Справа №11-3633 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Кошева О.А. Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
19 грудня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.
з участю прокурора Каушана І.В. засудженого ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м.Твері РФ,
мешканця м.Горлівки Донецької області,
раніше судимого: 1) ІНФОРМАЦІЯ_3 р. за ст.ст.81 ч.2, 140
ч.2, 89 ч.1 КК України 1960 року на 5 років
позбавлення волі; 2) ІНФОРМАЦІЯ_4 р. за ст. 140 ч.З КК
України 1960 року на 7 років позбавлення волі;
3) ІНФОРМАЦІЯ_5 р. за ст.ст.81 ч.З, 140 ч.2 КК України
1960 року на 6 років позбавлення волі; 4) ІНФОРМАЦІЯ_6
р. за ст.ст.81 ч.З, 140 ч.2 КК України 1960 року
на 6 років позбавлення волі
засуджено за ст.187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна засудженого, за ст.186 ч.З КК України на 4 роки позбавлення волі,
за ст.185 ч.З КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК
України шляхом часткового складання покарань остаточно призначено
покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна
засудженого. За ст.357 ч.1 КК України ОСОБА_1 виправдано.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2., щодо якого апеляції не подані.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області судові витрати в сумі 211 гривень 85 копійок. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів. ОСОБА_2 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, у дворі будинку АДРЕСА_1 з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_3 напали на неї. При цьому, ОСОБА_1 вдарив потерпілу металевим предметом по голові, заподіявши
ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, і спільно з ІНФОРМАЦІЯ_7 заволоділи її майном на загальну суму 1080 гривень.
У ніч з ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, повторно, з метою крадіжки чужого майна проникли у приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_19" в м.Горлівці, звідки таємно викрали майно ОСОБА_4. на загальну суму 1142 гривні 50 копійок.
У період з ІНФОРМАЦІЯ_9 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 року ОСОБА_1 проник у квартиру АДРЕСА_2 звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_5 на суму 1230 гривень.
В середині ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартиру АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно ОСОБА_5 на суму 428 гривень.
В період з 1ІНФОРМАЦІЯ_12 року вони ж, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартиру АДРЕСА_4, звідки таємно викрали майно ОСОБА_6 на суму 1290 гривень.
З ІНФОРМАЦІЯ_13 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартируАДРЕСА_5, звідки таємно викрали майно ОСОБА_7 на суму 1470 гривень.
Наприкінці ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_1 проник у квартиру АДРЕСА_6, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_8 на суму 630 гривень.
ІНФОРМАЦІЯ_14 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартиру АДРЕСА_7, звідки таємно викрали майно ОСОБА_9 на суму 1780 гривень.
В період з 9 годин 10.03. по 00 годин 30 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_15 року вони ж, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартируАДРЕСА_8, звідки таємно викрали майно ОСОБА_10 на суму 789 гривень.
У ніч з ІНФОРМАЦІЯ_16 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартиру АДРЕСА_9, звідки таємно викрали майно ОСОБА_11 на суму 1745 гривень.
ІНФОРМАЦІЯ_17 року вони ж, діючи за попередньою змовою між собою, повторно проникли в квартиру АДРЕСА_10, звідки таємно викрали майно ОСОБА_12 на суму 1324 гривні.
ІНФОРМАЦІЯ_18 року ОСОБА_1, діючи повторно, проник у квартиру АДРЕСА_11, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_13 на суму 897 гривень. Безпосередньо під час вчинення таємного викрадання майна він був застигнутий в квартирі потерпілим ОСОБА_13. Однак, продовжуючи свій умисел на заволодіння чужим майном, відкрито зник з викраденим майном з місця вчинення злочину.
В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок в частині засудження його за ст.187 ч.2 КК України із закриттям справи в цій частині, а також змінити кваліфікацію його дій зі ст.186 ч.З на ст.185 ч.З КК України по епізоду викрадання майна у потерпілого ОСОБА_13 В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що він не брав участі у
вчиненні розбійного нападу, його вина у цьому не доведена, а висновки суду про його винуватість грунтуються лише на показаннях ІНФОРМАЦІЯ_7 під час досудового слідства, отриманих внаслідок застосування до останнього незаконних заходів з боку працівників міліції. Викрадання майна з квартири ОСОБА_13 він вчинив таємно, про що свідчать показання потерпілого, який пояснював, що не бачив нікого коли увійшов у свою квартиру.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про необхідність залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3 за попередньою змовою з ІНФОРМАЦІЯ_7, групою осіб підтверджена сукупністю доказів у справі, які були досліджені судом першої інстанції і яким суд дав оцінку у вироку.
Так, засуджений цим же вироком ОСОБА_2 у своїх показаннях під час досудового слідства пояснював, що цей розбійний напад він вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_1 і саме останній вдарив потерпілу по голові металевою трубкою. Після того як потерпіла впала, вони спільно з ОСОБА_1 заволоділи майном потерпілої.
В судовому засіданні ОСОБА_2 змінив свої показання і став стверджувати, що він один вчинив цей розбійний напад. Однак, причини зміни своїх показань підсудний ОСОБА_2 вказати не зміг, заявивши при цьому, що ніякого незаконного впливу на нього з боку працівників міліції під час дачі ним показань на досудовому слідстві не було.
За таких обставин доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 обмовив його внаслідок застосування до останнього незаконних заходів з боку працівників міліції суперечить фактичним обставинам справи.
У той же час, показання засудженого ІНФОРМАЦІЯ_7 на досудовому слідстві про спільне з ОСОБА_1 вчинення цього злочину, узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_3 на досудовому слідстві і в судовому засіданні про те, що нападників на неї було мінімум двоє.
Давши оцінку у вироку наведеним обставинам, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_7 у вчиненні ними розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_3 доведена, їх дії правильно кваліфіковані за ст.187 ч.2 КК України, а твердження ОСОБА_1 про його непричетність до цього злочину, як і зміна своїх показань ІНФОРМАЦІЯ_7, є неправдивими, направленими на пом'якшення їх відповідальності за вчинені злочини.
Тому підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за ст.187 ч.2 КК України, про що він просить в своїй апеляції, відсутні.
У той же час, дії ОСОБА_1 по епізоду викрадання ним майна з квартири потерпілого ОСОБА_13 безпідставно кваліфіковані за ст.186 ч.З КК України.
Вироком суду визнано встановлено, що ОСОБА_1 таємно, за відсутності потерпілого проник у квартиру ОСОБА_13, таємно заволодів майном останнього, але відкрито зник з викраденим майном у момент, коли потерпілий зайшов у свою квартиру.
Однак, висновки суду про відкритий спосіб викрадання ОСОБА_1 майна потерпілого, не відповідає фактичним обставинам у справі, які встановлено самим же судом.
Так, засуджений ОСОБА_1 пояснив, що він таємно, у відсутності в квартирі потерпілого вчинив викрадання майна і, почувши звуки відкривання дверей, зник з місця вчинення злочину, через що потерпілий не бачив його, а він не бачив потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_13 також пояснив в судовому засіданні, що він, зайшовши у свою квартиру, побачив лише силует злочинця, який втік з квартири через розбите вікно, а потім виявив сліди крадіжки.
Наведені докази свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв таємно і, зникаючи з місця вчинення злочину, намагався залишитись не побаченим потерпілим. Тобто, умисел його не був направлений на відкрите викрадання чужого майна. Потерпілий також фактично не бачив самого ОСОБА_1 і його дій, а усвідомив факт вчинення крадіжки вже після зникнення засудженого з його помешкання.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 року з наступними змінами, грабіж - це відкрите викрадання майна у присутності потерпілого або інших осіб, якщо винна особа усвідомлює цю обставину. При відмежуванні крадіжки від грабежу належить виходити із направленості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого чи інших осіб, а й тоді, коли воно відбувається в їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає що робить це непомітно для них.
Тому, з урахуванням зазначених обставин апеляційний суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст.186 ч.З на ст.185 ч.З КК України.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцією засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від ІНФОРМАЦІЯ_1 року щодо ОСОБА_1 змінити: перекваліфікувати його дії зі ст.186 ч.З на ст.185 ч.З КК України і вважати ОСОБА_1 засудженим: за ст.187 ч.2 КК України - на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого, за ст.185 ч.З КК України - на 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів відповідно до ст.70 ч.І КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.
В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.