Апеляційний суд Чернігівської області
м. Чернігів, вул. Г.Полуботка, 2, 14000, (0462) 67-62-96
Справа № 11-475/2010 р. Головуючий у І інстанції – Меженнікова С.П.
Доповідач – Демченко О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
29 липня 2010 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Антипець В.М.
суддів – Демченка О.В., Борисенка І.П.
засудженого - ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
представника потерпілого – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4, на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року-
в с т а н о в и в :
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року ОСОБА_1 7 червня 1971 року народж.
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1 і області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, маючий двох неповнолітніх дітей, приватний підприємець, мешканець м. Чернігова вул. Гетьмана Полуботка-106, раніше не судимий,
засуджений: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в 510 грн.
З нього стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_4 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 700 грн. витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги.
Цим же вироком ОСОБА_1 виправданий за ч. 2 ст. 125 КК України.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 22 грудня 2008 року о 10 годині ранку він, знаходячись в приміщення дорожнього пункту, розташованого на 148 км автодороги Київ-Чернігів на території Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, під час виниклої сварки на ґрунті неприязних відносин та конфліктної ситуації, умисно наніс удар валізою в ліву половину грудної клітки ОСОБА_4, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень.
В апеляції на вирок суду потерпілий ОСОБА_4 поставив питання про його скасування і постановлення нового вироку, засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст.125 К України до більш суворого покарання та стягнення з нього на користь потерпілого більших грошових сум. Апеляція мотивована тим, що суд при постановленні вироку не взяв до уваги ряду обставин, зокрема висновку судово-медичної експертизи щодо механізму отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. На думку автора апеляції, існує прямий причинно-наслідковий зв’язок між діями ОСОБА_1 і отриманням потерпілим тілесних ушкоджень.
Засуджений ОСОБА_1 , не погоджуючись з вироком суду, подав на нього апеляцію, в якій поставив питання про скасування вироку і постановлення відносно нього виправдовувального вироку. Апеляція мотивована тим, що місцевий суд проігнорував докази невинуватості ОСОБА_1, натомість взяв до уваги сумнівні докази його вини, зайняв явно упереджену та однобічну позицію, унаслідок чого постановив незаконний вирок.
В засіданні апеляційного суду представник потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_3, засуджений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат ОСОБА_2 підтримали кожен свою апеляцію, просили її задовольнити, мотивуючи це наведеними в апеляціях доводами.
Вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, а апеляція потерпілого задоволенню не підлягає. Таке рішення апеляційний суд ґрунтує наступним.
Потерпілий ОСОБА_4 в засіданні місцевого суду наполягав, що саме ОСОБА_1, з’явившись до виробничого приміщення дорожнього пункту 22 грудня 2008 року, де в той час перебував потерпілий, вчинив з ним сварку, в ході якої жбурнув в ОСОБА_4 валізу з інструментами, попав йому в ліву половину грудної клітки, від чого ОСОБА_4 впав і вдарився головою та спиною об стіну, отримавши внаслідок цих дій тілесні ушкодження.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 22 від 5 лютого 2010 року, ОСОБА_4 було заподіяно: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, котрі виникли від дії тупих предметів, не виключена можливість їхнього отримання 22 грудня 2008 р. Також йому було заподіяно забій м’яких тканин лівої половини грудної клітки (а.с.67-72).
ОСОБА_1 як в місцевому, так і в апеляційному суді категорично заперечував факт заподіяння ним тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Пояснював, що дійсно 22 грудня 2008 року прибув до дорожнього пункту, мав розмову з ОСОБА_4, проте ніякого фізичного насильства до нього не застосовував. Крім них в приміщенні цього пункту були ще люди, які бачили їхнє спілкування.
Допитані в засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали показання про те, що бачили спілкування між засудженим і потерпілим в приміщенні дорожнього пункту 22 грудня 2008 р. під час якого ОСОБА_1 ударів потерпілому не наносив. Свідок ОСОБА_7, крім того, дав показання, що після того, як ОСОБА_8 відбув, потерпілий ОСОБА_4 намагався штучно створити докази вини ОСОБА_1, розкидав по приміщенню дорожнього пункту інструменти, говорив, що поскаржиться на нього в міліцію і наполягав, щоб присутні при його розмові з ОСОБА_1 особи підтвердили заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 (а.с.105-107).
З матеріалів справи про відмову в порушенні кримінальної справи по цьому факту вбачається, що жоден з опитаних 22 грудня 2008 року осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10 не показали, що ОСОБА_1 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 з допомогою чемодана або будь-яким іншим способом.
Сам ОСОБА_4 при зверненні до органів міліції з заявою 22 грудня 2008 р. не вказував, що йому було заподіяно тілесних ушкоджень киданням чемоданом з інструментами. (відмовн. матеріал, а.с.10). В його власноручному поясненні від 22 грудня 2008 р. йде мова про словесний конфлікт з ОСОБА_1, який „кинув чемодан з інструментами”. Про отримання тілесних ушкоджень від засудженого ОСОБА_11 в своєму поясненні також нічого не зазначив. (відмовний матеріал, а.с.11).
З акту судово-медичного освідування № 2795 від 26 січня 2009 р. видно, що при освідуванні у експерта зі слів ОСОБА_4 встановлено, що „наочно знайомий спричинив йому тілесні ушкодження в кафе „Турецький” в с. Киїнка.” (відмовн. матеріал а.с.22).
Про заподіяння тілесних ушкоджень з допомогою чемодана ОСОБА_4 уперше заявив тільки 8 січня 2009 р. (відмовн. матеріал а.с.21).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 давно знайомі між собою, майновий спір між ними розглядався в господарському суді Чернігівської області. Неприязні відносини, що виникли у зв’язку з цим, могли бути підставою для обмовлення потерпілим ОСОБА_1
Таким чином, комплекс наявних у справі доказів не дає апеляційному суду підстав вважати доведеною винність ОСОБА_1 в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_4
Апеляційне провадження не передбачає постановлення виправдовувального вироку. У зв’язку з цим, апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, а апеляція потерпілого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 376, 377 КПК України апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення. Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 скасувати і провадження в справі закрити у зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Судді:
О.В. ОСОБА_12 ОСОБА_13Борисенко