КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа№ 910/10788/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Собецька А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2015 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про зобов`язання виконати платіжні доручення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «КБ «Надра» про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2015 в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В. на 23.07.2015.

Представник відповідача в судове засідання з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

27.10.2011 між Немирівською районною виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та банком були укладені договори банківського рахунку №2 (для господарської діяльності), №3 (транзитний накопичувальний), №4 (зворотнього фінансування).

Відповідно до пунктів 1.1 договорів банківського рахунку банк відкрив клієнту поточні рахунки № 25609600006106, № 25606600006206, № 25603600006306 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цих договорів та законодавства України, та зобов'язувався приймати та зараховувати на ці рахунки грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій з рахунками, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 2.3.3 договорів банківського рахунку банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 4.2 договорів банківського рахунку операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду мотивує свої вимоги тим, що ним у січні-лютому 2015 за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" були ініційовані грошові перекази на загальну суму 48275,04 грн. за наступними платіжними дорученнями: від 29.01.2015 №№ 67, 62, 61, 59, 57, 66, 63, 60, 64, 58, 65; від 02.02.2015 № 68; №№ 14, 15, 22 від 30.01.2015; №№ 24, 25, 26 від 03.02.2015, проте відповідачем були проведені операції щодо списання грошових коштів з рахунків позивача та їх перерахування на транзитний рахунок банку для подальшого перерахування отримувачам, однак в зв'язку з неможливістю завершення даних операцій та введенням у Банку тимчасової адміністрації зазначені операції були сторновані, а грошові кошти позивача 06.02.2015 були зараховані назад на його рахунки, де обліковуються і зараз.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, мотивує це тим, що спірні платіжні доручення не були виконані Банком, а кошти були повернуті назад на рахунки позивача на підставі пункту 1.26 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, у зв'язку із введенням у Банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 4.3 договорів банківського рахунку клієнт може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так із використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо укладеного договору.

Дані договори банківського рахунку є чинним (пункти 8.1), у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Зворотного матеріали справи не містять.

На виконання пунктів 4.3 договорів банківського рахунку, між Немирівською районною виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та банком 27.10.2011 був додатково укладений договір № 1 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", згідно з яким клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання по встановленню та обслуговуванню системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк", виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків Клієнта, відкритих у банку за допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" з функціями: створення та передача в банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.

У зв'язку з проведенням реорганізації банку відбулася зміна номерів та реквізитів рахунків Немирівської районної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду у банку, про що позивача було повідомлено листом б/н від 27.12.2011.

Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Однак, вищевказані платіжні доручення банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам договорів банківського рахунку, виконані не були, що є порушенння майнового права позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записів на поточних рахунках позивача, відкритих у Банку.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що станом на момент подання до банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання.

Зворотного відповідачем не доведено.

Втім, колегія суддів зазначає, що місцевий суд правомірно дійшов висновку, що не зважаючи на порушення банком майнового права позивача та невиконання умов, укладеного між сторонами договору банківського рахунку, підстави для задоволення позову відсутні,зважаючи на наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра", згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" запроваджено строком на три місяця з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 85 від 23.04.2015 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 05.06.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.06.2015 № 113 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

У відповідності із ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими законодавчими актами під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452 від 23.02.2012.

Статтею 1 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Таким чином, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Крім того, суд також зазначає, що статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.

Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у банку відкликано банківську ліцензію, виконання спірних операцій з перерахування коштів на підставі спірних платіжних доручень на виконання умов договору банківського рахунку відповідачем стало не можливим.

Колегія суддів зазначає про те, що між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які мають майново-грошовий характер, а відтак позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Отже, в процесі ліквідаційної процедури встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, внаслідок чого задоволення вимог окремих кредиторів позачергово є неможливим, в тому числі і шляхом договірного списання коштів.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, то виконання зазначеної операції банком обмежувалося пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказана позиція викладена в постановах Верховного суду України № 3-24гс15 від 25.03.2015, 3-25гс15 від 01.04.2015, 3-153гс15 від 13.05.2015.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду обгрунтованих та допустимих доказів на підтвердження законності своїх дій та вмотивованого невиконання умов договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з вищевикладеного суд правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

При цьому, позивач може захистити свої майнові права за Договорами банківського вкладу в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У випадку необґрунтованої відмови в акцептуванні вказаної вимоги та включені до реєстру вимог кредиторів, позивач на підставі частина 4 статті 49 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вправі буде звернутися до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому апеляційна скарга Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/10788/15- без змін.

Матеріали справи № 910/10788/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов