АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 2/2020/253/2012. Головуючий 1 інст.-Богдан М.В. Провадження 22-ц/2090/1522/2012

Категорія: Спадкові доповідач Кірсанова Л.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П.., ОСОБА_1,

при секретарі Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом в якому проста усунути її племінницю - ОСОБА_3 від права спадкування за законом після смерті свого діда ОСОБА_4 на 4/27 частини квартири № 175 по пр.-ту 50-річчя СРСР, 20 у м.Харкові.

В обґрунтування свого позову вона зазначила, що спірна квартира була приватизована її батьком ОСОБА_4, її матір»ю ОСОБА_5 та її молодшим братом ОСОБА_6.

27.05.2007р. її брат ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 належна йому частина квартири була розподілена в рівних частинах між батьком ОСОБА_4, матір»ю ОСОБА_4 та донькою померлого - відповідачкою ОСОБА_3.

Після смерті свого батька, ОСОБА_7 не відвідувала своїх бабу та діда, не піклувалася про них, морально не підтримувала, на їх прохання виконати дрібне побутове доручення відмовчувалася, комунальні платежі за належну їй частку квартири не сплачувала.

Також, позивач зазначила, що у 2004 році тяжко занедужав її батько та дід відповідачки - ОСОБА_4, який довгий час знаходився у лікарні, був безпомічним, потребував сторонньої допомоги, але догляд йому забезпечувала вона та її мати ОСОБА_5, яка сама була людиною похилого віку та потребувала допомоги. Вони неодноразово зверталися до відповідачки з проханням допомогти у догляді за ОСОБА_4 та сплатити комунальні послуги.

17.07.2007р. ОСОБА_4 помер, але відповідачка на поховання діда не заявилась, моральної підтримки з її боку не надходило.

20.02.2011р. померла її мати - ОСОБА_5, яка ще при житті заповідала їй належну частину квартири, що зумовлено негативним ставленням і аморальним відношенням відповідачки до діда та бабусі.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилась, надала письмові заперечення. Зазначала що позовні вимоги не визнає, оскільки на момент смерті діда ОСОБА_4 була неповнолітньою, тому обов»язок по піклуванню було покладено саме на позивача по справі. Крім того, відповідач у своїх запереченнях зазначила, що ОСОБА_2 пропустша трирічний строк позовної давності для звернення до суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування обставин, що мають значення у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті ж докази, що і в суді першої інстанції.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні вказаного позову суд першої інстанції виходив з того, що вона не надала доказів, у розумінні ч. 5 ст. 1224 ЦК України та відповідно до вимог ст. 60 ЦІ1К України, що ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги спадкоємцеві. Померлий ОСОБА_4 отримував пенсію. Тому він не був такою особою, яка потребувала матеріальної допомоги та яку б бажав одержати від онуки ОСОБА_3. Крім того, відповідач ОСОБА_3 на момент смерті діда ОСОБА_4 була неповнолітньою, тому не мала можливості матеріально допомагати дідові, а також самостійно сплачувати комунальні послуги за частину спірної квартири. Із відомостей про стан здоров'я ОСОБА_4, які викладені у медичній документації та довідці Харківської міської поліклініки №5 не вбачається, що він мав потребу в постійному, довічному, сторонньому догляді. Будь-яких письмових доказів того, що померлий ОСОБА_4 при житті звертався до онуки за допомогою, від якої остання ухилялася, матеріали справи не містять.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

Відповідно до ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З матеріалів справи убачається, що 17 липня 2007 року помер ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно - належна йому на праві власності частина квартири АДРЕСА_1.

Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 є дружина померлого - ОСОБА_5, яка померла 20.02.2011р., донька померлого - ОСОБА_2 та неповнолітня онука померлого - ОСОБА_3, яка діє за згодою матері та звернулась за правом представництва, бо її батько - син спадкодавця помер раніше діда 27.05.2007 року.

Згідно вимог ст.. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Користуючись своїм правом вказані вище спадкоємці, після смерті чоловіка, батька та діда - ОСОБА_4, як спадкоємці за законом у встановлений шестимісячний строк звернулись з письмовими заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Не погоджуючись з цим ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення її від спадщини.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ухилення характеризується умисною формою вини.

Матеріали справи свідчать про те, що померлий ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і по день смерті 17.07.2007 р. проживав разом з дружиною ОСОБА_5 Позивач та відповідач по справі проживали окремо від ОСОБА_4.

Померлий ОСОБА_4 отримував пенсію. Цей факт не заперечувався позивачем по справі. Тому він не був такою особою, яка потребувала матеріальної допомоги та яку б бажав одержати від онуки ОСОБА_3.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 на момент смерті діда ОСОБА_4 була неповнолітньою, тому не мала можливості матеріально допомагати дідові, а також самостійно сплачувати комунальні послуги за частину спірної квартири.

Із відомостей про стан здоров'я ОСОБА_4, які викладені у медичній документації та довідці Харківської міської поліклініки №5 не вбачається, що він мав потребу в постійному, довічному, сторонньому догляді.

Будь-яких письмових доказів того, що померлий ОСОБА_4 при житті звертався до онуки за допомогою, від якої остання ухилялася, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позивачка не надала доказів, що ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги спадкоємцеві.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вони фактично повторюють доводи, викладені відповідачем в судовому засіданні суду першої інстанції та не спростовують висновків районного суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до ст. 308 ЦПК України з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20- денний термін з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: