Справа № 22-10420/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Реутова В. І.
Категорія 32 Доповідач Маширо О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є. при секретарі Тимченко Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 31 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство,„Ремонтник" про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, розподіл жилого приміщення та укладання окремого договору найму жилого приміщення; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_ про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позову, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 разом з'ОСОБА_2 та її неповнолітньою донькою. ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, однак ОСОБА_1 без поважних причин з січня 2000 року не проживає у цій квартирі, свої речі зі спірної квартири він повністю забрав у жовтні 2002 року.
ОСОБА_1 весь цей час фактично проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 за іншою адресою у її квартирі, спроб вселитись до спірної квартири не здійснював, відповідачка не стає йому на перешкоді у вселенні, тому суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та визнав ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною жилою площею, а ОСОБА_1 у задоволенні його вимог відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким аадовольнити його позовні вимоги, а ОСОБА_2 у зустрічному позові відмовити, оскільки він не проживає у спірній квартирі через те, що ОСОБА_2 постійно зчиняла скандали, повикидала його речі з квартири. Крім того, комунальні платежі за цю квартиру здійснював він за рішенням суду, а не ОСОБА_2. До того ж, до цього часу у спірній квартирі залишились деякі його речі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.
Згідно зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 у грудні 1999 року зареєструвала шлюб з племінником ОСОБА_1 - ОСОБА_5. та в установленому законом порядку разом зі своєю неповнолітньою донькою від першого шлюбу ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру і була там зареєстрована (а.с.37). Окрім неї, у квартирі були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_5.
На той час ОСОБА_1 та його співмешканка ОСОБА_4, з якою він зареєстрував шлюб у 2003 році, також проживали у спірній квартирі, хоча ОСОБА_4 була зареєстрована у своїй квартирі за іншою адресою.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8 пояснили, що між ОСОБА_1 та його племінником ОСОБА_5склались вкрай неприязні стосунки,ОСОБА_5 повикидав з квартири деякі речі ОСОБА_1, через що ОСОБА_1 із ОСОБА_4 у 2000 році пішли з цієї квартири і стали проживати у квартирі ОСОБА_4.
Це підтвердив в апеляційному суді і сам ОСОБА_1.
Допитана судом першої інстанції дружина позивача - ОСОБА_4 також підтвердила, що з 2000 року вони з ОСОБА_1м проживають разом у її квартирі.
В апеляційному суді ОСОБА_1 та. ОСОБА_2 також пояснили, що у 2001 році племінник ОСОБА_1 знявся з реєстрації у спірній квартирі, виїхав до Росії, а згодом помер.
Таким чином, принаймні з 2001 року, колиОСОБА_5, з яким у ОСОБА_1 дійсно були неприязні стосунки, виїхав до Росії, ніхто не перешкоджав ОСОБА_1 повернутись до спірної квартири, однак він цього не зробив.
Оскільки ОСОБА_1 переїхав на інше постійне місце проживання, ОСОБА_2 у 2002 році звернулась до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.107 ЖК України. Однак рішенням суду від 7 жовтня 2002 року (а.с.7) їй у цьому було відмовлено, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_1 пішов з квартири на інше постійне місце проживання через те, що між сторонами склались неприязні стосунки, до того ж, у спірній квартирі лишились деякі речі ОСОБА_1.
У своїй зустрічній позовній заяві, а також в апеляційному суді ОСОБА_2 пояснила, що після вказаного судового рішення ОСОБА_1 у жовтні 2002 року забрав ті свої речі, які дійсно лишались у спірній квартирі, а саме: диван та тумбочку, а також забрав газову плиту, яка була встановлена у квартирі ще за часи вселення у цю квартиру батьків позивача, і на цей час ніяких його речей у квартирі немає.
Факт не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі з січня 2000 року, а також факт відсутності тут будь-яких його речей, підтверджений актами, складеними комісією КП „Ремонтник" від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8, 10), а також поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
Ніяких доказів на спростування встановленого в цій частині судом ОСОБА_1 ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надав.
Апеляційний суд Не може прийняти довід апеляційної скарги про те, що між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки, тому він змушений був піти зі
спірної квартири, оскільки ця обставина, окрім тверджень самого позивача, нічим
об"єктивно не підтверджується. ,
Більш того, після жовтня 2002 року, коли ОСОБА_2 було відмовлено у визнанні ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилою площею у спірній квартирі, він не тільки не здійснив спроби вселитись у спірну квартиру, а навпаки, забрав усі свої речі звідти.
Що стосується квартирної плати та комунальних платежів, то з матеріалів справи вбачається, що усі договори на комунальне обслуговування спірної квартири, телефон, внесення квартирної плати укладені ОСОБА_2, вона ж з 2002 року сплачує усі ці платежі.
Дійсно, з пенсії ОСОБА_1 за виконавчим листом на підставі рішення суду від 29 березня 2002 року була відшкодована сума боргу за опалення спірної квартири та гарячу воду у розмірі 1509 грн. 02 коп., однак цей борг був накопичений ще з 1996 року (а.с.21-22).
За таких обставин апеляційний суд не може прийняти і довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він до цього часу продовжує повністю оплачувати спірну квартиру, оскільки надані сторонами докази свідчать про зворотне.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 втратив право користування жилою площею у квартирі АДРЕСА_1, оскільки з листопада 2002 року не підтримує ніякого з"язку з цією квартирою, не проживає там понад встановлені законом строки без поважних причин, там немає його особистих речей, тому суд підставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог та задовольнив позов ОСОБА_2.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, оскаржуване судове рішення як таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 31 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.