Номер провадження

Справа №2-а-737/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2011 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Скрипка О.І.

при секретарі - Федорченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити певні дії. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання дій відповідача протиправними щодо перерахунку йому пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що йому, як учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи від захворювання, пов"язаного із наслідками аварії на ЧАЕС, не в повному обсязі нараховується та виплачується щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". А тому просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 вищевказаного Закону за 2010 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.

В судове засідання позивач та її представник ОСОБА_3 не з»явилися, згідно клопотання просять розглянути справу без їх участі. Суд вважає розглядати справу без їх участі, за наявних у справі матеріалів.

Представником ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (надалі по тексту ОСОБА_2) надані суду заперечення проти позову. В своїй заяві також просить проводити розгляд справи без участі представника.

Представником Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надані суду заперечення проти позову. В своїй заяві також просить проводити розгляд справи без участі представника.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які склалась між позивачем та відповідачем є публічно - правовими, виходячи зі змісту статті 3 та п.2 ч.І ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративної о судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 ОСОБА_4 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

Відповідно до статті 50 ОСОБА_4 України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має ІІІ групу інвалідності, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних зарплат.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плаї.

Позивачу ОСОБА_2 нараховувалось, а Центром - виплачувались щорічна допомога на оздоровлення в інших розмірах, ніж це встановлено Законом, а саме: у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.19996 та №562 від 12.07.2005 року по 120 грн. нарік.

Згідно ст. 46 ОСОБА_4 України громадяни мають право на соціальний захист, годувальника. Відповідно до п.1 та н. 6 ст. 92 ОСОБА_4 України виключно законами України визначаються свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення в 4 мінімальних заробітних плат для учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії встановлено ст. 48 Закону в редакції від 06.06.1996 року, яка чинна на теперішній час. Дія вказаної статті зупинялась відповідними Законами України Про державний бюджет..." на 2006 та 2007 роки. Зупинення дії вказаної статті на 2007 рік визнано неконституційним у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. З 01.01.2008 року діяла нова редакція статті 48, яка визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Отже норма Закону, яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам ІІІ групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат в період, за який позивач висуває вимоги, діяла з 01.01.2002 року по 01.01.2006 року (у 2006 році та з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року дія норми зупинялась бюджетними законами); з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року до тепер ( з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяла інша редакція).

В цей же період Кабінетом Міністрів України приймались постанови, які також регламентували питання розміру щорічної допомоги на оздоровлення, а саме: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Стаття 62 Закону, яка має назву: «Роз'яснення порядку застосування цього Закону», містить положення, згідно якого роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зміст зазначеної норми не дає підстав для висновку, що Кабінету Міністрів України надано право змінювати норми Закону, тим більше, що це б суперечили принципу розподілу повноважень між гілками влади, оскільки єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, тому ст. 85 ОСОБА_4 України прийняття законів віднесено до повноважень Верховної Ради України, а не Кабінету Міністрів України, який згідно ст. 113 ОСОБА_4 у своїй діяльності керується в тому числі і законами.

Зміст Постанов свідчить, що Кабінет Міністрів України не встановлював порядок, в якому повинно проводитись роз'яснення порядку застосування Закону, а фактично встановлював нові розміри соціальних виплат, зменшивши їх в порівнянні з розмірами, визначеними Законом.

Оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх, тому при вирішенні питання щодо розміру щорічного допомоги на оздоровлення, яка підлягає виплаті позивачу, суд дійшов висновку, що підлягають застосуванню норми Закону, а саме ст. 48, а не Постанов Кабінету Міністрів.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що вимоги позову є обгрунтованими, оскільки норма статті 48 Закону, як вказувалось вище, діяла не весь час, протягом якого позивач просить задовольнити вимоги.

Крім того, з 01.01.2007 року набула чинності нова стаття 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до якої дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону.

У відповідності до Положення про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Кисві державної адміністрації від 01.12.2006 року ОСОБА_2 приймає заяви та інші данні одержувачів виплат. Функції по здісненню виплат покладено на Київській міський центр по нарахуванню та здісненню соціальних виплат, тому вимоги позову підлягають задоволенню в межах повноважень позивачів.

Таким чином, для позивача як інваліда IIІ групи, особи, яка є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, нижчий розмір щорічної допомоги на оздоровлення повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 22 ОСОБА_4 України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 статті 8 ОСОБА_4 України встановлено вимогу щодо законів України, які приймаються виключно на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй.

Пунктом 3 частини першої статті 85 та статтею 91 ОСОБА_4 України до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в України віднесено прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема Державний бюджет України і бюджетна система (пункт І частини 2 статті 92 ОСОБА_4 України).

В частині 1 статті 96 ОСОБА_4 України закріплено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 ОСОБА_4 України).

При цьому, Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 09.07.2007 року № 6-рн/2007 констатував: метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 ОСОБА_4 України).

Відповідно до частини 3 статі і 150 ОСОБА_4 України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет чітко визначений у ОСОБА_4 України, Бюджетному кодексі України, то суд приходить до висновку, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац 7. 8 пункту 4 вказаного Рішення КСУ).

Статтею 62 даного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Тобто в даному випадку мова йде саме про роз'яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином, на Кабінет Міністрів України статтею 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояв) та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини 2 статті 3 ОСОБА_4 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 ОСОБА_4 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Відповідно до положень статті 21 ОСОБА_4 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Суд ще раз звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 ОСОБА_4 України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 ОСОБА_4 України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі ОСОБА_4 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_4 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Керуючись вищевикладеним, суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту ОСОБА_4 України застосовує положення ОСОБА_4 України як норми прямої дії. При цьому, адміністративний суд може лише не застосовувати закон, який не відповідає ОСОБА_4 України.

Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачеві, застосуванню підлягали норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення пунктів 13 та 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», які істотно звужу вали обсяг встановлених Законом № 796-Х11, що згодом було підтверджено Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративною судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинною законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст. 17, 158-162 КАС України, ст. 48-67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та відмову у нарахуванні і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС.

Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціальною захисту населення Деснянської районної у м. Кисві державної адміністрації видати розпорядження про нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплачувати ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.

Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. віднести за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: