УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого:  Коваленка Є.П.

суддів:  Вавріва І.З., Коструби Г.І.

з участю прокурора    Гузіка Й.М.

представника потерпілого ОСОБА_4.

потерпілого    ОСОБА_1.

засудженого    ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі 2 липня 2008 кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3., в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Бучач Тернопільської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, жителя с. Вовківці Борщівського району Тернопільської області, не судимого в силу ст.89 КК України

за ч.1 ст.121 КК України до 6 років, позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1. - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_1. 9 000 грн. матеріальної шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахується з 21 квітня 2008 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_2. визнаний винним та засуджений за те, що 13 грудня 2007 року близько 21-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля приміщення бару «Півник», що по вулиці Базарна, 1 у м. Борщеві, під час суперечки із потерпілим ОСОБА_1., діючи умисно, облив останнього легкозаймистою рідиною, яку мав з собою, та за допомогою запальнички підпалив. В результаті отриманих опіків потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Справа №11-5178      Головуючий у І інстанції: Денисова Т.С.

Категорія: ст. 121 ч.2 КК України    Доповідач: Ваврів І.З.

В апеляційних скаргах

засуджений ОСОБА_2. просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він лише захищався від неправомірних дій потерпілого і при цьому перевищив межі необхідної оборони; в нього не було умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а лише бажання захистити себе і, крім того, судом не було враховано сам факт неправомірної поведінки потерпілого;

- захисник ОСОБА_3., в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати, мотивуючи тим, що судом допущено істотні порушення кримінального і кримінально-процесуального закону, оскільки суд при обранні міри покарання не прийняв до уваги як пом'якшуючу обставину -вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

Заслухавши суддю-доповідача; засудженого ОСОБА_2, який підтримавши свою апеляційну скаргу, вважає, що судове слідство було проведено однобічно, так як суд не з'ясував жодних обставин, які свідчать про його самозахист від неправомірних дій потерпілого і тому просить вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України або пом'якшити призначене йому судом покарання; потерпілого ОСОБА_1., його представника ОСОБА_4. та прокурора, які вирок суду вважають законним і обґрунтованим, а тому в задоволенні поданих апеляцій просять відмовити; перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними і могли б потягнути за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів.

Засуджений, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, хоч і заперечував кримінально-правову кваліфікацію його дій органом досудового слідства, але фактично визнав, що заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, підпаливши на ньому одяг. (т. 1 а. с. 196-197, т.2 а. с.57-58)

Потерпілий ОСОБА_1., даючи послідовні покази протягом усього досудового та судового слідства ствердив, що в нього з ОСОБА_2. виник конфлікт і вони билися - спочатку поблизу бару, а потім поряд з кіосками недалеко від бару. Коли, після закінчення бійки, він повертався до бару, то відчув сильні опіки та помітив, що його штани горять. (т.1 а. с.55-58, т.2 а. с.58)

Із показань свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. убачається, що між ОСОБА_2. та ОСОБА_4. 13 грудня 2007 року близько 21-00 год. поблизу приміщення бару «Півник», що на вулиці Базарна, 1 у м. Борщеві, виник конфлікт, який переріс у бійку. Всі свідки бачили як засуджений з потерпілим зайшли за кіоски, після чого, через деякий час, помітили там спалах світла і згодом ОСОБА_1., в якого горіли штани. (т.2 а. с.59, т.1 а. с.71-72, 76)

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність зазначених показань свідків, не встановлено. Деякі розбіжності з показаннями потерпілого щодо викладення ними характеру розвитку подій та послідовності дій учасників бійки зумовлені особистим сприйняттям кожним із них тих моментів, які вони спостерігали, а тому немає підстав для сумніву в їх достовірності.

Локалізація і характер виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з його показаннями щодо механізму спричинення йому тілесних ушкоджень засудженим.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 13 лютого 2008 року у ОСОБА_1. виявлені опіки шкіри лівої кисті, промежини, зовнішніх статевих органів, правої сідниці, обох стегон і гомілок другого і третього ступеня, що загалом займали площу 35 % поверхні тіла, із них 25 % "глибокі" опіки, які утворилися незадовго до його поступлення на лікування від високої

температури, не виключено, полум'я і за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких.          (т. 1 а. с. 130 )

Таким чином, характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, їх локалізація, механізм спричинення та застосовані знаряддя злочину підтверджують висновок суду про спрямованість умислу ОСОБА_2 на умисне тяжке тілесне ушкодження, яке він спричинив потерпілому ОСОБА_1., обливши його розчинником до фарби та підпаливши.

