Справа № 11-5/11 Головуючий у І інстанції Бабич О.І.
Категорія - ч.2 ст. 185 КК Доповідач Навозенко Л. С.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів Трейтяк О. П., Демченка О. В.
при секретарі Терешко В. В.
з участю прокурора Левченка А. В.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Талалаївського району Чернігівської області ОСОБА_3
на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_4, 16 жовтня 1973
року народження, уродженка с. Ленінське Амурської області (РФ), мешканка с. Слобідка Талалаївського району Чернігівської області, українка, громадянка України, незаміжня, ІНФОРМАЦІЯ_1, безробітна, раніше не судима в силу ст. 89 КК України, -
засуджена за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України засуджена зобов’язана повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець с. Переволочна Прилуцького району, українець, громадянин України, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, раніше судимий: 11 липня 2003 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі, ухвалою від 30 вересня 2008 року звільнений умовно-достроково на 2 роки 6 місяців та 15 днів позбавлення волі, -
засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком від 11 липня 2003 року, і остаточно призначене покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Питання про речові докази вирішене відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що 23 листопада 2009 року у вечірній час перебуваючи у домоволодінні гр. ОСОБА_5, в с. Слобідка Талаївського району, спочатку ОСОБА_4 таємно викрала у ОСОБА_5 мобільний телефон марки „Nokia-1110” вартістю 199,75 грн., який знаходився на підлозі в кухонній кімнаті, а потім ОСОБА_4 таємно за попередньою змовою з ОСОБА_2 викрали з іншої кімнати мобільний телефон „Nokia-3210” вартістю 71,91 грн. та зарядний пристрій до нього вартістю 20 грн.
В апеляції прокурор, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації, доведеності вини засуджених у вчиненому злочині, міри покарання визначеної ОСОБА_4, вважає, що при постановленні вироку судом було допущено неправильне застосування кримінального закону, а саме ч.4 ст.71 КК України в частині призначення остаточного покарання ОСОБА_2
Просить вирок суду щодо засудження ОСОБА_2 скасувати в зв’язку з не правильністю призначеного покарання та постановити новий вирок, а в частині засудження ОСОБА_4 вирок залишити без зміни.
Колегія суддів провівши часткове судове слідство, вислухавши доповідь судді, думку прокурора, пояснення засудженого, вивчивши матеріали справи, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 23 листопада 2009 року у вечірній час перебуваючи у домоволодінні гр. ОСОБА_5, в с. Слобідка Талаївського району, спочатку ОСОБА_4 таємно викрала у ОСОБА_5 мобільний телефон марки „Nokia-1110” вартістю 199,75 грн., який знаходився на підлозі в кухонній кімнаті, а потім ОСОБА_4 таємно за попередньою змовою з ОСОБА_2 викрали з іншої кімнати мобільний телефон „Nokia-3210” вартістю 71,91 грн. та зарядний пристрій до нього вартістю 20 грн.
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав свою вину та пояснив, що телефон він не викрадав, на досудовому та судовому слідстві себе обмовив. Просив його суворо не карати.
Прокурор просив вирок суду скасувати в зв’язку з неправильністю призначення остаточного покарання, оскільки відповідно до ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Вирок щодо засудженої ОСОБА_4В ніким не оскаржується, а тому відповідно до ст. 365 КПК України колегією суддів вирок в цій частині не перевіряється.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України судом кваліфіковані правильно.
Разом з тим, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_2 покарання у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та необхідності застосування більш суворого покарання.
Так, вказаним вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків призначено 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніше судимий за вироком Прилуцького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2003 року за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі і звільнений Ленінським районним судом м. Полтави 30 вересня 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 6 місяців 15 днів позбавлення волі.
Так як, новий злочин ОСОБА_2 вчинив протягом невідбутої частини покарання за попереднім злочином, то покарання за новий злочин йому належало призначити за правилами ч.4 ст.71 КК України, що суд і зробив, але застосував кримінальний закон неправильно, оскільки остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, тобто, більшим ніж 2 роки 6 місяців 15 днів позбавлення волі.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення, а тому апеляційний суд вважає, що покарання у виді 1 року позбавлення волі призначено засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Застосовуючи правила ч.4 ст.71 КК України, апеляційний суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного до категорії середньої тяжкості, особу винного, його характеризуючи дані, те, що він визнав себе винним в суді першої інстанції, в скоєному розкаявся, а також стан його здоров’я.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцією прокурора Талалаївського району Чернігівської області
задовольнити.
Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2010 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання – скасувати.
ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України і засудити його до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Прилуцького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2003 року остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 років 10 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін - взяття під варту.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту затримання – з 14 липня 2011 року.
Вирок колегії суддів може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Чернігівської області протягом одного місяця з часу його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7