У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кармазіна Ю.М., |
|
суддів |
Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф. |
|
за участю прокурора |
Глибченко Т.Г. |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні 20 лютого 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 3 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, непрацюючий і несудимий,
засуджений до позбавлення волі:
- за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України на дванадцять років з конфіскацією всього майна;
- за ст. 187 ч.4 КК України на дев'ять років з конфіскацією всього майна;
- за ст. 187 ч. 2 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч.ч.1-3 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2. остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
громадянин України, судимий 25 лютого 2004 року
Апеляційним судом Львівської області
за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки
позбавлення волі, звільнений від подальшого
відбування покарання постановою
Дрогобицького міськрайонного суду
Львівської області від 20 липня 2005 року
на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію"
від 31.05.2005 року,
засуджений до позбавлення волі:
- за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України на чотири роки;
- за ст. 187 ч.1 КК України на три роки;
- за ст. 115 ч.2 п.п. 6, 12 КК України на п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна;
- за ст. 187 ч.4 КК України на дев'ять років з конфіскацією всього майна;
- за ст. 187 ч.2 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч.ч.1-3 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна.
За ст. 263 ч.1 КК України ОСОБА_3. виправдано.
Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на користьОСОБА_4 солідарно сто тисяч моральної шкоди.
ОСОБА_3. і ОСОБА_2. визнані винними і засуджені за злочини, які вони, як установив суд, вчинили за таких обставин.
24 серпня 2005 року близько 18 години ОСОБА_3., діючи з умислом на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою в групі з невстановленою особою біля пам'ятника І. Франка в м. Львові, застосовуючи фізичну силу, вирвав із рук ОСОБА_5 мобільний телефон марки "Soni Erikson T 290і" вартістю 550 гривень. Учинивши опір, ОСОБА_5 відібрав у ОСОБА_3. телефон, проте той разом з невстановленою особою, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння телефоном, завдав ОСОБА_5 декілька ударів по голові, тулубу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. Однак ОСОБА_3. свого злочинного наміру не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі. Невстановлена особа, котра була з ним, утекла, а він був затриманий на місці вчинення злочину.
21 листопада 2005 року близько 19 години ОСОБА_3. біля будинку № АДРЕСА_1 у м. Львові, вчинив розбійний напад на ОСОБА_6, під час якого заподіяв йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, внаслідок чого заволодів належними потерпілому грошима, курткою та іншим майном на загальну суму 960 грн.
25 листопада 2005 року близько 21 години ОСОБА_3. і ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в скверику будинку № АДРЕСА_2 в м. Львові, і діючи за попередньою змовою між собою з умислом на умисне вбивство ОСОБА_7. з метою заволодіння його майном, вчинили на нього розбійний напад, під час якого нанесли удари ножами в область грудної клітки, тулубу та кінцівок і вбили його. Внаслідок таких дій вони заволоділи грошима потерпілого в сумі 100 гривень, якими розпорядилися на свій розсуд.
26 листопада 2005 року о 16 годині 40 хвилин на розі вулиць Ярошенка і Шевченка в м. Львові ОСОБА_3. і ОСОБА_2., діючи за попередньою змовою на заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на ОСОБА_8. Погрожуючи йому ножем, заволоділи належними потерпілому годинником, мобільним телефоном "Soni Erikson К 5001" з двома сім картками "Київстар" та "Мобі", загальна вартість яких становила 910 гривень.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2. змінити і пом'якшити покарання, призначене за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України. Своє прохання вмотивовує тим, що при призначенні його підзахисному покарання, суд послався на позитивні дані про його особу, відсутність судимості, стан здоров'я та щире каяття, проте не врахував цих обставин. Поза увагою суду лишилося й те, що батько ОСОБА_2. помер під час досудового слідства, і в нього залишилася лише матір, яка хворіє і потребує допомоги. Крім того, захисником оспорюється правильність вирішення цивільного позову потерпілогоОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Як видно зі змісту касаційної скарги, він вважає, що позивач не довів належними доказами свої позовні вимоги, а тому в позові мало бути відмовлено.
Вирок щодо ОСОБА_3. не оскаржується і на нього не внесено касаційного подання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, а касаційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів підстав для її задоволення не знайшла.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2. у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наведеними у вироку доказами і в касаційній скарзі не оспорюються.
Дії ОСОБА_2. за ст.ст. 115 ч.2 п.п. 6, 12, 187 ч.4, 187 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні ОСОБА_2 покарання судом дотримані вимоги ст. 65 КК України: враховано те, що він упродовж двох днів вчинив умисні тяжкі і особливо тяжкі злочини, наслідки злочинних дій, зокрема, смерть людини, дані про його особу, а саме: першу судимість, позитивну характеристику і стан здоров'я, а також ступінь участі у злочинах та суб'єктивне ставлення до них - щире каяття. За переконанням колегії суддів покарання, призначене ОСОБА_2, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати, що воно за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, про що йдеться в касаційній скарзі, підстав немає.
Отже доводи касатора в цій частині є безпідставними.
Вирішуючи питання, пов'язані с цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з положень ЦК України, що регулюють дані правовідносини. Стягуючи із засуджених на користь батька, який з їх вини втратив сина, 100 тисяч гривень, суд на обґрунтування свого рішення навів у вироку переконливі мотиви, правильність яких зумовлена конкретними обставинами справи і сумніву в колегії суддів не викликає.
Враховуючи вищенаведене, доводи касаційної скарги про неправильність вирішення судом цивільного позову є необґрунтованими.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити щодо ОСОБА_2. законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 3 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Ю.М. Кармазін Л.Ф. Глос В.Ф. Школяров