Справа № 697/2751/14-ц

№ пров. 2/697/78/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі : головуючого – судді О.В. Хорошун

за участю секретаря О.А. Десятник

прокурора К.М. Лисенко

представника відповідача – Канівської РДА – ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції – ОСОБА_5

представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Управління Держземагенства в Канівському районі – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом Канівської міжрайонної прокуратури Черкаської області до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Черкаської області Черкаський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернулася до суду з позовними заявами до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,5 га та скасування їх державної реєстрації.

До початку судового розгляду по суті, 24.04.2015р., Канівською міжрайонною прокуратурою збільшено позовні вимоги та викладено їх в новій редакції.

В позові прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 11.04.2007 № 238 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0047, ОСОБА_8 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0049;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 27.03.2007 № 191 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_9 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0048;

- визнати недійсними державні акти на право власності на землю від 16.04.2007 серії ЯЕ № 133990, виданого ОСОБА_7, від 16.04.2007 серії ЯЕ № 133989, виданого ОСОБА_8, від 02.04.2007 серії ЯЕ № 132513, виданого ОСОБА_9;

- визнати недійсними державні акти на право власності на землю від 28.02.2008 серії ЯЖ № 035568, від 28.02.2008 серії ЯЖ № 035573, від 28.02.2008 серії ЯЖ № 035569 видані на ім’я ОСОБА_2;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17894348 від 11.12.2014, прийняте державним реєстратором ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою, проведеною Черкаською міжрайонною екологічною прокуратурою проведено перевірку додержання законодавства під час передачі земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Григорівської сільської ради, Канівського району Черкаської області у приватну власність. В подальшому, у зв’язку з ліквідацією міжрайонної екологічної прокуратури, матеріали вказаної перевірки передані до Черкаської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері. В ході перевірки встановлено, що відведення земельних ділянок розміром по 0,5 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:0047, 7122081900:01:001:0049, 7122081900:01:001:0048 ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Григорівської сільської ради та передача їх у власність відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відбулась з порушенням вимог ст.20,116,118 ЗК України, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Перевіркою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, межі яких раніше в натурі не визначались, не розроблявся та не погоджувався з уповноваженими на це органами. Також, відповідно до листа відділу охорони культурної спадщини , музейної справи та з питань релігій Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 30.05.2014 № 03-01/759, спірна земельна ділянка яка перебуває у приватній власності ОСОБА_8 та знаходиться у адміністративних межах Григорівської сільської ради Канівського району, розташована на території, що передбачена для створення державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів». Зважаючи на те, що розпорядження голови Канівської РДА від 27.03.2007 № 191 та від 11.04.2007 № 238 суперечать вимогам Конституції України, Закону України «Про землеустрій», ЗК України в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9Є, вважає, що воно має бути визнане судом незаконним та підлягає скасуванню, а видані на ім’я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9Є, державні акти також підлягають визнанню недійсними. В подальшому дані земельні ділянки за договорами купівлі-продажу були відчужені гр.. ОСОБА_2 Враховуючи приписи ч. 1 ст. 288 ЦК України та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» договори купівлі-продажу від 18.01.2008 є такими, що порушують публічний порядок, тобто є нікчемними, то державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на ім’я ОСОБА_2 також підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, так як отримані на підставі нікчемних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.01.2008. Крім того, вказані вище обставини вказують на незаконну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, проведену ОСОБА_4 службою Канівського міськрайонного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію № 17894348 від 11.12.2014, що підтверджується витягом з державного реєстру речових права на нерухоме майно.

У судовому засіданні прокурор Лисенко Л.М. підтримала позовні вимоги повністю, просила їх задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача – Канівської районної державної адміністрації – ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні позов не визнав та заперечує щодо його задоволення про що надав письмові заперечення на позов (а.с. 55-59 т.1, а.с.54-58 т.3, а.с.56-60 т.5)

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 19.07.2014 р., в судовому засіданні заперечує щодо позову просить відмовити його задоволенні в зв’язку з безпідставністю, оскільки Прокурором не зазначено в чому полягає порушення прав та інтересів держави, не доведено належними доказами позовні вимоги, а також просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності в зв’язку з чим відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції в Черкаській області – ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію № 17894348 від 11.12.2014. Просив суд відмовити в задоволенні даної позовної вимоги.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України, були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про отримання ними повісток і не надіслали заяви про розгляд справи в їх відсутність.

