Справа №1-6/10 01.07.2010 01.07.2010 01.07.2010

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого Царюка В.В.

суддів Маркової Т.О., Фаріонової О.М.

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого ОСОБА_1

“1” липня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий:

- 08.11.2004 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст.186, ст. 353, ч. З ст.357, ч. З ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.02.2007 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 3 місяці і 7 днів,

засуджений:

-за ст. 121 ч. 2 КК України на 9 років позбавлення волі;

-за ст. 128 КК України на 2 роки обмеження волі;

-за ст. 187 ч. 4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ст. 296 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі.

Відповідно до вимог ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання на 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.11.2004 року та остаточне покарання визначено ОСОБА_1 на 12 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1010 грн. та моральної шкоди - 10000 грн.

За вироком суду, 17 травня 2007 року о 13 годині 27 хвилин між ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_3 в тамбурі вагону приміського потягу №6483 «Нікополь-Долинськ» при під'їзді до зупинки «Утішне» Казанківського району виникла сварка, в процесі якої ОСОБА_1 з метою припинення конфліктної ситуації, після зупинки потягу, взявши ОСОБА_3 за плече, виштовхнув останнього з електропоїзду. В результаті падіння потерпілого ОСОБА_3 на покриття із гравію залізничного полотна, останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім того, 17 травня 2007 року близько 14 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля лісосмуги, розташованій на відстані близько 700 метрів від станції «Утішне» Казанківського району Миколаївської області, при зустрічі з ОСОБА_4, з яким не був знайомим, умисно, із хуліганських спонукань, на відмову останнього пригостити його цигаркою, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, показуючи свою зневагу та п'яну зухвалість, наніс удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілого ОСОБА_4 та один удар ліктем правої руки в область щелепи, що привело до падіння останнього на землю.

З метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, який залишався лежати на землі, ОСОБА_1 став обшукувати кишені його одягу, на що потерпілий став чинити опір. З метою подолання опору, ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_4 декілька ударів із значною силою рукою в область обличчя та декілька ударів ногою в область тулубу, після чого заволодів грошовими коштами та іншим майном, що належало потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 1010 грн. В результаті застосування до потерпілого фізичного насильства, ОСОБА_4 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що привело до його смерті.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи вирок в частині засудження за ст. ст. 128, 296 ч. 1 КК України, просить вирок суду скасувати в частині засудження за ст. ст. 121 ч. 2, 187 ч. 4 КК України, посилаючись, що не вчиняв ці злочини.

Посилається на застосування щодо нього незаконних методів ведення слідства при затриманні, внаслідок чого він був вимушений написати явку з повинною. Крім того, зазначив, що досудове слідство безпідставно велося українською мовою, незважаючи на його заяву про його проведення російською мовою, а також протоколи допитів складені нерозбірливо, чим порушені його процесуальні права.

Оспорюючи вину у вчиненні розбійного нападу та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, апелянт зазначив, що відсутні докази його вини, та вважає, що органами досудового слідства розслідування проведено не повно та однобічно.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, уточнивши, що оспорює вирок суду також в частині доведеності його вини за ст. 296 ч.1 КК України, та стверджував, що не вчиняв будь-яких протиправних дій стосовно потерпілого ОСОБА_4; думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду в частині засудження ОСОБА_1 за спричинення потерпілому ОСОБА_3 необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, апелянтом не оспорюються.

Доводи апелянта про необгрунтованність його засудження за ст. ст. 121 ч. 2, 187 ч. 4, 296 ч. 1 КК України, позбавлені підстав, оскільки вони спростовуються доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи вину засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 2, 187 ч.4, 296 ч.1 КК України, суд обґрунтовано послався на показання ОСОБА_1, які останній давав в ході досудового слідства.

