Судове рішення #456158
справа №2-98/07

 

справа №2-98/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2007 року       Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим у складі:

головуючого судді                     - Стародуб Г.А.

при секретарі                            - Дзюмак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноперекопськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноперекопського ВПВКГ про стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Красноперекопського ВПВКГ про визнання дій Красноперекопського ВПВКГ про відмову у виплаті середнього заробітку за період з 07.07,2005 по 12.07.2006 року і надання відповіді на його заяву не уповноваженою на це особою неправомірними, про стягнення середнього заробітку за період з 07.07.2005 року по день розгляду справи в розмірі 13366 грн. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він перебував в трудових відносинах з Красноперекопським ВПВКГ, працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом НОМЕР_1 він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, в зв'язку з чим йому була винесена догана і зменшена премія за лютий місяць 2005 року на 10%, що склало 12.02 гривень.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду від 03.08.2005 року вищезазначений наказ визнаний неправомірним і відмінений.

Ухвалою Апеляційного суду від 21.02.2006 року рішення Красноперекопського міськрайонного суду в цій частині залишене без змін. В зв'язку з цим він звернувся до адміністрації Красноперекопського ВПВКГ з проханням видати йому незаконно утриману премію і 12.07.2006 року він отримав поштовий переказ від Красноперекопського ВПВКГ в розмірі 12.02 гривень.

13.02.2006 року він звернувся до Красноперекопського ВПВКГ із заявою про нарахування йому і видачу середнього заробітку у відповідності до ст.. 117 КЗпП України.

Відповідь на його заяву надав представник ВПВКГ - юрисконсульт Ібрагімов Р.І., яка для позивача була незрозумілою.

Вважає, що оскільки на день звільнення йому не були виплачені всі належні суми згідно ст. 116 КЗпП України, то відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто по день розгляду справи, а саме його середній заробіток за 2 останні календарні місяці роботи перед звільненням склав 729,50 гривень, компенсація в зв'язку з втратою частини доходу, пов'язана з порушенням строку виплати заробітної плати, складає 79.82 гривні.

Оскільки відповідачем порушені вимоги законодавства про строки розрахунку при звільненні, таке відношення відповідача до вимог законодавства і нього особисто, а також та обставина, що не керівник підприємства чи його заступник надали йому відповідь на його вимогу про виплату середнього заробітку, а відповідь дала особа, на це не уповноважена, все це негативно відобразилось на стані його здоров'я - став хворіти гіпертонічним захворюванням, що вимагає від нього додаткових затрат і зусиль для організації свого життя і призвело до моральних страждань та переживань, в зв'язку з чим заподіяну йому моральну шкоду оцінює в 10000 гривень.

 

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача за дорученням - Ібрагімов Р.І. вимоги позивача не визнав і вважає, що Красноперекопським ВПВКГ при звільненні позивача з роботи не порушені вимоги законодавства, передбачені ст., ст.. 116, 117 КЗпП України, оскільки з позивачем був повністю проведений розрахунок всіх належних йому сум, а що стосується спірної суми 12.02 гривні - зменшеної премії на 10%, то спір вирішувався судом і тільки після вирішення цього спору в апеляційній інстанції 21.02.2006 року, повернення справи 06.07.2006 року в Красноперекопський міськрайонний суд, 07.07.2006 року був наданий виконавчий лист. НОМЕР_2 Красноперекопським ВПВКГ був відмінений наказ НОМЕР_1 і 11.07.2006 року позивачу був відправлений поштовий переказ на суму 12.02 гривні, який він особисто отримав 12.07.2006 року.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував в трудових відносинах з Краснопереколпським ВПВКГ, де працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період з 01.07.2004 року по 01.08.2004 року позивач виконував сумісно обов'язки інспектора відділу кадрів, в зв'язку з чим йому була встановлена доплата до його посадового окладу в розмірі 20%.

Виконуючи обов'язки інспектора відділу кадрів ОСОБА_1 допустив дисциплінарне порушення, в зв'язку з чим наказом НОМЕР_1 йому була винесена догана і зменшена премія за лютий місяць 2005 року на 10%, що склало 12.02 гривні.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду від 03.08.2005 року вищезазначений наказ визнаний неправомірним та відмінений.

Ухвалою Апеляційного суду 21.02.2006 року рішення Красноперекопського міськрайонного суду в цій частині залишено без змін.

07.07.2005 року трудові відносини з позивачем були розірвані на підставі ст.. 40 п. З КЗпП України, згідно наказу НОМЕР_3.

Згідно ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Не оспорювана сума була виплачена позивачу у відповідний строк.

Спірна сума 12.02 гривні була направлена відповідачем поштовим переказом одразу після повернення справи в суд, тобто 11.07.2006 року.

Позивач вважає, що з часу його звільнення, тобто з 07.07.2005 року по день розгляду справи відповідач зобов'язаний виплатити йому втрачений ним середній заробіток в розмірі 13366 грн. Погодитися з такими вимогами суд не може, оскільки порушення виплати належних сум позивачу при звільненні судом не виявлено.

Дії відповідача по видачі розрахунку при звільненні відповідають вимогам чинного законодавства - ст.. 116 КЗпП України, а тому неправомірними їх суд визнати не може.

В зв'язку з не встановленням судом порушення строку виплати розрахунку при звільненні всіх виплат, належних позивачу, в стягненні компенсації втрати частини доходів, їх виплати, слід позивачу відмовити, оскільки це протирічить Закону України „Про компенсацію громадянам частини доходів в зв'язку з порушенням строку їх виплати" і Постанові KM України № 159 від 21.02.2001 року.

З пояснень свідка ОСОБА_2  випливає те, що в зв'язку з допущеною помилкою бухгалтером розрахункового відділу при нарахуванні заробітної плати позивачу і утримання податку і інших обов'язкових зборів з нього після проведеного річного перерахунку згідно ст.. 6 ЗУ „Про податок доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року з позивача необхідно було утримати 90.90 гривень, а помилково було утримано 78.66 гривень, в зв'язку з чим різницю 12.24 гривень ВПВКГ перерахувало зі свого рахунку.

Таким чином, позивачу не було заподіяно ніяких матеріальних збитків. Окрім цього, ВПВКГ виконало рішення суду, перерахувавши позивачу 12.02 гривні.

Що стосується відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди, то згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення законних прав позивача при виплаті розрахунку при звільненні, в задоволенні відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень слід відмовити.

Вимоги позивача про визнання неправомірними дій Красноперекопського ВПВКГ при наданні відповіді на його заяву не керівником підприємства, а представником Ібрагімовим Р.І. не підлягають задоволенню, так як згідно доручення директора ВПВКГ Кулаги С.П. від 12.12.2005 року Ібрагімову Р.І. надано право не тільки представляти інтереси підприємства в судах України і в інших органах, установах та організаціях, пов'язаних із досудовим та судовим розглядом справ, але й виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням (а. с. 24).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 60, 116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноперекопського ВПВКГ про визнання дій Краснопереопського ВПВКГ про відмову у виплаті середнього заробітку за період з 07.07.2005 року по 12.07.2006 року і надання йому відповіді про відмову у виплаті середнього заробітку не уповноваженою на це особою -неправомірними, про стягнення середнього заробітку за період з 07.07.2005 року по день розгляду справи в розмірі 13366 грн. і компенсації в зв'язку з втратою частини доходу, пов'язаної з порушенням строку виплати заробітної плати в розмірі 79.82 гривні і відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація