Справа № 2-81/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Баштаненко І.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект” про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект” про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві, та в судовому засіданні посилався на те, що з 01.09.2008 р. він працював на посаді заступника начальника юридичного відділу у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект”, яка входить до корпорації “Гранд С”, що у м. Дніпропетровську. За час роботи у відповідача свої трудові обов’язки виконував сумлінно, дисциплінарних стягнень не мав. Однак, 23 жовтня 2008 року працівниками відділу кадрів відповідача йому було повідомлено, що у зв'язку з фінансовою кризою підприємство-відповідач змушений звільнити його (та ряд інших працівників) з роботи з займаної посади, та було запропоновано отримати трудову книжку. Також його було попереджено, що у разі його ухилення від її отримання підприємство не збирається її зберігати і вона буде просто викинута, а натомість буде складено акт, за яким нібито трудову книжку йому видали, але він відмовився від підпису про це. За таких обставин він був змушений того ж дня отримати свою трудову книжку. При її огляді він виявив, що в неї внесено запис, датований 23.10.2008 року, за яким його було звільнено з посади з посиланням на п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін на підставі наказу № 42-К від 23.10.2008 р.

Одночасно з видачею трудової книжки в нього було вилучено електронну картку-ключ для доступу на робоче місце у приміщення Відповідача.

18 листопада 2008 року по телефону йому запропонували з'явитися отримати остаточний розрахунок по заробітній платі за дні, відпрацьовані у жовтні 2008 року до дня звільнення.

Звільнення відповідачем з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України вважає незаконним та таким, що порушує його конституційне право на працю.

Звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП має здійснюватися у разі досягнення між сторонами трудового договору домовленості про факт та умови припинення трудових відносин. Однак своєї згоди на звільнення, а ні в усному, а ні в письмовому порядку він відповідачу не давав, умов свого звільнення не погоджував. Фактично угода сторін відсутня.

Пояснення ж адміністрації, що фактичною причиною його звільнення є світова фінансова криза вважає необґрунтованими, оскільки закон не пов'язує з такими обставинами можливість звільнення працівника за ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Більш того, якщо Відповідач мав наміри провести зміни в організації виробництва і праці, він мав при цьому дотримати встановлені законодавством гарантії прав працівників. Так, згідно з положеннями КЗпП, відповідач повинен був діяти відповідно до порядку скорочення працівників: погодити звільнення з профспілковим органом, попередити працівника про наступне звільнення за два місяці, повідомити органи Державної служби зайнятості, запропонувати наявні вакантні робочі місця і т.д. У такому разі він, як працівник, звільнений у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, мав би за ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”право на набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю.

Але натомість він з 23.10.2008 року незаконно звільнений і перебуває у вимушеному прогулі, позбавлений коштів до існування (а на його утриманні перебуває малолітня дитина).

При цьому при звільненні за жовтень 2008 року йому мало бути нараховано і виплачено заробітної плати 537,04 грн., але вже після початку даного судового процесу йому було виплачено тільки 242,00 грн. Таким чином, з вини відповідача йому не було виплачено своєчасно (і не виплачено до сьогодні) 295,04 грн. за жовтень місяць 2008 р., і дана сума має бути стягнута на його користь з відповідача.

У зв'язку з незаконним звільненням він має бути поновлений на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки його посадовий оклад, вказаний у штатному розкладі підприємства становить 695,00 грн. на місяць то за період з 23.10.2008 по 25.10.1010 р. (24 місяці) мені має бути виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі: 695,00 х 24 = 16680,00 грн.

Крім того, незаконним звільненням йому було заподіяно глибокі і тривалі душевні страждання. До працевлаштування у відповідача він працював викладачем кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. При працевлаштуванні до відповідача (проходженні співбесід) йому обіцяли стабільну роботу в солідній будівельній корпорації, можливість кар'єрного зростання, пакет соціальних гарантій, можливість під час відпустки відпочити з сім'єю на базах відпочинку корпорації на Чорноморському узбережжі та ін. Дані обіцянки давали обґрунтовані підстави розраховувати на стабільну і престижну роботу. І саме це вплинуло на його рішення звільнитися з попередньої роботи в вузі та перейти на роботу до відповідача. Однак, сумлінно працюючи та не маючи жодних стягнень, вже менш ніж через два місяці він виявився без роботи і без коштів до існування з вини відповідача.

Такий стан справ призвів до постійного стресового стану, в якому він перебуває з приводу протиправної поведінки щодо нього Відповідача. Він почувається просто “вишвирнутим на вулицю”попри всі законодавчі та конституційні гарантії, попри свій високий професійний рівень та свою сумлінну працю. Таке принизливе ставлення до нього ображає його не тільки як фахівця, який має багаторічний практичний досвід, закінчив аспірантуру, пройшов численні практики, тренінги та семінари. Таке брутальне порушення закону та прав, яке допустив відповідач об'єктивно викличе стрес і обурення в будь-якої звичайної людини.

Незаконне звільнення стало причиною його постійної нервової напруги, депресії, постійної тривоги та занепокоєння що матеріального становища сім'ї. Заробітна плата у його дружини незначна, на їх утриманні перебуває 4 річний син, крім того є довготривалі зобов’язання за кредитним договором перед банком. Всі ці життєві питання цілком можна було б вирішувати маючи роботу, але після її втрати його родина постала перед ризиком несплати по кредиту та, як наслідок, втрати житла, не кажучи вже про неможливість забезпечувати належний рівень життя.

Підкреслює, що незаконні дії відповідача щодо нього мали місце саме в умовах економічної кризи, коли взагалі досить важко знайти роботу. Окрім того, запис відповідачем у його трудовій книжці, що свідчить про звільнення менш ніж через два місяці після прийняття на роботу, значно знижує ступінь його престижу, підриває його ділову репутацію, оскільки при подальшому прийнятті на роботу таке швидке звільнення традиційно тлумачиться і розумієтся потенційними роботодавцями як непридатність працівника до роботи, хоча насправді це зовсім не так. До того ж навіть нетривала перерва у практиці спеціаліста-правознавця в умовах численних змін в діючому законодавстві веде до зниження професійного рівня.

Зараз він змушений займатися пошуками нової роботи, що вимагає від нього значних зусиль, часу та нервів. Крім того, через те, що він зараз не має роботи йому соромно зустрічатися з колишніми колегами по вузу, оскільки багатьма ними його звільнення від відповідача сприймається як те, що “він перейшов з вузу на нову роботу, звідки його тут же вигнали”. Глибина його переживань є такою, що зараз він навіть не уявляю можливість повного поновлення своїх нормальних життєвих та виробничих зв'язків, та відновлення душевної рівноваги.

На ґрунті глибоких переживань в нього значно погіршилося самопочуття: почалося постійне безсоння, почав боліти шлунок, зник апетит. Він став дратівливий, що значно ускладнює його відносини з сім'єю та оточуючими.

Отже, незаконними діями відповідача йому було заподіяно значної моральної шкоди, а для відновлення свого попереднього стану (як у професійному, побутовому так і в психологічному плані) йому необхідно докладати значних зусиль.

З урахуванням характеру порушення моїх прав, глибини душевних страждань, вимог справедливості, добросовісності і розумності, вважаю, що йому відповідачем має бути виплачена компенсація моральної шкоди у розмірі 15000 грн.

Просив суд: визнати недійсним наказ ТОВ “Альфа Проект”№42-к від 23.10.2008 року в частині звільнення ОСОБА_1, з посади заступника начальника юридичного відділу ТОВ “ОСОБА_2 угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП; поновити ОСОБА_1, на посаді заступника начальника юридичного відділу ТОВ “Альфа Проект”; стягнути з ТОВ “ОСОБА_3 його користь суму невиплаченої заробітної плати за жовтень 2008 р. у сумі 295,04 грн.; стягнути з ТОВ “ОСОБА_3 його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 23.10.2008 року і до 25.10.2010) із розрахунку 695,00 гривень на місяць у сумі 16680,00 грн. також до дня винесення судом рішення по справі; стягнути з ТОВ “ОСОБА_4 компенсацію за завдану йому моральну шкоду у розмірі 15000 гривень.

Представник відповідача в судовому засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про що свідчить отримання телеграми. В запереченнях на позовну заяву вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і не відповідають фактичним обставинам по справі. Вважають, що звільнення позивача здійснено законно, при проведенні остаточного розрахунку при звільненні, нараховано всі суми, які підлягають виплаті працівнику при звільненні, трудова книжка ним отримана в день звільнення. Просили в задоволені позову відмовити.

Позивач не заперечував, щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №23/2 від 01.09.2008 року позивача було прийнято на роботу на посаду заступника начальника юридичного відділу в ТОВ “Альфа Проект” (а.с. 9 ). 23 жовтня 2008 року, згідно наказу №42- к від 23.10.2008 року, позивача було звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України на підставі угоди про припинення трудового договору від 23 жовтня 2008 року (а.с. 9,13 ).

23 жовтня 2008 року в позивачу на руки було видано трудову книжку, копію трудової угоди, та копію наказу про звільнення ( а.с.10,11,12,13).

Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача, про те, що підставою для звільнення була взаємна згода сторін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.36 п.1 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами, Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми між сторонами трудового договору повинно бути досягнута домовленість та згода щодо припинення трудового договору в строк визначений сторонами.

Оскільки позивач стверджував, що наказ про його звільнення та угоду про припинення трудового договору він не підписував, то судом була призначена судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку експерта від 10.07.2010 року за №64/04-144 ( а.с.163-167), два підписи, виконані від імені ОСОБА_1 в угоді сторін про припинення трудового договору від 23.10.2008 року і в наказі №42 - К ТОВ “ ОСОБА_3 23.10.2008 року про звільнення, виконані не ОСОБА_1, а іншою людиною з імітацією підпису ОСОБА_1 Ознак автопідробки при дослідженні двох підписів не виявлено.

Таким чином, звільнення позивача із займаної ним посади відбувалось всупереч волі останнього, без подання позивачем заяви про припинення трудових відносин, відповідач неправомірно застосував п.1 ст. 36 КЗпП України при проведенні звільнення працівника.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи із вищевикладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наказ № 42-К від 23 жовтня 2008 року про звільнення позивача 23 жовтня 2008 року на підставі угоди сторін про припинення трудового договору від 23 жовтня 2008 року підлягає визнанню незаконним, а позивач –поновленню на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням оскільки посадовий оклад, вказаний у штатному розкладі підприємства становить 695,00 грн. на місяць то за період з 23.10.2008 по 18.11.2011 р. (36 місяці) середній заробіток за весь час вимушеного прогулускладає 695,00 х 36 = 25020,00 грн.

Наведені в позовній заяві розрахунки відповідають положенням п.8 Порядку обчислення середньої заробітної платні, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, оскільки нарахування виплат, що обчислюються із середньої плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25020 гривень 00 копійок.

Крім того за жовтень 2008 року позивачу повинно бути нараховано і виплачено заробітної плати 537,04 грн., але було виплачено 242,00 грн. Таким чином, з вини відповідача не було виплачено своєчасно (і не виплачено до сьогодні) 295,04 грн. за жовтень місяць 2008 року і дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлено вимогу щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Згідно до вимог ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вказав в позовній заяві та в судовому засіданні позивач порушення його законних, гарантованих Конституцією України, трудових прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що полягає в у непоправній втрати часу, пов’язаного як із відновленням нормального ритму життя, так і з улагодженням всіх необхідних юридичних формальностей та оформленням всіх необхідних документів;у моральних і психічних переживаннях, що виникли в результаті неправомірних дій з боку керівництва підприємства, порушенні звичного ритму життя позивача, пов’язаного із необхідністю відшукувати додатковий заробіток через небажання відповідача провести належний розрахунок; у моральних і психічних переживаннях, пов'язаних з вишукуванням додаткового часу і додаткових фізичних і психологічних зусиль для збору і подачі відповідних документів до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів. Суд також звертає увагу на той факт, що на утриманні позивача знаходиться малолітній син ІНФОРМАЦІЯ_1, та всі викладені вище обставини негативно позначились на його психологічному стані та душевному спокої.

Проаналізувавши доводи позивача і заперечення відповідача, суд приходить до висновку про наявність у позивача на протязі тривалого часу моральних страждань, оскільки він був позбавлений можливості працювати на своїй посаді , купувати необхідні продукти харчування, ліки тощо, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині позову знайшли своє підтвердження і підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000 гривень.

Згідно зі ст. 233 КЗпП у справах про звільнення встановлено місячний строк з дня отримання трудової книжки для звернення до суду. Даний строк закінчувався 23.11.2008 року, однак ця дата припала на неділю, яка відповідно до ч.2 ст. 67 КЗпП є загальним вихідним днем. У відповідності до ч.5 ст. 241-1 КЗпП та ст. 70 ЦПК України, якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Таким чином, останнім днем строку для звернення до суду є перший після вихідного дня робочий день –понеділок 24.11.2008 року і позов подано своєчасно саме 24.11.2008 року.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволені, то підлягає стягненню із відповідача на користь держави неоплачений при подачі позову судовий збір за в сумі 423 грн. 35 коп.

Керуючись: ст.ст. 2,21,24,36, 40, 47, 83, 106, 116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2, 24, 33, 34 Закону України “Про оплату праці”, ст.ст. 22, 43, 55, 124 Конституції України, Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 Про затвердження Інструкції про затвердження порядок ведення трудових книжок працівників, Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9, ст.23 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст. ст.3,7, 11,15,30,60, 88, 212-215,367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 42-К від 23 жовтня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_1 23 жовтня 2008 року на підставі угоди сторін про припинення трудового договору від 23 жовтня 2008року.  

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням в сумі за період з 23 жовтня 2008 року по 18 листопада 2011 року 25020 грн. 00 коп., невиплачену заробітну плату за жовтень 2008 року в розмірі 295 грн. 04 коп., а всього - 25 315 гривні 04 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди –5  000 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника начальника юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект” на користь держави судовий збір в розмірі 423 грн. 35 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії .

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Л.П. Слюсар