УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2008 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області, в складі:

головуючого - Подковського О.А.

суддів - Татарчука В.Г., Ходоровського М.І

за участю прокурора - Бурлаки Г.В.

захисника - ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_1. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 травня 2008 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1, гр. України, з серед­ньою освітою, не одруженого, працювавмуляром БМУ «Промбуд", раніше судимого: 29.11. 2005 року Тернопільським міськрайонним су­дом за ч.2 ст. 186 КК України до 4-х років поз­бавлення волі з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки, -

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2. призначено за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду від 29.11.2005 року у виді 2-х років позбавлення волі до покарання

Справа № 11 - 197     Головуючий у 1-й інстанції - Комендат Р.Т.

Категорія - ч.2 ст. 185 КК     Доповідач - Татарчук В.Г.

призначеного за новим вироком і визначено до відбування покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Запобіжний захід ОСОБА_2. залишено попередній - утримання під вартою і строк відбуття покарання йому рахується з 16.02.2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_2. в користь експертних установ за проведення дактилоскопічної експертизи 94 грн.15 коп., та за проведення товарознавчої експертизи 94 грн. 15 коп.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2. визнано винним та засуджено за те, що вніч з 16 жовтня на 17 жовтня 2007 року він знаходячись на АДРЕСА_2, побачивши припаркований автомобіль ВАЗ-2106 НОМЕР_1вирішив скоїти крадіжку майна, яке знаходилось у салоні цього автомобіля.

З цією метою засуджений ОСОБА_2. відкрив праву передню дверку вказаного автомобіля і переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, таємно, з салону цього автомобіля викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3., серед якого: автомагнітола вартістю 507 грн.45 коп., спортивна чоловіча куртка вартістю 150 грн., гроші в сумі 800 грн., 7 шт. пластикових карток на бензин марки А-92 в кожній 10 л. вартістю 4грн. 35 коп. за 1 л., бензину, на загальну суму 304 грн.50 коп., а всього майна на загальну суму 1761 грн.95 коп.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2. не оспорюючи кваліфікації та доведеності злочину просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання до штрафу, поскільки на його думку судом призначено надто суворе покарання без врахування того, що до кримінальної та адміністративної відповідальності він не притягувався, позитивно характеризується, визнав вину і розкаявся у вчиненому, має на утриманні батьків похилого віку та що суд не в повній мірі врахував думку потерпілого щодо призначення йому покарання.

В апеляції захисника ОСОБА_1. ставиться питання про пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_2. до штрафу, поскільки вважає, що судом не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого ним злочину та особу засудженого, який визнав вину, розкаявся відшкодував завдану шкоду потерпілрому та має можливість сплатити штраф, поскільки до затримання працював.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1., яка підтримала подані апеляції, міркування прокурора про залишення апеліцій без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають виходячи із слідуючих міркувань.

Доведеність та кваліфікація злочину в апеляціях засудженого і захисника не оспорюється.

Що стосується призначеної міри покарання ОСОБА_2., то суд першої інстанції її призначив правильно у відповідності до ст.65 КК України, врахувавши ступінь вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання й призначив засудженому покарання мінімальне за ч.2 ст. 185 КК України, приєднавши частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 29.11.2005 року, тобто, необхідне для його виправлення та попередження нових злочинів. Судом першої інстанції враховано всі пом'якшуючі обставини покарання, в тому числі і ті, на які в апеляціях посилається засуджений і його захисник.

Тому підстав для зміни вироку і пом'якшення покарання, як це просять апелянти, колегія суддів не вбачає.

А тому, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_2. і його захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 8 травня 2008 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.