АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого                                                  Чупікової В. В.

суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.          

секретар Варгоцька Н.С.

за участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2011 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2011 року в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, неповне зґясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

          В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики).

          З тексту розписки на а.с.10 та з врахуванням висновку експерта №№ 459-К, 466-К, 341-К від 31.05.2011 року вбачається, що між сторонами 10.08.2004 року був укладений договір позики на суму 8000 дол. (а.с. 90-96).

          Відповідно до ст.ст.1050, 625 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. А також підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У вищезазначеному договорі позики не встановлений строк повернення грошових коштів. Частиною 2 ст.1049 ЦК України визначено, що борг повинен бути повернутий позичальником протягом 30 днів з дня пред’явлення вимоги.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся із вимогою до відповідача про повернення коштів за договором позики 15.01.2010 року (а.с.3). Проте, станом на 15.01.2010 року відповідач ОСОБА_1 повернув позивачу 8000 дол., що підтверджується оригіналами квитанцій до прибуткового касового ордеру від 02.01.2008 року та 21.08.2007 року(а.с.100), які досліджувалися в судовому засіданні апеляційної інстанції. Апелянт належними та допустимими доказами не довів, що грошові кошти по вказаних квитанціях повернуті по інших договорах позики, які укладалися між ним та відповідачем. Доводи апелянта про те, що в квитанції до прибуткового касового ордеру від 02.01.2008 року «500 дол.»дописано відповідачем ОСОБА_1 власноручно спростовуються оригіналом квитанції, яка досліджувалася в судовому засіданні апеляційної інстанції.

З урахуванням вимог ч.2 ст.218, ч.2 ст.1051 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання позивача про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З урахуванням вимог п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової шкоди)», ст.ст.1046-105, 625 ЦК України не підлягала б до задоволення вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в разі неповернення грошових коштів по договору позики від 10.08.2004 року.

Крім цього, судом не встановлено порушення зобов’язання по вищевказаному договору позики щодо повернення коштів зі сторони відповідача. Оскільки не встановлено порушення зобов’язання по поверненню коштів, то колегія суддів приходить до висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми. З цих же підстав та з урахуванням положень ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян»не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 34808 грн. - суми боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення.

Належними та допустимими доказами позивач ОСОБА_3 не довів наявність підстав, передбачених ст..20 ЦПК України для відводу судді Олексюк Т.І.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2011 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: