Справа № 22-2020/2008р. Головуючий 1 інстанції Стародубцев O.K.
Категорія 19 Доповідач Алексеев А.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Червинської М.Є., суддів Алексеева А.В., Лісового О.О.
при секретарі Мартіросовій А.Б.
з участю: представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 7 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач посилався на те, що 2 березня 2007 року, біля 18 год. 20 хв., відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль ЗАЗ-ДЄУ державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який є власником автомобілю, скоїв на нього наїзд, в наслідок чого йому були завдані тілесні ушкодження, він був визнаний інвалідом 2 групи. Постановою слідчого 12 березня 2007 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди він був вимушений проходити лікування та придбав ліки на загальну суму 3252 грн.92 коп., з якої відповідач добровільно сплатив 1000 гривень. Просив стягнути залишок суми за придбані ліки у відшкодування матеріальної шкоди та у відшкодування моральної шкоди стягнути 20000 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 7 листопада 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1у відшкодування матеріальної шкоди 2252,92 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., судовий збір 8 грн. 50 коп., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилається на те, що розмір відшкодування моральної та матеріальної шкоди є необґрунтованим, не враховано, що потерпілий-позивач був на час дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння, порушив Правила дорожнього руху, що свідчить про його грубу необережність.
Відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволені позову.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити без змін рішення суду.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, з таких підстав.
Судом встановлено, що 2 березня 2007 року, біля 18 год. 20 хв., відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль ЗАЗ-ДЄУ державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який є власником автомобілю, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, в наслідок чого останньому були завдані тілесні ушкодження.
Постановою слідчого СВ ДТП СУ ГУ MB С України в Донецькій області від 12 березня 2007 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі статті 1187 ЦК України, оскільки відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки.
Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно частини 5 зазначеної норми закону, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно частини 2 статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За таких підстав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що моральна шкода, яка була заподіяна позивачу, підлягає відшкодуванню відповідачем.
Проте, судом першої інстанції було визначено розмір відшкодування моральної шкоди без урахуванням всіх обставин справи.
Апеляційним судом встановлено, що поведінка потерпілого-позивача, був на час дорожньо-транспортної пригоди у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, порушував Правила дорожнього руху, свідчить про його грубу необережність.
Згідно частини 2 статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір шкоди зменшується, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен був визначений із врахуванням всіх обставин справи, грубої необережності потерпілого, та визначений в розмірі 5000 гривень.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку про відшкодування матеріальної шкоди та стягненні її з відповідача.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо дтягнення з відповідачів матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування в сумі 2252,92 грн.
Згідно статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх- вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають
значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог про стягнення відшкодування витрат на лікування, позивачем надані квитанції на придбання різноманітних ліків.
Проте, відсутні дані про те, що зазначені ліки були призначені позивачу у зв'язку із лікування після травмування в дорожньо-транспортній пригоді та про обсяг призначення ліків.
Отже, позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення вартості ліків не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до вимог статті 309 ЦПК України, апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовує рішення Ленінського-районного суду м. Донецька від 7 листопада 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, а також змінює зазначене рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.
В решті частини рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1відшкодування матеріальної шкоди скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після набрання ним законної сили.