Справа №2-6501/07

РІШЕННЯ

Іменем     України

11 жовтня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого     - судді Гуревського В.К. за секретаря       - Кузнецової Т.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того, що сторони є різними за характерами людьми, вони мають різні погляди на життя та різні побутові питання. За час спільного проживання сторони втратили один до одного почуття любові та поваги, на підставі цього між сторонами постійно виникали непорозуміння та сварки. Подружні відносини сторони не підтримують з травня 2007 року, не ведуть спільне господарство, проживають окремо, відповідач фактично створив нову сім'ю, тому шлюб носить формальний характер.

Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги позивача визнав, визнав обґрунтованою вимогу про розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 11 жовтня 2003 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис № 300. Від цього шлюбу є неповнолітній син -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб у сторін є першим.

Сімейні відносини фактично припинені з травня 2007 року, подружні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведеться, сторони проживають окремо. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові й поваги один до одного, а також єдність цілей та мети створення та існування спільної сім'ї та фактичне створення нової сім'ї відповідачем. На підставі цього в сім'ї постійно почали виникали непорозуміння з різних побутових питань, сварки, що негативно впливало на виховання дитини.

На примирення сторони не згодні, обґрунтовуючи це тим, що відновлення сім'ї є неможливим, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення сторін.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам неповнолітньої дитини.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу.

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 88, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД-

ВИРІШИВ:

Шлюб між Арутюнян (дошлюбне прізвище - Терешина) ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований Першим відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 11.10.2003 року, актовий запис № 300, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 17,0 гривень, ОСОБА_5 - від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.