У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

і  його   законного представника  ОСОБА_2.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. і його законного представника ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 1 листопада 2006 року, яким

                   ОСОБА_1,

                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                   громадянин України, несудимий,

засуджений за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6 КК України на одинадцять років позбавлення волі.

         Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь  ОСОБА_3. 3285 гривень 92 копійки майнової і 30 тисяч гривень моральної шкоди.

         ОСОБА_1. засуджено за умисне вбивство ОСОБА_4. із користі та з особливою жорстокістю, яке він вчинив за таких обставин.

         17 травня 2006 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_1 побачив у свого знайомого неповнолітнього ОСОБА_4. мобільний телефон "Соні Еріксон К 700і", яким вирішив заволодіти. З цією метою він під приводом збору металобрухту запросив його на дачу, що знаходилась на АДРЕСА_1 у м. Брянка Луганської області. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_1 спочатку запропонував ОСОБА_4. продати йому телефон, а коли той з такою пропозицією не погодився, він з метою вбивства ОСОБА_4. із корисливих мотивів завдав йому численні удари молотком у голову, а ножем у шию, тулуб і грудну клітку зліва, внаслідок чого настала смерть потерпілого. Після цього ОСОБА_1 забрав із його кишені телефон, якого в подальшому продав.

         У касаційних скаргах і доповненнях до них:

         -засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування. Своє прохання вмотивовує тим, що інкримінованого йому злочину він не вчиняв, а був лише свідком їх скоєння. Стверджує, що показання, в яких визнавав себе винним, дав унаслідок застосування незаконних методів досудового слідства;

         -законний представник ОСОБА_2. також ставить питання про скасування вироку і направлення справи на нове розслідування. Зміст її доводів зводиться до того, що достатніх доказів, які б викривали              ОСОБА_1. в умисному вбивстві ОСОБА_4. і заволодінні його телефоном, на її думку, матеріали справи не містять.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого і його законного представника, які доводи касаційних скарг підтримали і просили їх задовольнити, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, а касаційні скарги безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знайшла.

         Висновок суду про винність ОСОБА_1. у злочині, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами.

         Доводи касаційних скарг про непричетність засудженого до інкримінованого йому цим вироком злочину на матеріалах справи не ґрунтуються і спростовуються такими наявними в ній доказами.

         Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 вину в умисному вбивстві ОСОБА_4. та в заволодінні його телефоном визнавав і з приводу обставин вчинення злочину давав докладні показання, зміст яких зводиться до того, що 17 травня 2006 року після 17-ї години зустрів       ОСОБА_4., який запропонував зібрати металобрухт. З цією метою вони прийшли до нього на дачу, але там його не знайшли. Оскільки мав борг в сумі 500 гривень, то запропонував ОСОБА_4. продати належний тому телефон і вирученими грошима розрахуватися з боргом, а в майбутньому купити йому новий телефон. ОСОБА_4. з такою пропозицією не погодився і мав намір вийти з дачного будинку. Утримуючи потерпілого, завдав йому удар молотком у голову, від чого він упав на підлогу і намагався встати. Тому наніс цим же знаряддям злочину ще кілька ударів у голову, а після цього став наносити удари ножем в область серця та шию. Переконавшись, що ОСОБА_4. мертвий, забрав у нього телефон, ножа сховав у грубу, а труп потерпілого, замотавши в рядно, зніс у підвал, де поклав у нішу для зберігання овочів. Упродовж двох наступних днів труп ОСОБА_4. залив бетонним розчином, який виготовив там же в будинку. Телефон продав, а сім-картку заховав у щілині між дошками підлоги. Стверджував, що під час нанесення потерпілому ударів ножем, травмував мезинця правої руки (т.1 а.с. 108-115, 126-127, 128, 132-140, 160-162, 169-172; т. 2 а.с.132, 210-215).

         Показання ОСОБА_1. про обставини вчиненого ним злочину об'єктивно узгоджуються з такими доказами.

         Так, із даних протоколу огляду місця події від 21 червня 2006 року, на яке вказав засуджений, видно, що в підвалі будинку АДРЕСА_1 в м. Брянці, в секції для овочів був виявлений захований у бетон труп ОСОБА_4. з ознаками насильницької смерті. З місця події також були вилучені молоток зі столу, ніж із груби, на які ОСОБА_1 вказав як на знаряддя злочину, якими він вбивав потерпілого, а також сім-картка "Джинс" з-під підлоги, яку за показаннями засудженого він після вбивства ОСОБА_4. і заволодіння його телефоном, заховав у щілину між дошками підлоги (т.1, а.с.28-45; 132-140).