Так, відповідно до явки з повинною від 24.05.2007 року (т. 1, а.с. 181-182), показань в якості підозрюваного та обвинуваченого, та протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю понятих і з застосуванням фотографування (т.1, а.с. 188-194, 233-236; т.2 а.с. 105-106, 113-114), ОСОБА_1 пояснив, що 17.05.2007 року він виштовхнув з вагону потягу неподалік станції «Утішне» потерпілого ОСОБА_3 Потім він виплигнув з вагону та побіг через лісосмугу, що неподалік від залізничної станції, в напрямку до с.Гейківка, пробіг полем близько 1 кілометра до лісосмуги, перейшов її і зупинився на обочині ґрунтової дороги відпочити. Він побачив, що зі сторони залізничної станції «Утішне» по дорозі йшов чоловік, до якого він підійшов, поклав руку на плече і попросив цигарки.

Потерпілий відштовхнув його руку та відповів, що не курить, після чого він ударив потерпілого кулаком правої руки в обличчя, а потім ліктем правої руки в область щелепи, від цього удару чоловік упав на землю. Надалі він з кишені брюк потерпілого викрав гроші, забрав рюкзак потерпілого та пакет, в якому знаходились кросівки коричневого кольору. Коли обшукував кишені, чоловік схватив його за воріт куртки, і він знову наніс останньому кулаком правої руки два удари із значною силою в область обличчя, розбивши ніс і губу, а також три удари правою ногою в область тулубу. Також він зняв з потерпілого рюкзак, звідки витяг пенсійне посвідчення та інші документи, які порвав, а в подальшому підпалив. Після цього він за руки затягнув потерпілого в лісосмугу, та взяв рюкзак і пакет останнього.

Потім пішов в с. Гейківка, де попросив воду у жінки, та вдарив її ланцюжком. В одному із дворів він розбив вікно та порізав руку, а в іншому подвір’ї чоловік і жінка дали йому питної води та перебинтували руку, і там він залишив рюкзак потерпілого. В іншому подвір’ї зі столу він взяв мобільний телефон «Самсунг». В с. Павлівка чоловік на мотоциклі «ІЖ» відмовився його підвезти, а потім водій «КАМАЗу» підвіз його до магазину в с.Ранній ранок, де він придбав продукти харчування. Надалі пішов до ОСОБА_5, яка випрала його кросівки, які були у крові, а він перевзувся в кросівки коричневого кольору, які забрав у потерпілого в лісосмузі. У нього всього було приблизно 850 грн., залишилось 500 грн. В той же день та наступного дня він витратив викрадені гроші на власні потреби.

Наведені показання ОСОБА_1 не лише послідовні та узгоджуються між собою, а і підтверджуються дослідженими судом доказами.

Так, пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 132-133) та свідка ОСОБА_6 (т.2, а.с.165), згідно яким 17.05.2007 року близько 13 години в вагоні потягу на станції «Утішне» ОСОБА_1 виштовхнув ОСОБА_3 з потягу, а потім побіг у напрямку лісосмуги.

Як слідує з протоколу огляду місця події від 19.05.2007 року, труп ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті був виявлений саме в лісосмузі, розташованій біля польової дороги на відстані близько 500 м від станції «Утішне», тобто в лісосмузі, в напрямку якої 17.05.2007 року після вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_3 втік ОСОБА_1

Згідно висновку судово-медичної експертизи (т. 2, а.с. 17-20), ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, його смерть настала від травматичного шоку на ґрунті численних переломів ребер з двох сторін, поєднане з переломами під'язичної кісті, та за 1,5-2 доби до дослідження трупу, яке проводилось 19.05.2007 року.

При цьому, характер та локалізація виявлених на трупі тілесних ушкоджень, час їх заподіяння повністю співпадають з наведеними у показаннях ОСОБА_1 обставинами вчинення злочину стосовно ОСОБА_4

Як вбачається з протоколу огляду місця події (т.1, а.с. 3-25), поряд з трупом ОСОБА_4 виявлені залишки обгорілого паперу, що узгоджується з показаннями ОСОБА_1 про знищення ним шляхом підпалу документів потерпілого.

Показання ОСОБА_1 про викрадення у потерпілого близько 850 грн., рюкзака та двох господарчих сумок, співпадають з поясненнями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 6-7) про те, що ОСОБА_4 в м. Кривий Ріг повинен був отримати близько 900 грн., а при собі мав рюкзак зеленого кольору та господарчі сумки.