Що стосується твердження засудженого про необхідність перекваліфікації його дій на ст.124 КК України, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими та надуманими.

Відповідно до ч.3 ст.3 6 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту, При цьому, особа має перебувати у стані необхідної оборони.

Посилання засудженого на те, що він заподіяв тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони не підтверджуються жодними фактичним обставинами та спростовані наведеними у вироку доказами, а саме --показаннями свідків про те, що після того, як ОСОБА_2. та ОСОБА_2. зайшли за кіоски, через деякий час вони побачили останнього і на ньому горів одяг;

- показаннями засудженого про обставини конфлікту з потерпілим, аналіз яких дає підстави для висновку, що час, затрачений ним на те, щоб дістати пляшку з розчинником, відкрити її, полити потерпілому одяг, зачекати на реакцію потерпілого на запах розчинника і після цього, лежачи на землі, дістати

запальничку і підпалити одяг потерпілого, не може свідчити про те, що він діяв у стані необхідної оборони;

- крім того, засуджений стверджував, що облив потерпілого розчинником і підпалив його, коли останній сидів на ньому і наносив йому удари. Однак, в такому випадку одяг засудженого також повинен був загорітися. Разом з тим, при огляді речових доказів - куртки та кашкета підсудного, слідів горіння на ньому не виявлено, (т.1 а. с.87-88) Ця обставина, а також те, що основні ушкодження від опіків потерпілий отримав з внутрішньої сторони стегон, може свідчити, що ОСОБА_2. облив ОСОБА_4. легкозаймистою рідиною та підпалив, коли останній стояв, тобто - після закінчення посягання на нього, про яке засуджений стверджував у своїх показах.

Таким чином, посилання засудженого на те, що він захищався від нападу потерпілого, а тому був змушений його підпалити, суперечать фактичним обставинам справи, а отже підстав для перекваліфікації дій засудженого з ч.1 ст. 121 КК України на ст.124 КК України, колегія суддів не вбачає.

Не може бути прийнято до уваги твердження захисника ОСОБА_3., викладене в апеляційній скарзі, про вчинення злочину його підзахисним під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

Виходячи з обставин конфлікту між засудженим та потерпілим, під час якого обоє перебували в стані алкогольного сп'яніння, обоє ініціювали цей конфлікт, а також приймаючи до уваги спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, який вимагав певного проміжку часу для засудженого, неправомірність дій ОСОБА_1. не могли викликати у ОСОБА_2 такого емоційного стану, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, що є обов'язковою умовою стану сильного душевного хвилювання.

Призначене ОСОБА_3покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також дані, що характеризують його особу. Це покарання за своїм видом і розміром, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, про що також ставить питання в апеляційній скарзі засуджений і його захисник, колегія суддів не знаходить.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив розмір відшкодування потерпілому матеріальних та моральних збитків. Зокрема, суд врахував, як підстави для відшкодування моральної шкоди, душевні страждання, які зазнав потерпілий у зв'язку з необхідністю проведення тривалого лікування, внаслідок чого він пережив значний стрес і депресію.

Виходячи з цих міркувань, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно прийшов до висновку про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4.,

стягнувши в його користь із засудженого ОСОБА_2 заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 55 000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 9 000 грн., яка підтверджена документами про про понесені витрата на лікування. При цьому, суд аргументовано мотивував своє рішення щодо розміру грошових сум, які підлягають відшкодуванню потерпілому.

Колегія суддів вважає, що вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст. 367 КПК України підстав до його зміни чи скасування не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому апеляційні скарги засудженого та його захисника до задоволення не підлягають.

Разом з тим, із вступної частини вироку слід виключити вказівку суду на судимість ОСОБА_2 і вважати його таким, що не має судимості в силу ст.89 КК" України, оскільки будучи засудженим 27 грудня 2006 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.1 ст.3 09 КК України до двох років позбавлення волі з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України і з іспитовим строком на два роки, постановою Борщівського районного суду від 13 липня 2007 року звільнений від призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3. - залишити без задоволення, а вирок Борщівського районного суду від 21 квітня 2008 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

В порядку ст.365 КК України виключити із вступної частини вироку вказівку на судимість ОСОБА_2 та вважати його несудимим в силу ст.89 КК України.