         Свідок ОСОБА_5 підтвердив показання засудженого про те, що 19 травня 2006 року той продав йому телефон "Соні Еріксон К 700 і" і працівникам міліції видав ксерокопію паспорта ОСОБА_1., яку взяв у нього при оформленні угоди купівлі-продажу.

         Під час огляду речових доказів, зокрема, сім-картки "Джинс" з допомогою мобільних телефонів був встановлений її абонентський номер - НОМЕР_1.

         Як видно із показань потерпілої ОСОБА_3, у повернутому їй телефоні вона впізнала телефон, який купляла своєму сину і його абонентський номер був таким же, що й на сім-карті, вилученій з-під підлоги в дачному будинку матері засудженого.

         Продемонстрований ОСОБА_1. при відтворенні обстановки і обставин події механізм заподіяння ОСОБА_4. тілесних ушкоджень об'єктивно узгоджується з даними висновків судово-медичної експертизи про наявність на трупі потерпілого забитих і колото-різаних ран, які, за ствердженням експерта, могли утворитись від дії вилучених з місця події і наданих на експертизу молотка і ножа.

         Смерть ОСОБА_4. настала від тілесного ушкодження у виді колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва, проникаючої в ліву плевральну порожнину, з пошкодженням лівої легені та серця, яка ускладнилася в своєму розвитку тампонадою серцевої сорочки кров'ю (т.2, а.с.5-10).

         За даними висновку судово-медичної експертизи при освідуванні ОСОБА_1. в області долоневої поверхні середньої фаланги п'ятого пальця правої кисті був виявлений рубець як наслідок від рани, що загоїлась. Дана рана, за висновком експерта, могла утворитись від дії вилученого з місця події ножа у строк і при обставинах, на які посилався ОСОБА_1 у своїх показаннях (т.1, а.с.145).

         Судово-імунологічною експертизою (висновок № НОМЕР_2) на вилученому з місця події молотку виявлена кров, яка за своїми біологічними властивостями схожа з кров'ю потерпілого ОСОБА_4. ( т.2 а.с.30).

         Як видно із матеріалів справи, всі допити ОСОБА_1. на досудовому слідстві і в суді проводились за участю захисника. Його показання про обставини злочину є послідовними і логічними. Будь-яких даних, які б свідчили, що розповідь засудженого з висвітленням лише йому відомих нюансів вбивства ОСОБА_4., а також місця та способу заховання його трупа, була зумовлена примусом чи застосуванням інших недозволених методів ведення досудового слідства, матеріали справи не містять. У кожному протоколі допиту ОСОБА_1 власноручно стверджував, що недозволених методів ведення досудового слідства щодо нього не застосовувалось, показання він давав добровільно, у вчиненому щиро каявся і просив такі обставини врахувати як пом'якшуючі при призначенні покарання (т.1 а.с.108-115, 126-127, 128, 132-133, 160-162, 169-170; т. 2, а.с. 132, 210-215).

         За висновком стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи № НОМЕР_3 ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих йому діянь хронічним психічним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, слабоумством не страждав, міг віддавати звіт своїм діям і керувати ними, а тому за вчинене є осудним (т.1 а.с.193-194).

         Експерт ОСОБА_6. в суді показав, що потерпілий від нанесення йому великої кількості ударів молотком і ножем зазнавав особливих страждань. Ця обставина, як видно із показань ОСОБА_1., охоплювалась його умислом.

         Дослідивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1. в умисному вбивстві ОСОБА_4. з користі та з особливою жорстокістю. Такі дії засудженого суд кваліфікував за ст. 115 ч.2 п.п. 4, 6 КК України, навівши у вироку з цього приводу відповідні мотиви.

         Призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, врахував також положення статей 98, 103 цього ж Кодексу. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для визнання такого покарання несправедливим внаслідок суворості і для його пом'якшення, про що просив засуджений у своїй первісній касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

         Цивільний позов судом вирішено відповідно до норм ЦК України, які регулюють правовідносини, пов'язані з відшкодуванням майнової і моральної шкоди, заподіяної злочином.

         Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

         Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

                                                  у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. і його законного представника ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 1 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

                                                             Судді:

Ю.М. Кармазін                     Л.Ф. Глос                     М.Р. Кліменко