Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 2-607/10

28.07.2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Кульчицької І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії, -

в с т а н о в и в :

У липні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007 та 2008, в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та всупереч ст. 22 Конституції України, з 09.07.2007р. по 01.03.2010р. здійснював нарахування та виплату всупереч законодавства. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати протиправною відмову відповідача в здійсненні перерахунку пенсії, зобов’язати його здійснити вказаний перерахунок та провести виплати з 01.01.2009р. по 31.07.2010р. та зобов’язати здійснювати виплати в подальшому.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. В зв’язку з наведеним суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 4), а тому він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З довідки відповідача вбачається, що з 01.01.09р. по 31.07.10р. виплати позивачу як дитині війни здійснюються в розмірі по 49, 80 грн. щомісячно ( а.с. 11 ).

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як убачається з матеріалів справи виплата підвищення «дітям війни» у 2009 та до 31.07.2010 року здійснювалася на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 49,8 грн.

Разом з тим, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни» підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України від 06.11.2009р. внесені зміни до зазначеної статті, де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з листопада 2009р. складає 573 грн. Таким чином, за період з 01.01.2009 року по липень 2010 року необхідно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо доводів позивача про визнання протиправною відмову відповідача в здійсненні перерахунку пенсії суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи видно, що позивач з такою вимогою до відповідача не звертався, а стосовно зобов’язати здійснювати виплати в подальшому суд також вважає слід відмовити, оскільки суд не може впливати на волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1, 13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 12, 33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії – задоволити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01 січня 2009 року по 31 липня 2010 року з урахуванням здійснених за цей період виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1, 13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 12, 33 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: