Справа №2-625/10

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 р.м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонннй суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Толкаченко О.О.,

при секретарі Ткаченко О.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності, а саме просить суд, визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними прибудовами, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Великомар'янівка, вул. Леніна, 45 на земельній ділянці площею 0,46 га укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 — дійсним. Визнати за нею ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Великомар'янівка, вул. Леніна, 45 на земельній ділянці площею 0,46 га, та у цілому складаються з: житлового будинку літ. «А» з приміщеннями: І — підвал, 21,8 кв.м., II - веранди 22,4 кв.м., 1 - коридор 6,5 кв.м., 2 - житлова кімната 24,5 кв.м., 3 - житлова кімната 7,0 кв.м., 4 - житлова кімната 8,2 кв.м., 5 - житлова кімната 11,3 кв.м., 6 - кухня 19,4 кв.м., 7 - баня 5,0 кв.м., 8 — сарай 7,6 кв.м., 9 - сарай 14,5 кв.м., 10 - сарай 26,5 кв.м., III — веранда 5,8 кв.м., сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», споруди № 1-5.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, але надала до суду телефонограму відповідно якої просила справу розглядати без її участі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 уклала з відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними прибудовами, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Великомар’янівка, вул. Леніна, 45 на земельній ділянці площею 0,46 га та у цілому складаються з: житлового будинку літ. «А» з приміщеннями: 1 - підвал, 21,8 кв.м.. II веранди 22,4 кв.м., 1 - коридор 6,5 кв.м., 2 — житлова кімната 24,5 кв.м., 3 - житлова кімната 7,0 кв.м., 4 - житлова кімната 8,2 кв.м., 5 — житлова кімната 11,3 кв.м., 6 - кухня 19,4 кв.м., 7 - баня 5,0 кв.м., 8 - сарай 7,6 кв.м., 9 - сарай 14,5 кв.м., 10 — сарай 26,5 кв.м., III веранда 5,8 кв.м., сарай літ. «Б», вбиральня літ. «В», споруди № 1-5.

В підтвердження укладення договору ОСОБА_3 видала розписку, в якій зазначено, що вона продала ОСОБА_2 житловий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Великомар’янівка, вул. Леніна, 45 та отримала грошові кошти у сумі 1300 доларів США, кошти отримала у повному обсязі, претензій не має.

25 грудня 2007 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-3417 за позовною заявою ОСОБА_3 до виконавчого комітету Великомар’янівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволенні в повному обсязі, та встановлено факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 15.12.2005 року, та визнано за нею право власності на житловий будинок, по вул. Леніна, № 45 в с. Великомар’янівка, Білгород- Дністровського району Одеської області.

Згідно довідки від 17.08.2009 року за № 1486 виданої начальником КП «Білгород-Дністровське БТІ», згідно реєстрових книг реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, що належать юридичним та фізичним особам, власником житлового будинку за адресою: Одеська область, Білгород- Дністровський район, с. Великомар’янівка, вул. Леніна, 45 значиться ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 19.07.2005 року.

Отже, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 не зареєструвала право власності на спадкове майно в КП «Білгород-Дністровське БТІ».

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Отже, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210, 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов’язки.

Враховуючи все вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_3 не зареєструвала своє право власності на спадкове майно, тобто на момент укладення договору купівлі- продажу не була власником житлового будинку з надвірними прибудовами, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Великомар’янівка, вул. Леніна, 45 на земельній ділянці площею 0,46 га, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 210, ч.3 640. 657, ч.2 220 ЦК України, ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 — денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: О.О. Толкаченко