Справа № 22-46 /2006 рік Головуючий у 1 інстанції Блохін А.А.
Категорія 26 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
20 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокоеої Н.С. суддів Маширо О.П., Ігнатовій Л. Є. при секретарі Тимченко Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 27 травня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання недійсним заповіту на жилий будинок, про визнання права власності на 1/2 частину цього будинку,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1. з апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 27 травня 2005 року, яким йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане судове рішення та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги матеріального закону та неповно з"ясовані обставини справи,
Зокрема, суд не' призначив судово-психіатричну експертизу, яка б підтвердила його твердження про те, що його батько на час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
Крім того,, судом було встановлено, що він протягом шести місяців після; смерті матері, яка померла у 1999 році, взяв собі її хустку та шарф. На його думку, цей факт свідчить про те, що він фактично прийняв спадщину, яка лишилась після смерті матері. Однак суд зробив неправильний висновок, коли вказав у рішенні, що такі його дії є недостатніми для висновку про фактичне прийняття ним спадщини.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог в частині встановлення факту прийняття ним спадщини, яка лишилась після смерті матері, виходив з того, що позивач з цього приводу не звертався до нотаріальної контори та не прийняв спадщину фактично.
Той факт, що позивач у б-місячний строк після смерті своєї матері взяв собі на згадку її речі, а саме: фотографії, газетну вирізку зі статтею про батька, хустку та шарф, не свідчать про його вступ в управління або володіння спадковим майном.
Заповіт, який був складений батьком сторін на ім"я відповідача, відповідає вимогам закону. Доказів на підтвердження того, що батько сторін на час укладання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, позивач до суду не надав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з таких підстав.
Відмовляючи позивачеві у встановленні факту прийняття спадщини, яка лишилась після смерті його матері, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений законом термін не звернувся з відповідною заявою у нотаріальну контору, а також не ужив заходів, які б, свідчили про його вступ в управління або володіння спадковим майном, тобто не прийняв спадщину фактично.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна.
У відповідності до вимог ст.549 ЦК України, який діяв на час виникнення правовідносин, вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, коли він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи коли він подав заяву до нотаріального органу про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, матір сторін ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.11).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач протягом шести місяців після її смерті взяв собі у власність її хустку, шарф, а також фотографії матері та газетну статтю про батьків.
Прийняття спадкоємцем частини спадкового майна означає прийняття спадщини у цілому, тому висновок суду про те, що позивач не надав до суду доказів про фактичне прийняття спадщини, не відповідає встановленим у суді обставинам.
Оскільки закон не визначає об"єму та переліку майна, прийняття якого свідчило б про фактичне прийняття спадщини, апеляційний суд вважає, що прийняття позивачем у власність протягом шести місяців після смерті матері її хустки та шарфа є достатнім свідченням про фактичне прийняття позивачем спадщини, яка лишилась після смерті його матері, у відповідності до вимог ч.І ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року).
З матеріалів справи вбачається, що у спільній сумісній власності померлих батьків сторін знаходився жилий будинок АДРЕСА_1, який вони придбали за часи шлюбу за договором купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1померла матір сторін ОСОБА_3., а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер і їхній батько ОСОБА_4.
Після смерті матері сторін відкрилась спадщина на Уг частину вказаного будинку.
Сторони, а також їхній батько до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини не звертались, однак позивач, як встановлено судом, прийняв спадщину фактично.
Також фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3. її чоловікОСОБА_4 та син ОСОБА_2, які на день смерті спадкодавиці ОСОБА_3. проживали разом з нею у спадковому будинку, були зареєстровані тут, тому вступили в управління та володіння спадковим майном.
Будь-яких відомостей про відмову чоловіка померлої спадкодавиці або її сина ОСОБА_2 від прийняття спадщини позивач до суду не надав.
За таких обставин позивач ОСОБА_1, його брат ОСОБА_2 - відповідач у справі - та їхній батько ОСОБА_4 фактично прийняли у рівних частках спадщину, яка лишилась після смерті .їхньої матері та дружини ОСОБА_3. Кожний з цих спадкоємців фактично прийняв по 1/3 частині спадкового майна.
Оскільки 1/2 частина спірного будинку належала батькові сторін на праві спільної сумісної власності подружжя, частка кожного спадкоємця, який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3., становила по 1/6. За таких обставин загальна частка ОСОБА_4. після смерті дружини дорівнювала 2/3 частинам будинку (1/2+1/6 = 2/3).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вказані 2/3 частини будинку АДРЕСА_1. Обидва сини померлого - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, яка лишилась після смерті батька (а.с.230 -232). Однак спадкодавець ІНФОРМАЦІЯ_4склав заповіт, згідно з яким заповів усе своє майно відповідачеві у справі - ОСОБА_2 (а.с.9).
Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи ті порушення психічної діяльності, які мали місце у померлого батька сторін, суттєво впливали на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту (а.с.251-256).
Разом з тим, вказаний експертний висновок не є категоричним та безапеляційним, він не містить безспірного висновку про те, що померлий батько сторін під час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
За таких обставин апеляційний суд, враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, вважає неприйнятним як доказ вказаний висновок експертизи, тому не може визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Разом з тим, як вбачається з вказаного заповіту (а.с.9),ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно, у тому числі, жилий будинок АДРЕСА_1, відповідачу у справі ОСОБА_2. Однак у судовому засіданні встановлено, що спірний будинок належав спадкодавцю не весь, оскільки позивач ОСОБА_1 фактично успадкував після смерті матері 1/6 його частину. За таких обставин вказаний заповіт слід визнати недійсним в частині 1/6 спадкового будинку та право власності на цю частину будинку визнати за спадкоємцем ОСОБА_1.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення .суду скасувати через порушення судом вимог матеріального права та визнати частково недійсним заповіт, складений батьком сторін, у зв"язку з чим визнати за позивачем право власності на 1/6 частину спадкового будинку, а за відповідачем -. на 5/6 частин цього будинку. В іншій частині вимог позивачеві слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського, районного суду м.Горлівки від 27 травня 2005 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити, факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка лишилась після смерті його матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати недійсним в частині 1/6 жилого, будинку АДРЕСА_1, заповіту,' складеного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину жилого будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на 5/6 частин жилого будинку АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.