У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  22 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2006 року.

         Зазначеним вироком суду

         ОСОБА_1,

         ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

         не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2006 року вирок залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1., користуючись на законній підставі пістолетом ІЖ-79-8 та маючи на меті виготовлення вогнепальної зброї, у грудні 1997 року в ході ремонту цього пістолета, висвердлив перегородку в його стволі, виготовивши у такий спосіб вогнепальнепальну зброю без мети збуту, яку зберігав за місцем свого помешкання. 

         У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо засудженого та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. Зазначає, що суд, визнаючи ОСОБА_1. винуватим у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 1 ст. 263 КК України, при постановленні вироку повинен був звільнити його від покарання на підставі ст. 49 КК України, а не від кримінальної відповідальності, як про це зазначено у вироку суду.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказів, і в касаційному поданні не оспорюються.

         Що стосується доводів прокурора у касаційному поданні про те, що у справі допущено неправильне застосування кримінального закону при  звільненні засудженого від кримінальної відповідальності, то вони безпідставні.

Відповідно до ст. 49 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки  і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину. При цьому, у статті 49 КК України йдеться про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а не від покарання.

Про звільнення особи саме від кримінальної відповідальності зазначається й у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, відповідно якого, звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснює виключно суд у  порядку, встановленому статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8-10, 11-1 КПК України, під час попереднього та судового розгляду справи, апеляційного, касаційного і виключного провадження відповідно до статтей 248, 282, 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, вчинене ним у 1997 році, яке відповідно ст. 12 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості. Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 49 КК України у разі вчинення особою злочину середньої тяжкості, якщо з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Оскільки ОСОБА_1. заперечував проти закриття справи з нереабілітуючої для нього підстави, суд, розглянувши справу у звичайному порядку, визнав його винуватим, та, враховуючи, що строки на притягнення його до кримінальної відповідальності сплинули - звільнив його від кримінальної відповідальності.

Отже, суд, дотримавшись вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, правильно звільнив ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності, належним чином мотивувавши прийняте рішення.

З огляду на викладене, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

          Керуючись ч. 2 ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо ОСОБА_1.

судді:

           Кравченко К.Т.                 Лавренюк М.Ю.           Канигіна Г.В.