5 118 168,06 грн., втрати від інфляції у розмірі 12 036 151,18, судовий збір у розмірі 68 646,88 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що за рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 25/7 від 22.04.2013р., яке постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. скасовано в частині стягнення пені, в іншій частині залишено без змін, а постановою ВГСУ від 06.04.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. у справі № 25/7 без змін, сума основного боргу у розмірі 74 840 452,99 грн. підлягала стягненню, але не була сплачена відповідачем, у зв"язку з цим позовні вимоги, заявлені у даній справі про стягнення з відповідача 3% річних за період з 28.01.2011р. по 07.02.2013р. у розмірі 5 156 792,91 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2011 року по грудень 2012 року у розмірі 12 040 785,69 грн. підлягали частковому задоволенню за здійсненим судом розрахунком. В іншій частині щодо стягнення 3% у розмірі 38 624,85 грн. та інфляційних витрат у розмірі 4 634,51 грн. відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", м. Горлівка Донецької області, не погодився із прийнятим рішенням та звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. у даній справі та прийняті нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.2 а.с.70-72).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, у порушення ст.ст.64,65 ГПК України відповідач не був належним чином повідомлений про дату судового засідання, що відбулося 13.05.2015р., у зв"язку з цим не мав можливості взяти участь у судовому засіданні та надати обгрунтований відзив на позовну заяву.

Крім того, апелянт вважає, що в розрахунках не зазначено, з яких сум заборгованості по періодах її виникнення, складаються підсумкові суми, на які здійснені нарахування 3% річних та інфляційних.

На думку апелянта, діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, в період примусового виконання відповідного судового рішення, тому позовні вимоги позивача є безпідставними.

Скаржник також вважає, що позивачем за даним позовом пропущено загальний строк позовної давності в три роки, оскільки позовна заява надійшла до суду 19.03.2015р.

Апелянт вважає, що п.9.3 договору порушує порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки строк позовної давності, за вимогами про стягнення неустойки, починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відліку шести місяців від дати звернення постачальником з позовом (претензією), що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Відповідач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав викладені у відзиві від 06.07.15р. № 31/13-2507 доводи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін (т. 2 а.с.82-88).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Дочірня компанія "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( ідентифікаційний код 31301827) юридична особа, що підтверджено випискою з ЄДРПОУ, Статутом та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 2 а.с.3-8).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (ідентифікаційний код 05761614), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ (, т.1 а.с. 145-147, т. 2 а.с.9).

23.12.2009 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Концерн Стирол» «Тепломережа» (далі - покупець, правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол») було укладено договір поставки природного газу №06/09-2052 (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до поставки природного газу № 06/09-2052, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, узгодженому у договорі (т. 1 а.с.32-38).

Згідно з пунктами 4.2, 4.4 договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу (абз.2 п.4.4 договору).

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 договору останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.9.3 договору).

Сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 10.03.2010, № 3 від 31.05.2010 з протоколом розбіжностей від 22.06.2010, № 4 від 01.06.2010, № 5 від 25.06.2010, № 6/1 від 20.07.2010, № 6 від 21.07.2010, № 7 від 06.08.2010, відповідно до яких внесено доповнення та зміни до основного договору в частині періоду, обсягів поставки, а також строку дії договору (т. 1 а.с.39-50).

В матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі природного газу (т. 1 а.с. 51 - 61) та платіжні доручення щодо часткової оплати отриманого природного газу (т. 1 а.с. 74 - 136).

За таких обставин позивач звернувся до суду та просив суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 28.01.2011 по 07.02.2013 у розмірі 5 156 792, 91 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2011 по грудень 2012 у розмірі 12 040 785, 69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 у справі № 25/7 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" основний борг в сумі 74 840 452,99 грн., індекс інфляції в сумі 5 529 903,32 грн., 3% річних в сумі 2 240 477,91 грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 646 578 921 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору (т.2 а.с.23-27).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 скасовано частково, позовні вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" основний борг у сумі 74 840 452,99 грн., інфляційні нарахування - 5 529 903,32 грн., 3 % річних у сумі 2 240 477,91 грн., пеню - 380 839,22 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2011 та рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 у справі № 25/7 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Донецької області від 28.05.2012 у справі № 25/7, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012р., позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг в сумі 74 840 452,99 грн., індекс інфляції в сумі 5 529 903,32 грн., 3% річних в сумі 2 240 477,91грн., пеню в сумі 3 046 713,78 грн. В решті позову (в частині пені) відмовлено. В частині стягнення основного боргу у сумі 646 578 921,00 грн. провадження у справі припинено за відсутності предмету спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2012 у справі №25/7 скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 28.05.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № 25/7, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. (з урахуванням додаткового рішення від 30.04.2013р.) у справі № 25/7 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" основний борг в сумі 74 840 452,99 грн., інфляційні втрати в сумі 5 529 903,32 грн., 3% річних в сумі 2 240 477,91 грн. та пеню в сумі 16 472 301,36 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2013 скасовано в частині стягнення пені в сумі 16 472 301,36 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20 590 376,71 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2013 залишено без змін (т. 1 а.с.19-31).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 № 25/7 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 25/7 - без змін (т. 2 а.с.12-15).

Сутність позовних вимог полягає у вирішенні питання щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009р.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписом ч. 5 ст. 11 ЦК України грошове зобов"язання може виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що постановою ВГСУ від 06.04.2015р. № 25/7 встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 74 840 452,99 грн. і останнім вказана заборгованість не оспорюється, колегія суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги в даній справі, вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обгрунтованості вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на зазначену суму боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов"язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов"язання.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметично розрахунок, здійснений судом першої інстанції, судова колегія вважає правильним висновок суду щодо стягнення з відповідача за період з 28.01.2011 по 07.02.2013р. 3 % річних у розмірі 5 118 168, 06 грн., з відмовою у стягненні 38 624, 85 грн. та інфляційних витрат у розмірі 12 036 151, 18 грн., з відмовою у стягненні 4 634, 51 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

По-перше, ухвала господарського суду Запорізької області від 22.04.2015р. по справі №905/1196/13г про відкладення розгляду справи на 13.05.2015р. була направлена сторонам, а саме відповідачу за двома адресами: юридичною адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, 10 та за поштовою адресою: м.Черкаси, вул.Першотравнева, 72, що підтверджено штампом суду на зворотньому боці вказаної ухвали. При цьому, дана ухвала містила зобов"язання відповідача виконати у повному обсязі вимоги ухвали суду від 19.03.2015р. та явка сторін була визнана судом обов"язковою.

З Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов"язання" із змінами та доповненням, внесеними постановою Пленуму ВГСУ від 10.07.2014р. №6, вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї. Отже доводи апелянта з цього приводу колегія суддів відхиляє.

Щодо твердження апелянта про пропущення строку позовної давності, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач ставив питання про позовну давність в апеляційній скарзі, жодного разу не скористувавшись своїм правом на участь у судовому засіданні суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. у справі №905/1196/13-г підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка, Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. у справі №905/1196/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2015р. у справі №905/1196/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: І.В.Зубченко

Д.О.Попков

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСЗО