Справа № 202/18338/13-ц

№ 2/202/1390/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська у складі: головуючого судді Грищенко В.М., при секретарі Шульга Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у березні 2012 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа – Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. У своєму позові просила суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 разом із нею за адресою АДРЕСА_1; стягнути на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти з відповідача ОСОБА_1 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

ОСОБА_2 неодноразово не з’являлась у судове засідання, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, надавала до канцелярії суду заяви про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю її представника у іншому судовому процесі, однак документальних підтверджень поважності неявки у судові засідання нею надано не було. Таким чином, причини неявки ОСОБА_2 у судове засідання є неповажними. Ухвалою суду від 18.04.2013 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів була залишена без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання з’явився, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини підтримав, пояснив, що сторони мають доньку – ОСОБА_3, дитина хвора на тяжку хворобу та є дитиною-інвалідом з 2005 року, оскільки у неї груба затримка психо-мовного розвитку, синдром рухових порушень, симптоматична епілепсія на резидуальному органічному фоні. Дитина потребує постійного лікування та догляду. З 2005 року донька знаходиться на обліку та відвідує реабілітаційний центр “Надія”. У реабілітаційному центрі “Надія” ОСОБА_2 з 2010 року бачили лише один раз, при цьому ніякого бажання брати участь у житті доньки ОСОБА_2 не виявляла. Позивач вважає, що мати дитини ОСОБА_2 до своїх батьківських обов’язків ставиться зневажливо, насправді зовсім не бажає ані виховувати, а ні утримувати доньку. ОСОБА_2 не має власного житла, отже не в змозі створити всі необхідні умови для догляду, виховання та проживання доньки.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд ухвалив, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України, провести заочний розгляд справи по наявних матеріалах справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2011 року. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки № 47 від 07.12.2012 року виданої КЗ “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9” ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства та потребує додаткового догляду. Дитина проживає разом із батьком ОСОБА_1 з липня 2010 року, що підтверджується наявними у справі актом від 12.07.2012р., що був складений ЖКП “Північний”, актом обстеження умов проживання від 18.04.2012р., що було складено службою у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, у відповідності до яких, за адресою АДРЕСА_2 проживають і мають постійне місце реєстрації позивач ОСОБА_1 та його донька, умови проживання є задовільними, приміщення прибране, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, є дитяча кімната, дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками, між батьком та донькою доброзичливі стосунки, батько займається вихованням, лікуванням та утриманням доньки. Мати дитини з ними не мешкає. (а.с. 143, 149) Також дана обставина підтверджується відповіддю на звернення Дніпропетровської обласної дитячої громадської організації “Допоможемо дітям ” від 15.06.2012р., у відповідності до якої мати дитини відповідачка ОСОБА_2 проживає з 2010 року за іншою адресою, до дитини з'являлася лише двічі, обидва рази напідпитку, влаштовувала скандали. У відповідності до відповіді на інформаційний запит Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 13.04.2012р. №17/2-05, за період із січня 2011 року до виконавчого комітету (органу опіки та піклування) жодних звернень з боку ОСОБА_2 з питань доньки ОСОБА_5 не надходило.

Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 від 09 квітня 2012 року, 20 серпня 2012 року підтверджують антисоціальну поведінку ОСОБА_2 у побуті, що може негативно вплинути на виховання малолітньої доньки сторін.

Також у відповідності до листа Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 02 липня 2012 року за №30/Т-44, відповідачка ОСОБА_2 разом із дитиною не мешкає, а проживає за іншою адресою з іншим чоловіком та з нею була проведена профілактична бесіда щодо недопущення з її боку порушень законодавства в частині невиконання нею своїх обов'язків по вихованню доньки.

До того ж у відповідності до заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2013 року ОСОБА_2 зобов'язана сплачувати аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_3, а також було встановлено, що ОСОБА_2 з донькою не проживає, регулярного утримання не надає. Натомість позивач ОСОБА_1 за місцем мешкання, роботи, громадськими та релігійними організаціями характеризується позитивно, у відповідності до висновку за даними психологічного обстеження, ОСОБА_1 має достатній батьківський потенціал для самостійного виховання дитини. Позивач має достатній дохід, працює, має у особистій приватній власності квартиру, де створені всі необхідні умови для розвитку та виховання дитини-інваліда..

У відповідності до частин 2-4 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно ст. 161 СК України, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою її батьків, а у випадку недосягнення такої згоди може бути визначене у судовому порядку. Вирішуючи таке питання, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, і не може передати дитину тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

Відповідачка ОСОБА_2 не дбає про виховання своєї доньки, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, своєю поведінкою може негативно вплинути на подальший розвиток дитини, тому суд вважає за можливе визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 161 СК України, ст.ст. 3, 7, 14, 57, 58, 61, 88, 197, 208, 212, 214, 215, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: В.М.Грищенко