01024, м.Київ-24, вул.П.Орлика, 4

 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого-                 Верещак В.М.   

суддів                           Гошовської Т.В., Шевченко Т.В.

за участю прокурора     Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 30 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03 листопада 2005 року.

 

Зазначеним вироком

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

 

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 місяці арешту, за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначено 6 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2., вирок щодо якої у касаційному порядку не оскаржений і щодо якої не внесено касаційне подання.

 

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. та ОСОБА_2. солідарно на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3. 12 529 грн. 70 коп., на користь ОСОБА_4. 13 860 грн. 70 коп., на користь ОСОБА_5. 5 731 грн. 80 коп.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. та ОСОБА_2. солідарно 316 грн. 02 коп. судових витрат за проведення експертизи документів.

 

Справа № 5-479 км 07		Категорія КК: ч. 4 ст. 190
Головуючий у першій інстанції    Савуляк Р.В.
Доповідач                                        Гошовська Т.В.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 листопада 2005 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 30 червня 2005 року відносно ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в частині їх, засудження за ч. 3 ст. 357 КК України за епізодом заволодіння паспортом потерпілого ОСОБА_4. скасовано, а кримінальну справу в цій частині закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.  ОСОБА_1. призначено покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_1. призначено покарання - 6 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна. У порядку ст. 365 КПК України змінений порядок стягнення судових витрат за проведення експертизи з солідарного на дольовий; із вступної частини вироку виключена вказівка на попередню судимість ОСОБА_1. та з мотивувальної частини вказівка на наявність обтяжуючих покарання засудженого обставин.

 

ОСОБА_1. з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, засуджений за те, що він, із метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вступив у попередню змову із ОСОБА_2. та невстановленою слідством особою та, розподіливши між собою ролі, видаючи ОСОБА_1. за працівника ДП “Євро-Меркур-Київ”, що розташоване у м. Києві, подали оголошення у газету “Панорама” ТзОВ “Рінг” м. Червонограду Львівської області про оформлення виїзних документів для бажаючих відпочити в країнах Західної Європи із зазначенням  контактних телефонів.

Так, ОСОБА_1., на початку 2003 року, під виглядом надання ОСОБА_3. послуг по оформленню виїзних документів в Ізраїль, отримав від останнього паспорт і, в рахунок передоплати за надані послуги 200 дол. США, що у еквіваленті на час вчинення злочину складало 1 066 грн. 60 коп. та у лютому 2003 року, під видом оформлення на  ім'я ОСОБА_3. гостьової візи до Ізраїлю, отримав від потерпілого ще 200 дол. США, що у еквіваленті на час вчинення злочину складало 1 066 грн. 60 коп. При цьому ОСОБА_1., із метою переконання ОСОБА_3. у справжності й законності своїх дій, показав останньому виготовлений виклик до Ізраїлю.

Протягом березня - липня 2003 року ОСОБА_1. переконував їхати в Ізраїль ОСОБА_6. замість ОСОБА_3., після чого ОСОБА_1. та ОСОБА_2. під виглядом отримання виїзних документів із відкритою візою Ізраїлю запропонували  ОСОБА_3. та ОСОБА_6. поїхати до м. Києва, де, 31 липня 2003 року представили останнім невстановлену слідством особу, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, як керівника туристичної фірми, який назвався ОСОБА_7.. Діючи за розробленим планом, невстановлена слідством, особа вклеїла до закордонного паспорта ОСОБА_6. підроблену візу Ізраїлю, передала цей паспорт ОСОБА_6. та отримала від неї 2 350 доларів США, що у еквіваленті складало 12 529 грн. 70 коп. В результаті зазначених дій ОСОБА_1., ОСОБА_2. та невстановлена слідством особа заволоділи грошима потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_6. на загальну суму 2 750 доларів США, що у еквіваленті складало 14 663 грн. 10 коп. і на час вчинення злочину було особливо великим розміром.

 

Аналогічним способом ОСОБА_1., ОСОБА_2. та невстановлена слідством особа, повторно, в період березня - липня 2003 року, під виглядом оформлення документів на виїзд до Ізраїлю, заволоділи  грошима ОСОБА_4. у сумі 2 600 доларів США, що у еквіваленті складало 13 862 грн. 70 коп. і на час вчинення злочину було особливо великим розміром.

 

Аналогічним способом ОСОБА_1., ОСОБА_2. та невстановлена слідством особа, повторно, в період липня - жовтня 2003 року, під виглядом оформлення Шенгенської візи, заволоділи грошима ОСОБА_5. на загальну суму 1 075 доларів США, що у еквіваленті складало 5 731 грн. 80 коп. і на час вчинення злочину було великим розміром. При цьому, засуджені та невстановлена особа, повторно, вчинили підроблення документів, вклеївши у закордонний паспорт потерпілої  підроблену Шенгенську візу.

 

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1., посилаючись на те, що суд необґрунтовано засудив його за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Крім того, вказує, що органи досудового слідства та суди першої та апеляційної інстанції допустили істотні порушення кримінально-процесуального закону.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який  заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає,  що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Твердження засудженого ОСОБА_1. у касаційній скарзі про те, що він необґрунтовано засуджений за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, є безпідставними.

 

Як убачається зі справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, засуджений ОСОБА_1. висловлював у судах першої та апеляційної інстанції. Ці суди визнали їх безпідставними. При цьому апеляційний суд із метою перевірки доводів апеляцій, у тому числі і засудженого ОСОБА_1., проводив судове слідство. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1., із якими погоджується колегія суддів, суди першої й апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили й належним чином оцінили. У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. не наведено інші, не досліджені судами докази, якими б спростовувались висновки судів.

 

Отже, оцінивши в сукупності докази по справі, суди першої й апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_1. та правильно кваліфікували його дії за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, а тому підстав для їх скасування й направлення справи на нове розслідування, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, немає.

 

Що стосується призначення ОСОБА_1. покарання, то вирішення судами цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, колегією суддів по справі не виявлено.

 

Посилання у касаційній скарзі на однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду згідно ч. 2 ст. 398 КПК України не відносяться.

 

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 30 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 листопада від 3 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. - без задоволення.

 

Судді:

 

Верещак В.М.                        Гошовська Т.В.                 Шевченко Т.В.