Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р.                                          Справа № 805/2575/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М. розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язати вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він неодноразово звертався із заявами до відповідача, але відповіді на них не отримав, посилаючись на ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» позивач вважає таку бездіяльність неправомірною.

Разом з цим позивач зазначає, що неправомірна бездіяльність відповідача призвела до додаткових страждань, втрати фізичного та психічного благополуччя, а тому просить також стягнути матеріальну шкоду в розмірі 8,50 грн, моральну шкоду в розмірі 70000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та долучив заперечення на позов в якому просив повністю відмовити в задоволені позову.

В силу ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

З урахуванням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те що, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 березня 2015 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою яка була отримана 06 квітня 2015 року, про що свідчить підпис посадової особи на поштовому повідомленні.

Листом № 516209/08-17/ від 07 квітня 2015 року заявнику було повідомлено, що його заява залишилась без розгляду на підставі ст.5, ст.8 ЗУ «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року та розділу II п. 2.3 – п 2.5 Інструкції з діловодства № 101 від 16 жовтня 2003 року.

14 квітня 2015 року позивач знову звернувся до УПФУ із заявою, яка була отримана 21 травня 2015 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на заяві.

На вищезазначену заяву позивача було надано відповідь № 9980/03/12-17 від 03 червня 2015 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

          Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Також, ст.18 цього Закону встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

За приписами ст.19 вищевказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані у тому числі об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Статтею 20 Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

          Суд звертає увагу, що заява від 14 квітня 2015 року, яка була отримана УПФУ 21 травня 2015 року знаходилась на розгляді у відповідача 14 днів. Таким чином суд зазначає, що заява позивача була розглянута УПФУ у межах встановлених строків, тобто у межах 30 днів.

          Письмова відповідь УПФУ на звернення позивача від 14 квітня 2015 року, була направлена на його адресу про що свідчить відповідний номер у книзі вихідної кореспонденції.          

          Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а відповідно позовні вимоги позивача в частині вимог визнання неправомірності та бездіяльності УПФУ задоволенню не підлягають.

Суд також відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними і наслідком вимог позивача про визнання неправомірною бездіяльність, а відповідно судом встановлено правомірність дій відповідача.

           Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем було доведено правомірність своїх дій та приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Костянтинівці та Костянтинівського району про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             Крилова М.М.