Апеляційний суд Полтавської області
м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67
Справа № 11-660/2011 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_1
Доповідач: Тараненко Ю.П.
У Х В А Л А
Іменем України
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді Тараненка Ю.П.
суддів Кисіля А.М. Кожевнікова О.В.
з участю прокурора Рибачук А.А.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві 16 серпня 2011 р. кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Ленінського району м. Полтави та засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2011 року.
Цим вироком – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно ст.89 КК України не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Вироком суду встановлено, що засуджений ОСОБА_2 19 червня 2010 року, близько20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в підземному переході, розташованому за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 108, діючи з прямим умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, виконавши всі дії, які вважав за потрібне для доведення свого злочинного наміру до кінця, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_3 три пляшки коньяку, які знаходилися на полицях його кіоску, спричинивши йому матеріальну шкоду на загальну суму в 94 грн. 40коп., але свій злочинний намір, засуджений ОСОБА_2 з причин, що не залежали від його волі не довів до кінця, оскільки був затриманий продавцями кіоску при спробі втекти та переданий працівникам міліції.
24.06.2010 року засуджений ОСОБА_2 близько 24 год. повторно, знаходячись навпроти будинку №1 по вул. Миру, м. Полтави, діючи з прямим умислом направленим на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон «НОКІА 5310», вартістю 780 грн., в якому знаходилась картка мобільного оператора «МТС» вартістю 30 грн. З викраденим засуджений з місця злочину втік та розпорядився на власний розсуд.
В апеляції помічника прокурора Ленінського району м. Полтави ставиться питання про переквафікацію дій засудженого з ст. 186 КК України на ст. 190 ч. 2 КК України з визначенням покарання в межах санкції закону .
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції стверджує, що майно належне потерпілому ОСОБА_3 він викрав таємно .
Вважає необґрунтованим його засудження за грабіж майна потерпілого ОСОБА_4 .
Вказує про застосування до нього незаконних заходів, внаслідок чого він обмовив себе на досудовому слідстві і просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання апеляційного подання, міркування засудженого, який підтримав свою апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_2 в замаху на відкрите заволодіння майном ОСОБА_3 за обставин наведених у вироку підтверджується показаннями в судовому засіданні свідка-очевидця ОСОБА_5, а на досудовому слідстві свідченнями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ( а.с.33-35 том 1); речовими доказами – вилученими у засудженого пляшками з кон'яком ( а.с.11-13 том 1); довідкою про вартість викраденого
( а.с.18 том 1) та показаннями потерпілого за відомі йому обставини вчиненого злочину .
Визнавав повністю вину в замаху на грабіж чужого майна на досудовому слідстві і сам ОСОБА_2, даючи з цього приводу послідовні та взаємоузгоджені з показаннями свідків по справі визначальні пояснення в написаній власноручно явці з повинною та при допитах за підозрюваному і обвинуваченого ( а.с.4, 25, 42 т ом 1).
Дії засудженого по даному епізоду за ст.ст. 15, 186 ч.1 КК України кваліфіковані правильно .
Доведеною слід вважати і винуватість засудженого в незаконному заволодіння майном ОСОБА_4, оскільки вона підтверджуються послідовними показаннями потерпілого на досудовому слідстві та в суді, які ніяких сумнівів в своїй об'єктивності не викликають .
Вилучений по справі і речовий доказ - мобільний телефон, яким заволодів ОСОБА_2 і який опізнав потерпілий (а.с.31 том 2)
Обставини вчинення даного злочину визнавав повністю на досудовому слідстві і сам засуджений ( а.с. 28, 46, 67 том 2) .
Не заперечує останній, що отримав у потерпілого телефон, щоб зателефонувати в особистих цілях і в поданій апеляції .
Водночас його твердження, що заволодіти телефоном він не збирався і мав намір його повернути, але зробити цього не зміг, оскільки ОСОБА_4 кудись зник неспроможні, спростовуються показаннями потерпілого та визнавальними показаннями засудженого на досудовому слідстві, а тому до уваги прийняти бути не можуть .
Доводи ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних заходів, внаслідок чого він себе на досудовому слідстві обмовив у вчиненні злочинів непереконливі, спростовуються даними проведеної в порядку ст.97 КПК України прокурорської перевірки, а тому до уваги колегією суддів не приймаються також .
В той же час, з конкретних обставин справи вбачається, що майном потерпілого засуджений заволодів шляхом обману - попросив у нього телефон, щоб позвонити, а після добровільної передачі ОСОБА_4 йому свого майна, заволодів телефоном, розпорядившись ним на власний розсуд .
Доводи апеляції прокурора з цього приводу обґрунтовані, а тому правильною кваліфікацією дій засудженого по даному епізоду колегія суддів вважає за ст. 190 ч.2 КК України, у зв'язку з чим вирок суду в цій частині підлягає змінам
Покарання ОСОБА_2 за ст.15,186 ч. 2 КК України по епізоду відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 призначено судом з порушенням вимог ст.68 ч.3 КК України, а враховуючи конкретні обставини вчинення цього злочину, характер майна, яким хотів заволодіти засуджений, його об»єм та вартість, колегія суддів вважає за необхідне його пом'якшити .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію помічника Ленінського району м. Полтави задовольнити .
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково .
Вирок Ленінського району м. Полтави від 26 квітня 2011 року відносно засудженого ОСОБА_2 змінити .
Дій ОСОБА_2 по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 з ст. 186 ч. 2 КК України перекваліфікувати на ст. 190 ч. 2 КК України .
Призначити ОСОБА_2 за ст.190 ч. 2 КК України покарання у вигляді 1 року обмеження волі .
Призначене ОСОБА_2 покарання за ст.15 ч. 2; 186 ч.1 КК України пом»якшити і вважати його засудженим за цим Законом до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 1 року позбавлення волі .
У зв»язку з відбуттям призначеного покарання ОСОБА_2 з-під варти звільнити в залі суду негайно .
С У Д Д І :
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11