Треті особи, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, приватний нотаріус Канівського районного нотаріального округу, в судове засідання не з’явилися, через канцелярію суду подали заяву, в якій просили справу розглядати за їх відсутності (а.с.41)

Представник третьої особи - Управління Держземагенства в Канівському районі ОСОБА_6 у судовому засіданні при винесенні рішення покладається на розсуд суд та винесення законного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Канівської районної державної адміністрації Черкаської ОДА від 11.04.2007 № 238 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» ОСОБА_7, ОСОБА_8 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Григорівської сільської ради, кожна площею по 0,5 га, за кадастровими номерами 7122081900:01:001:0047 та 7122081900:01:001:0049 відповідно.

На підставі розпорядження від 27.03.2007 № 191 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» ОСОБА_11 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Григорівської сільської ради площею 0,5 га, за кадастровим номером 7122081900:01:001:0048.

На підставі вказаних розпоряджень видано державні акти на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 серії ЯЕ № 133990, ОСОБА_8 серії ЯЕ №133989, ОСОБА_9 серії ЯЕ № 132513.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною першою пункту 12 «Перехідні положення» ЗК України (у редакції від 25 жовтня 2001 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом частини першої статті 116 ЗК України (тут і далі – у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Згідно із частиною 10 зазначеної статті районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з пунктами «б», «в», частини першої статті 20 Закону України № 858–IV «Про землеустрій» від 28 травня 2003 року (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об’єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Поняття формування земельної ділянки визначене у ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України та полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, при цьому передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (далі – Порядок) (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2013 року № 154).

Цим Порядком на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що проект відведення земельної ділянки не розробляється лише у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається в користування або безоплатно передається у власність чи набувається у власність на підставі цивільно-правових угод без зміни її цільового призначення (абзац другий пункту 2 Порядку).

В усіх інших випадках розроблення проекту землеустрою є обов’язковим.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт та погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України , надання (передача) земельних ділянок громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. У разі передачі громадянам у приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.9 абз. "а" ч.1 ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Крім цього, відповідно до ст. 62 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.

Оскільки земельна ділянка надавалась вперше, з метою виконання вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі його розробки, підлягав би обов’язковій землевпорядній експертизі у ході якої перевіряється, аналізується та оцінюється землевпорядна документація на предмет її відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Висновки державної землевпорядної експертизи щодо, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», є обов’язковими під час прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки.

Таку правову позицію визначено в Постанові Верховного Суду України від 14.05.2014 у справі № 6-35 цс 14, яка є обов’язковою для застосування всіма судами України.

Згідно ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Дані вимоги закону також не були виконані.

Однак, в порушення вимог ст. 198 ЗК України, ст. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування» та ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» проект із землеустрою земельних ділянок наданих ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 не виготовлявся та не погоджувався з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, а тому відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки з порушенням вимог Закону.

Даний факт підтверджено матеріалами справи, зокрема, інформаціями: Держземагенства у Канівському районі від 15.05.2014 № 01-09/524 (а.с. 24-25т. 1, а.с. 26-27 т.5, а.с. 26-27 т.3 ), Відділу охорони культурної спадщини, музейної спадщини та з питань релігії управління культури Черкаської ОДА від 16.05.2014 № 03/1/595 (а.с. 18 т.1, а.с. 18 т.5, а.с. 18 т.3), Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської ОДА від 12.05.2014 №03/2322 (а.с.30 т.1, а.с. 31 т.5, а.с. 31 т.3 ), Канівського міжрайонного управління ГУ Держсанепідслужби у Черкаській області від 13.05.2014 №15-29/237 (а.с. 21 т.1, а.с. 21 т.3), із змісту яких вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 не погоджувався.

Судом встановлено, що розпорядженням Канівської РДА № 182, 184 від 27.03.2007р. (а.с.339 т.5) «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельних длянок з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки» із змісту яких вбачається, що Канівською РДА рекомендовано Канівському районному відділу Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру підготувати технічну документацію про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господратсва загальною площею 5,5 га громадянам із земель запасу Григорівської сільської ради та виготовити державні акти на парво власності на землю, згідно з додатком,

Додаток до розпорядження містить Список громадян, яким передаються земельні ділянки для особистого селянського господарства із земель запасу Григорівської сільської ради (а.с.339 т.5 на звороті) - ОСОБА_9 та інші.

А тому суд критично оцінює твердження представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, в частині того, що спірні земельні ділянки сформовані не вперше і для набуття на них права власності непотрібно було складення проектів землеустрою та відповідно їх погодження і затвердження.

Крім цього, критичній оцінці підлягають доводи представника відповідача ОСОБА_2 в частині, що гр.. ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 раніше до передачі їм у власність за спірним розпорядженням Канівської РДА, користувалися спірними земельними ділянками, оскільки про це свідчить надані, цим же представником, суду квитанції про плату за землю, з яких вбачається, що вони датовані 11.07.2007р. (а.с.161-163 т. 6), тобто плата за землю внесена Григорівській сільській раді Канівського району після прийняття розпоряджень Канівської РДА №191 від 27.03.2007 р. та № 238 від 11.04.2007р.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної ОСОБА_12 Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 11.04.2007 № 238 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0047, ОСОБА_8 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0049 та розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 27.03.2007 № 191 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_9 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0048, є недійсними відповідно до п. "г" ч.3 ст. 152 ЗК України, оскільки одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та підлягають скасуванню.

Частиною першою ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини першої ст. 125, частини першої ст. 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття Канівською РДА рішення) право власності ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на земельні ділянки виникло з моменту отримання ними державних актів та їх державної реєстрації.

Оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, суд дійшов висновку про визнання недійсними і державних актів, що видані ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на підставі недійсного розпорядження Канівської РДА, а, отже, є всі законні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, у правовій позиції, висловленій у постанові від 19.06.2013 року по справі №6-57цс13 Верховний Суд України зазначив, що статтею 140 ЗК України встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку. Разом з тим, якщо право власності на земельну ділянку набуто на підставі незаконного розпорядження органу виконавчої влади такий державний акт підлягає визнанню недійсним без врахування вимог ст.140 ЗК України.

Також судом встановлено, що на підставі державного акту серії ЯЕ №133990 ОСОБА_7 відчужив земельну ділянку, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.01.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований у реєстрі № 1-89 (т.6 а.с.30), ОСОБА_2, а останній на підставі цього договору отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ № 035568, який 28.02.2008 року зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010878600046 (т.3 а.с.36) .

На підставі державного акту серії ЯЕ №132513 ОСОБА_9 відчужила земельну ділянку, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.01.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований у реєстрі № 1-92 (т.6 а.с.10), ОСОБА_2, а останній на підставі цього договору отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ № 035569, який 28.02.2008 року зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010878600040 (т.1 а.с.36).

Судом встановлено, що на підставі державного акту серії ЯЕ №133989 ОСОБА_8 відчужив земельну ділянку, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.01.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Канівського районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований у реєстрі № 1-86 (т.6 а.с.20), ОСОБА_2, а останній на підставі цього договору отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ № 035573, який 28.02.2008 року зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010878600045 (а.с.38 т. 5)

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд вважає, що оскільки договори купівлі-продажу є нікчемними з моменту їх укладення, то визнавати їх недійсними судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а тому суд вважає, що державні акти на право власності на земельні ділянки площею по 0,5 га серії ЯЖ № 035568, ЯЖ № 035569, ЯЖ № 035573, видані ОСОБА_2 підлягають визнанню недійсними, так як отримані на підставі нікчемних договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 18.01.2008 р..

Крім цього, судом встановлено, що спірні земельні ділянки, в період розгляду справи в суді, об’єднані ОСОБА_2 в одну загальною ділянку площею 1,5 га та їй присвоєно кадастровий номер 7122081900:01:001:1585 (а.с. 114-116 т.6 ) про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 31228842 від 18.12.2014р. (а.с.8 т.6) .

З огляду на те, що судом визнано незаконним розпорядження Канівської РДА про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, відповідно державних актів на право власності на ці земельні ділянки, то і свідоцтво про його право власності на спірні ділянки підлягає визнанню незаконним із скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права.

Відповідно до ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернуто увагу суду на те, що прокурор в даній справі не обґрунтував свої вимоги в частині необхідності звернення до суду з цим позовом в якості Позивача, а тому в задоволенні позову з цих підстав слід відмовити.

Суд вважає такі твердження представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 такими, що не відповідають дійсності і спростовані матеріалами справи.

Статтею 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_12 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 374 ЦК України, ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю, є зокрема, держава, яка реалізує це право безпосередньо або через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною 2 статті 3 ЦПК України вставлено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, а в частині 3 цієї статті зазначено, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 36 -1 Закону України від 5 листопада 1991 р. N 1789-XII "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави.

На підставі ч. 4 зазначеної статті прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі ст. 16 ЦК України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, визнання правочину недійсним.

Статтею 30 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Частина 2 статті 45 ЦПК України зокрема передбачає, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а в абзаці 2 цієї статті зазначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом Черкаська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (в редакції від 10.11.2014р.) та Канівська міжрайонна прокуратура у позові з збільшенням розміру позовних вимог (в редакції від 23.04.2015р.) зазначали, що захисту інтересів держави і допущено порушення вимог Конституції України та речового права держави, що полягає в порушенні встановленого законом порядку відчуження державних земель, оскільки відсутній проект відведення земельних ділянок у приватну власність громадян та його погодження з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, а тому відповідачі набули право власності на спірні земельні ділянки з порушенням вимог Закону.

Наведені факти відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст.45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави прокуратурою шляхом пред'явлення даного позову.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом в інтересах держави про скасування розпорядження Канівської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним держаного акту на право власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на землю, прокурор відповідачем, зокрема, зазначив Канівську районну державну адміністрацію, що по своїй суті є правильним, виходячи з приписів процесуального законодавства.

Таким чином суд вважає, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави є цілком обґрунтованим ураховуючи приписи частини 2 статті 45 ЦПК України, а також конституційні положення.

Спір у справі, що розглянутий, стосується правомірності надання у власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 земельних ділянок при реалізації Канівської районної державної адміністрації правомочностей власника землі на розпорядження нею, суб'єктами правовідносин у яких є Канівська районна державна адміністрація та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Подібну позицію також висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

При прийнятті рішення суд враховує те, що фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення її у користування членам територіальної громади землі, яка вибула з її розпорядження незаконно.

Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до закінчення судового розгляду заявлено клопотання про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності.

У п.11 Постанови ПВС України «Про судове рішення» 18.12.2009 N 14 роз’яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, який діяв на момент прийняття розпоряджень від 27.03.2007р. № 191 та 11.04.2007р. № 238, позовна давність не поширювалась на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_12 Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року, яким виключено п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, та згідно з п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, відповідно до якого протягом трьох років з дня набрання ним чинності (тобто до 15 січня 2015 року) особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому особа може звернутися до суду з такими вимогами лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями ЦК України, що діяли до набрання цим Законом, не сплинув на момент набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності зазначеним законом позовна давність на спірні правовідносини не поширювалась, отже, звернувшись до суду 10.11.2014 року, прокурор позовної давності не пропустив.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про те, що прокуратурі було відомо про оскаржуване розпорядження Канівської РДА ще у 2008р. з посиланням на рішення Черкаської обласної ради від 28.03.2008р. «Про утворення тимчасової контрольної комісії (т. 6 а.с.242-243), книгу обліку перевірок регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (а.с.244-246, т.6) в якому зазначено, що Державною екологічною інспекцією в Черкаській області були проведені перевірки, постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.10.2012р. (а.с .247-248, т.6) на директора регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» в зв’язку з невиконанням припису Державної екологічної інспекції в Черкаській області та не винесення меж в натурі, не поновлення інформаційно-охоронних знаків в РЛП «Трахтемирів», оскільки дані матеріали жодним чином не підтверджують факт обізнаності прокуратури про порушення прав держави ще в 2008р., так як дані документи оформлялися іншими державними органами без участі прокуратури. Також ці доводи спростовуються постановою про проведення перевірки від 23.04.2014р. (а.с.2,т.7)

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню в зв’язку з їх доведеністю.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь держави , виходячи зі ставки судового збору щодо позову майнового у розмірі 243,60 грн. та немайнового характеру в розмірі 243,60 грн. в рівних частинах з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,59-61,88,209-215 ЦПК України, ст.ст.80,116,118,122,152,158,186-1,198 Земельного кодексу України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», - суд

В И Р І Ш И В :

Позов Канівської міжрайонної прокуратури Черкаської області до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації – задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 11.04.2007 № 238 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0047, ОСОБА_8 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0049.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Канівської районної державної адміністрації від 27.03.2007 № 191 «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам та виготовлення державних актів на право власності на землю за рахунок земель запасу Григорівської сільської ради» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_9 площею 0,5 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:0048.

Визнати недійсними державні акти на право власності на землю від 16.04.2007 серії ЯЕ № 133990, виданого ОСОБА_7, від 16.04.2007 серії ЯЕ № 133989, виданого ОСОБА_8, від 02.04.2007 серії ЯЕ № 132513, виданого ОСОБА_9.

Визнати недійсними державні акти на право власності на землю від 28.02.2008 серії ЯЖ № 035568, від 28.02.2008 серії ЯЖ № 035573, від 28.02.2008 серії ЯЖ № 035569 видані на ім’я ОСОБА_2.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17894348 від 11.12.2014, прийняте державним реєстратором ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції

Стягнути з Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4 служби Канівського міськрайонного управління юстиції на користь держави по 81,20 грн. (вісімдесят одній гривні 20 коп.) судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Канівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Головуючий О . В . Хорошун