Крім того, показання ОСОБА_1 про вчинення злочину стосовно ОСОБА_4 та викрадення у нього грошей, підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_5, з яких слідує, 17.05.2007 року близько 12 години 30 хвилин ОСОБА_1 на електричці поїхав на роботу в м.Долинськ, однак того ж дня близько 19 години повернувся в стані алкогольного сп'яніння. У ОСОБА_1 було два поліетиленових пакети, один з яких йому не належав, а також господарча сумка. Вона випрала курточку, кросівки та брюки ОСОБА_1, оскільки ці речі були в крові. Крім того, у ОСОБА_1 були гроші, і він не зміг пояснити, звідки вони. Цього ж дня він придбавав продукти харчування, давав їй гроші, а наступного дня решту грошей вони витратили на власні потреби (т.4, а.с.26).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила, що 17.05.2007 року близько 17 години в магазині в с. Ранній ранок ОСОБА_1 за наявні у нього гроші придбав продукти харчування.

Про достовірність приведених показань ОСОБА_1А свідчать також показання свідків, які бачили останнього 17.05.2007 року в районі вчинення злочину, а саме:

- показання свідка ОСОБА_9 та дані протоколу пред’явлення для впізнання (т.2, а.с.94-95), згідно яким на дачі неподалік від залізничної станції «Утішне», 17.05.2007 року близько 15 години він бачив ОСОБА_1, який розбив в будинку скло, у останнього в руках була зв’язка ключів з ланцюжком, руки в крові (т.2, а.с.8);

- показання свідка ОСОБА_10 та дані протоколу пред’явлення для впізнання (т.2, а.с.998-99), згідно яким 17.05.2007 року близько 17 годині поблизу піщаного кар'єра в районі с. Новий Кременчуг до нього підходив ОСОБА_1 та просив підвезти його на мотоциклі «ІЖ» до с.Гейківка, у останнього була перебинтована рука (т.4, а.с.26);

- показання свідка ОСОБА_11, з яких вбачається, що 17.05.2007 року близько 17 години на автомобілі «КАМАЗ» він привіз ОСОБА_1 з району кар’єра в с. Ранній ранок Криворізького району (т.4, а.с.310).

З огляду на наведене, дослідивши докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні наступних злочинів:

- хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 296 КК України;

- нападу з метою заволодіння чужим майном (розбою), поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, і правильно кваліфікував його дії за ч.4 ст. 187 КК України;

- умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, і правильно кваліфікував його дії ч.2 ст.121 КК України.

Не знайшли свого підтвердження наведені в апеляції доводи ОСОБА_1 стосовно застосування до нього незаконних методів слідства, внаслідок чого він вимушений був написати явку з повинною.

Суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що показання ОСОБА_1 в ході досудового слідства не є достовірними та здобуті незаконним шляхом, оскільки протягом всього досудового слідства засуджений детально розповідав про обставини протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_4, в тому числі і при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю понятих та з застосуванням фотозйомки, що виключає будь-який тиск на допитувану особу, і ці показання повністю підтверджуються дослідженими судом доказами.

Судом також враховано, що протягом досудового слідства ОСОБА_1 не звертався з відповідною заявою до прокурора про застосування до нього незаконних методів слідства. Ця заява ОСОБА_1 надійшла лише при розгляді справи судом і перевірена прокуратурою Казанківського району Миколаївської області. Однак, як свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції (т.3, а.с. 78), заява не знайшла свого підтвердження.

Не є обґрунтованими твердження апелянта про порушення його процесуальних прав у зв’язку із проведенням слідства українською мовою та неможливістю ознайомитися з матеріалами справи.

Згідно матеріалів кримінальної справи, з моменту затримання ОСОБА_1 належним чином роз’яснені його процесуальні права, розслідування справи проводилось російською мовою, і останній не заперечував, що окремі процесуальні документи викладені українською мовою, якою як свідчить його заява, він розуміє (т.2, а.с. 70). Крім того, при виконанні вимог ст. 218 КПК України (т. 2, а.с. 256) ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі і від нього не надходило будь-яких клопотань щодо неможливості ознайомлення зі справою.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлений вирок є законним та обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: