УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/7688/11

Категорія 98

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Борисюка Р.М.

суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирській області на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування вимог зазначав, що є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто має захворювання, пов’язане з аварією на Чорнобильській АЕС та отримує державну і додаткову пенсії, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.

Посилаючись на те, що розміри вказаних соціальних виплат не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом та на відмову відповідача привести їх у відповідність з вимогами Закону, просив суд стягнути із відповідача на його користь недоплачені кошти за період з 01.07.2009 року по 31.06.2010 року на загальну суму 47496,15 грн. і зобов’язати відповідача проводити в майбутньому виплати державної та додаткової пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2010 року, позов задоволено частково. Суд стягнув із відповідача на користь позивача недовиплачені кошти, передбачені ст.50, 54 цього Закону на загальну суму 47496,15 грн. за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року. В задоволенні решти вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що, управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області в межах наданої компетенції у відповідності до вимог законодавства не порушувало права та законні інтереси позивач, виплачуючи йому основну та додаткову пенсію в межах фінансування, яке надходить виключно у відповідності до Закону України «Про державний бюджет України».

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Справа в апеляційному суді розглядається у порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до абз.4 п.1 Закону України №2748 від 02 грудня 2010 року „Про внесення змін до розділу 12 „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій та статус суддів", щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, апеляційні суди у справах, щодо спорів, в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства, закривають провадження за правилами Цивільного процесуального Кодексу України та розглядають їх у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, відноситься до категорії осіб 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він одержує державну пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України„Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст. 54 зазначеного Закону, призначення державних пенсій особам, віднесеним до 1 категорії, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 цього Закону інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що вихідним критерієм обрахунку основної державної та додаткової пенсії позивачу виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив, виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому, ніж передбачено Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Цією постановою всупереч положень статей 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Тому, суд першої інстанції правильно виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а його висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим.

Доводи управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області про те, що таке нарахування вказаних коштів проводилося у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. А відповідно до положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районних у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами.

Обгрунтовано суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача у майбутньому вчиняти певні дії, оскільки це протирічить вимогам ст. 159 КАС України.

Судом при ухваленні рішення, було приділено належну увагу питанню дотримання позивачем вимог статей 99, 100 КАС України, якими передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому, обґрунтовано суд визнав неправомірними дії відповідача починаючи з 1 липня 2007 року, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду в липні 2010 року.

Суд прийшов до правильного висновку в своєму рішенні щодо неправомірності дій відповідача в мотивувальній частині, однак не зазначив цього в резолютивній частині рішення. У той же час, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши та стягнувши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.

При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Враховуючи вище викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені Житомирської області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, пенсії у розмірі не менше восьми пенсій за віком, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, пенсії у розмірі не менше восьми пенсій за віком, у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених коштів за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені Житомирської області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 2-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі не менше 75% розміру мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Коростені Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі не менше 50% розміру мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених коштів за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді