Справа №11-3737 2006 р.
Головуючий у 1 інстанції Тверський С.М.
Доповідач Самойленко АЛ.
УХВАЛА
Іменем України
19 грудня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленка А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.
з участю прокурора Каушана І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с.Калініно
Артемівського району Донецької області,
мешканця м.Часов-Яр Донецької області, не
судимого відповідно до ст.89 КК України
засуджено за ст.152 ч.З КК України на 7 років позбавлення волі, за ст.296 ч.2 КК
України - на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено
покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, апеляції щодо якого не принесені.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів. ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 24-й годині ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом обману завели неповнолітню ОСОБА_3 в будинок АДРЕСА_1, де діючи групою осіб, із застосуванням фізичного насильства і погрози такого насильства зґвалтували ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_4 року приблизно о 24-й годині вони ж, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли в під'їзд багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, де, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, стали стукати у двері квартири ОСОБА_3, вимагаючи, щоб вона відчинила двері і пішла з ними. Побоюючись повторного зґвалтування, ОСОБА_3 відмовилась виконати "їх вимоги. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стали кричати в під'їзді, висловлюватись нецензурною лайкою і ногами вибивати двері в квартирі. На вимоги мешканців будинку припинити хуліганство, вони, продовжували свої дії і, висловлюючись нецензурною лайкою, зажадали, щоб мешканці будинку не
втручались у їх дії. Скориставшись тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на нетривалий час спустились на перший поверх, ОСОБА_3 вибігла із своєї квартири, піднялась на 5-й поверх і заховалась в квартирі, в якій мешкає ОСОБА_4.
Такі хуліганські дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тривали протягом 40 хвилин, носили довготривалий і уперто неприпиняємий характер, що свідчить про особливу зухвалість їх дій.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, посилаючись на свій молодий вік, каяття у вчиненому, наявність у нього матері-інваліда, просить пом'якшити йому покарання, вважаючи його надмірно суворим.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність відхилення апеляції і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і правильність кваліфікації його дій не оспорюються в апеляції.
Призначаючи покарання засудженому, суд врахував те, що він вчинив декілька злочинів, один з яких є особливо тяжким. Разом з тим, міра покарання засудженому за ст.152 ч.З КК України призначена у мінімальних межах, а за сукупністю злочинів - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що свідчить про врахування судом першої інстанції усіх обставин, які пом'якшують покарання, в тому числі тих, на які посилається засуджений в своїй апеляції. Враховуючи конкретні обставини вчинення злочинів, зокрема, вчинення їх у стані алкогольного сп'яніння, дані про особу ОСОБА_1, щодо якого вже застосовувалась амністія, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування щодо нього вимог ст.69 КК України.
Тому підстави для задоволення апеляції засудженого відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.